Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
29.09.2009
Справа №2-29/3616.1-2009
За позовом - Державної організації “Автобаза Державного управління справами”(04071, м. Київ вул. Петровська, 12/28).
До відповідача - Управління санаторно - курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами (98600, м. Ялта вул. Московська, 33А).
Про стягнення 29 062,80 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - Кожушко Л. О., довіреність б/н від 04.04.2009р., представник.
Від відповідача - Федорчук С. В., довіреність №01-74 від 03.02.2009р., представник.
Суть спору: Державна організація “Автобаза Державного управління справами” звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Управління санаторно - курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 29 062,80 грн.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.01.2009р. у справі №2-18/10054-2008 (суддя Осоченко І. К.) позов Державної організації “Автобаза Державного управління справами” залишено без розгляду в порядку п. 5 ст. 81 ГПК України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. залишено без змін ухвалу господарського суду АР Крим від 19.01.2009р. у справі №2-18\10054-2008.
Не погодившись з ухвалою господарського суду АР Крим від 19.01.2009р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. по справі №2-18\10054-2008, Державна організація “Автобаза Державного управління справами” звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 червня 2009р. по справі 2-18\10054-2008, ухвалу господарського суду АР Крим від 19.01.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.02.2009р. по справі №2-18\10054-2008 - скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Справу було передано на розгляд судді Башилашвілі О.І. з привласненням нового номеру 2-29/3616.1-2009.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірної зобов'язання в частині своєчасної сплати коштів за користування транспортними засобами.
Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову заперечує, посилається на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки договір про надання послуг на якій посилається відповідач, укладений без проведення процедури торгів, у зв'язку з чим на думку відповідача, він не може нести відповідальність за вказаним договором.
Позивач в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без участі свого представника.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін по справі, суд -
встановив:
Між Державною організацією «Автобаза Державного управління справами» та Управлінням санаторно-курортних закладів ДУС в АР Крим, укладений договір № 6/1 від 29.12. 2006 року про надання послуг, щодо користування автомобілями, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу в строкове платне користування автомобілі: марки Mercedes-Benz-SL 500. 1998 року випуску, кузов № WDB2202751A001505; Mercedes-Benz-E 320 4 Matic. 2000 року випуску, кузов № WDB2100821X035446; BMW-X 5, 2001 року випуску, кузов № WBAFA51080LM24962; ВАЗ-21213, 2001 року випуск, кузов № ХТА21213021627721, а відповідач прийняти та своєчасно здійснювати плату за користування автомобілями.
Автомобіль BA3-21213, 2001 року випуску, кузов № ХТА21213021627721. був прийнятий відповідачем згідно акту прийому-передачі № 25 від 10.04. 2002 p.; автомобіль BMW-X 5, 2001 року випуску, кузов № WBAFA51080LM24962, був прийнятий згідно акту прийому-передачі № 329 від 05.10.2004 p.; автомобіль Mercedes-Benz-E 320 4 Matic. 2000 року випуску, кузов № WDB2100821X035446, був прийнятий згідно акту прийому-передачі від 24.11.2000 року; автомобіль Mercedes-Benz-SL 500, 1998 року випуску, кузов № WDB2202751A001505, був прийнятий згідно акту прийому передачі від 22.06.2000р. (а.с. 18-24).
Строк дії договору, сторони визначили у п. 10.1 договору з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р.
Вартість послуг та порядок розрахунків визначено розділом 3 договору, відповідно до якого замовник сплачує виконавцю плату за користування автомобілями у розмірі 10% від оціночної вартості автомобілю за рік, що в місячному розрахунку складає 4843,80 грн. Розрахунки здійснюються до 10 числа кожного місяця.
Суд встановив, що відповідач взагалі не виконував свої зобов'язання та не проводив розрахунки за договором, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 29062.80 грн.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 32/154 від 29.02.2008 р., однак ця претензія залишена на відповідачем без задоволення.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.
Відповідач не представив суду належних доказів відсутності заборгованості.
При цьому, суд не приймає посилання відповідача на положення Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», як на підставу для відмови в задоволенні позову, у зв'язку з тим, що цей закон втратив чинність на підставі Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 20 березня 2008 року N 150-VI.
Крім того, враховуючи те, що відповідач досі користується транспортними засобами які є предметом вказаного вище договору про надання послуг, тобто має місце споживання послуги, суд вважає, що не виконання відповідачем грошових зобов'язань за користування послугами позивача, суттєво порушують майнові права позивача, які у свою чергу підлягає захисту саме у спосіб обраний позивачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошено в судовому засіданні - 29.09.2009р.
Повний текст рішення оформлено та підписано - 29.09.2009р.
На підставі викладено, керуючись ст. 49, ст.82 - 85ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління санаторно - курортних закладів в Автономній Республіці Крим Державного управління справами (98600, м. Ялта вул. Московська, 33А, код ЄДРПО України 24025140) на користь Державної організації “Автобаза Державного управління справами” (04071, м. Київ вул. Петровська, 12/28, код в ЄДРПО України 19134105) заборгованість в сумі 29062,80 грн.; судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 290,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.