Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
27.08.2009
Справа №2-29/10136.1-2008
За позовом - Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Феодосійської філії Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 67-А).
До відповідача-Феодосійського казенного оптичного заводу в особі структурного підрозділу - Житлово-комунального відділу “Опта” (98100, м. Феодосія, вул. Московська, 11).
Про стягнення 228 608,35 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
представники:
Від позивача - Аркатова В. В., довіреність б/н від 14.01.2009р., юрист.
Від відповідача -Шагвалиєв В. М., довіреність №1272/41 від 07.10.2008р., представник.
Сутність спору: Позивач - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійського казенного оптичного заводу в особі структурного підрозділу - Житлово-комунального відділу «Опта» про стягнення 239 085,38грн.
Позовні вимоги мотивує порушенням відповідачем взятих на себе обов'язків щодо повної та своєчасної оплати поставленої за договором № 80 від 02.11.2001р. теплової енергії, у зв'язку з чим за період з 01.01.2004р. по 01.06.2007р. за відповідачем виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 239 085,38грн.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, що листом № 1698 від 03.10.2005р. Феодосійський казенний оптичний завод повідомив позивача про припинення дії договору № 80 від 02.11.2001р., а новий договір про постачання теплової енергії між сторонами укладений не був. Крім того, відповідач зазначав, що площі опалюваних приміщень, які вказані у позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ряд мешканців квартир встановили та продовжують встановлювати автономне опалення та уклали з позивачем прямі договори на відпуск теплової енергії.
08.11.2007р. до ГС АРК від відповідача по справі надійшла заява, в якій відповідач просить застосувати строк позовної давності.
Згідно пояснень позивача, строк позовної давності ним не пропущено, оскільки внаслідок підписання у грудні 2005р. відповідачем акту звірки взаємних розрахунків з підтвердженням суми заборгованості, а також здійснення часткової оплати, строк позовної давності на підставі ст. 264 Цивільного кодексу України переривався.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 27.11.2007р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2008р. по справі № 2-7/12139-2007, позовні вимоги позивача були задоволені. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 239 085,38грн., 2390,85грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з даними судовими актами, Феодосійський казенний оптичний завод в особі структурного підрозділу - Житлово-експлуатаційного відділу «Опта» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка ухвалою від 13.06.2008р. була повернута скаржнику без розгляду.
Повторно подана відповідачем касаційна скарга ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2008р. прийнята до провадження.
За результатами розгляду вказаної касаційної скарги, 06.10.2008р. Вищим господарським судом України винесена постанова, якою скаргу відповідача задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2008р. та рішення Господарського суду АР Крим від 27.11.2007р. у справі № 2-27/12139-2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.
У вищевказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не дали юридичної оцінки наявному в матеріалах справи проекту договору № 473 про постачання теплової енергії від 01.11.2005р. терміном дії з 01.11.2005р. по 01.11.2006р., який було запропоновано позивачем (т. 1 арк. с. 169-174).
Крім того, як зазначив Вищий господарський суд України, суди попередніх інстанцій не дали оцінки запереченням відповідача стосовно того, що частина мешканців як будинку № 37 по вул.. Володарського, так і будинку № 19 по вул.. Старшинова, здійснювали розрахунки безпосередньо із ОП «Кримтеплокомуненерго», а також не дослідили, чи приймались позивачем платежі за теплопостачання у спірний період від наймачів (власників квартир) за окремими розрахунковими книжками, якщо приймались, то в якій сумі та на яких підставах.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою ГС АРК від 03.11.2008р. справу прийнято до провадження суддею Башилашвілі О.І., справі привласнено № 2-29/10136.1-2008.
20.01.2009р. до ГС АРК від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в якій позивач, враховуючи часткове стягнення ВДВС м. Феодосії з відповідача суми заборгованості в розмірі 32 982,74грн., просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 206 102,64грн., 2390,85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з уточненими вимогами позивача також не погоджується, обґрунтовуючи це тим, що позивач напряму уклав договори по розрахунку за спожиту теплову енергію та по стягненню заборгованості з населення, при відсутності договору із заводом.
У зв'язку з необхідністю виконання вказівки ВГСУ що надання оцінки розрахункам мешканців опалювальних будинків безпосередньо із ОП «Кримтеплокомуненерго», а також чи приймались позивачем платежі за теплопостачання у спірний період від наймачів (власників квартир) за окремими розрахунковими книжками, якщо приймались, то в якій сумі та на яких підставах, ухвалою ГС АР Крим від 02.03.2009р. по справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза і провадження по справі зупинено.
30.06.2009р. до ГС АР Крим надійшли матеріали справи разом з висновком експертизи № 641 від 29.05.2009р., у зв'язку з чим ухвалою ГС АР Крим від 01.07.2009р. провадження у справі було поновлено і справа призначена до розгляду.
Заявою від 27.07.2009р. позивач, враховуючи висновки судово-бухгалтерської експертизи № 641 від 29.05.2009р., зменшив заявлену до стягнення суму на 22 120,63грн. - суму отриманих від населення коштів в оплату послуг за теплопостачання, а також враховуючи допущену ним помилку в рахунку за березень 2006р. щодо заниження виставленої до сплати суми на 11 643,60грн., уточнив позовні вимоги і просить суд стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу в особі структурного підрозділу Житлово-комунального відділу «Опта» 228 608,35грн. заборгованості та судові витрати. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
У судовому засідання 27.08.2009р. від відповідача надійшло клопотання про визнання Житлово-комунального відділу «Опта» як структурного підрозділу Феодосійського казенного оптичного заводу неналежним відповідачем відповідно до ст. 24 ГПК України.
Вказане клопотання мотивує тим, що належним відповідачем по справі є населення, оскільки позивач з кожним квартиронаймачем (споживачем) уклав договори на надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується абонентськими книжками та фактично отримує від населення грошові кошти за спожиту теплову енергію та заборгованість за спірний період. Крім того, зазначає, що посилання позивача на договір № 80 від 02.11.2001р. є необґрунтованими, оскільки вказаний договір припинив свою дію з 01.11.2005р.
Розглянувши вказане клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ч. 3 ст.24 ГПК України суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
В той же час, позивач із заявленим клопотанням не погодився. Вважає, що оскільки між ним та відповідачем по справі на підставі договору № 80 від 02.11.2001р., який пролонгується, існують договірні стосунки, що підтверджується також фактичною частковою сплатою відповідачем наданих послуг з теплопостачання після 01.11.2005р., то передбачений договором обов”язок відповідача оплачувати послуги з теплопостачання не припинився, а отже він є належним відповідачем по справі. На його думку, факт отримання частково коштів від населення також не може свідчити про скасування вищевказаного обов'язку відповідача, адже відповідні зміни до умов договору не вносились і правовідносини сторін не змінювались. Водночас звертає увагу суду на те, отримані від населення кошти в оплату наданих послуг з теплопостачання за спірний період не враховані ним у розрахунку ціни позову, а тому вимоги про подвійну оплату одних і тих самих послуг не існує.
За таких обставин, суд вважає за необхідне розглянути позовні вимоги позивача саме до зазначеного ним відповідача та з тих підстав, які заявлені ним у позові, з урахуванням доповнень та уточнень позовних вимог.
Слухання справи відкладалось та по справі оголошувалась перерва в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України.
Після перерви слухання справи було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
встановив:
02.11.2001р. між Житлово-комунальним відділом «Опта» (Споживач) та Орендним підприємством «Феодосіятеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація), правонаступником якого є ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», був укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 80, п. 1 якого передбачено, що за цим договором Теплопостачальна організація приймає на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язується укладати договори з орендарями, квартиронаймачами, власниками квартир та вбудованих приміщень, сплачувати отриману теплову енергію по затвердженим тарифам в строки та в порядку, передбачені цим Договором.
Відповідно до договору, сторони встановили перелік об'єктів теплопостачання ЖКВ „Опта”, а саме: жилий будинок по вул.. Володарського, 37 загальною площею 6930,5кв.м. (1 група споживачів); вбудоване у будинок по вул.. Володарського, 37 приміщення загальною площею 263,3кв.м. (2 група споживачів); будинок по вул.. Старшинова, 19 загальною площею 10499,1кв.м. (1 група споживачів) - у будинку встановлений засіб обліку; вбудоване в даний будинок приміщення загальною площею 45,5кв.м. (2 група споживачів).
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 11.11.2003р. ЖКВ „Опта” повідомило позивача про те, що в будинку № 37 по вул.. Володарського приміщення телеательє площею 252,87кв.м. переобладнані під житлові приміщення - 4 квартири, внаслідок чого опалювана площа будинку збільшилась і замість 6930,50кв.м. стала 7183,37кв.м.
11.11.2003р. між сторонами укладена додаткова угода, якою внесені відповідні зміни до даного договору щодо розміру площі опалюваних об'єктів.
П. 5.1 договору обумовлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно в грошовій формі згідно встановлених тарифів за розрахунковий період. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію сторонами визначено у п. 5.2 .1 договору, яким передбачено, що оплата здійснюється до 20-го числа наступного за звітним місяця відповідно до виставленої платіжної вимоги-доручення за тарифами для населення (1 група), затвердженими Постановою Уряду АР Крим, а для споживачів 2-ї групи оплата здійснюється за тарифами, розрахованими за Постановою Уряду АР Крим щомісячно протягом року.
Строк дії даного договору відповідно до п. 9.1 встановлено з 01.11.2001р. до 01.11.2002р. з умовою автоматичної пролонгації на наступні роки у випадку відсутності заяви однієї з сторін про відмову від договору за місяць до закінчення його строку дії.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що вказаний договір припинив свою дію з 01.11.2005р., оскільки заява відповідача № 1698 від 03.10.2005р. була отримана Феодосійською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» 11.10.2005р, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції позивача на цьому листі, тобто з порушенням передбаченого договором місячного строку. Таким чином, вказаний договір не можна вважати розірваним.
До того ж, про продовження договірних стосунків між сторонами саме за вказаним договором № 80 свідчать наявні в матеріалах справи рахунки позивача за спірний період, а також платіжні доручення відповідача, в яких вказано призначення платежів - за опалення і міститься посилання або на період, за який здійснюється оплата, або посилання на виставлений рахунок позивача.
Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про втрату вищевказаним договором чинності з 01.01.2006р. у зв'язку зі вступом у силу Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Дійсно, згідно з абз. 2 п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 01.01.2006р. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність з 01.01.2006р.
Проте, відповідачем не зазначено, які саме умови договору № 80 мають бути приведені у відповідність із зазначеним Законом, тобто які умови не відповідають вимогам цього Закону, що давало б підстави вважати договір таким, що втратив чинність.
Крім того, предметом укладеного між сторонами договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води. За своєю правовою природою цей договір є договором енергопостачання, правовідносини з яких регулюються ст.ст. 275-277 Господарського кодексу України.
Так, ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Суд вважає, що укладений між сторонами договір та додаткова угода до нього відповідають вимогам чинних на час їх укладення Правил користування тепловою енергією № 307/262, затверджених наказом Міністерства енергетики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 р. N 307/262 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 листопада 1999 р. за N 825/4118, п. 12.5.4 яких визначено, що у разі відпуску теплової енергії для опалення й гарячого водопостачання житловим будинкам незалежно від їх відомчої належності та форми власності енергопостачальна організація здійснює розрахунки не з окремими квартиронаймачами й власниками квартир, а з житлово-експлуатаційними підприємствами комунальної власності, організаціями, житлово-будівельними кооперативами (ЖБК), об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та іншими власниками будинків.
Ст. 3 цих Правил визначено, що виконавцями комунальних послуг є житлово-експлуатаційні, інші підприємства та організації, незалежно від форм власності, які укладають договори та розраховуються з постачальником послуг і по мережах яких безпосередньо надаються комунальні послуги.
Правовідносини, що виникли між сторонами, відповідають також вимогам п. 9.5.7 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР № 310 від 06.12.1981р. з наступними змінами і доповненнями, яким визначено, що при відпуску теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлових будинків державного фонду, а також житлового фонду кооперативних і громадських організацій (включаючи будинки ЖБК) розрахунки енергопостачальних організацій здійснюються не з відповідними квартиронаймачами, а з органами житлово-комунального господарства, що здійснюють експлуатацію житлового фонду (ЖЕК, будинкоуправління, ЖБК тощо).
Крім того, з набранням чинності Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказане правило не змінилося і у ст. 29 даного Закону передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Суд не погоджується також з доводами відповідача про те, що доказом укладення позивачем договорів із населенням, яке на його думку є належним відповідачем по справі, є абонентські книжки.
Так, згідно з положеннями чинної у період спірних правовідносин п.п. 8, 9 Постанови Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997р. “Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення” послуги надаються споживачеві згідно з договором надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення (далі - договір), який розробляється виконавцем згідно з типовим договором (додаток N 1 до цих Правил) і укладається за його ініціативою. Права, обов'язки та відповідальність виконавця і споживача, передбачені цими Правилами, набирають чинності з моменту укладення договору.
Видані населенню абонентські книжки не відповідають вимогам наведеного у Правилах типового договору з теплопостачання, а тому не можуть визнаватися такими договорами.
Отже, суд вважає, що безпосереднє внесення населенням плати позивачу за теплову енергію не спростовує передбаченого договором № 80, положення якого не визнані недійсними повністю або в частині розрахунків, прав та обов'язків сторін, та не змінювались сторонами у встановленому законом порядку, обов'язку відповідача оплачувати на визначені договором об'єкти теплову енергію.
Що стосується наявного в матеріалах справи проекту договору № 473 про постачання теплової енергії від 01.11.2005р. терміном дії з 01.11.2005р. по 01.11.2006р., який було запропоновано позивачем (т. 1 арк. с. 169-174), то, як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір не було укладено сторонами внаслідок недосягнення згоди та його умови не виконувались.
В той же час, в силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Більше того, як свідчать матеріали справи, протягом спірного періоду, в тому числі протягом 2005-2006рр. відповідачу виставлялись рахунки позивачем з посиланням на договір № 80 від 02.11.2001р. та згідно банківських виписок здійснювалась часткова оплата з призначенням платежу також щодо вказаного договору № 80.
Доказом отримання відповідачем теплової енергії є і акти спожитої теплової енергії.
Як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи № 641 від 29.05.2009р.,та як пояснив судовий експерт у судовому засіданні, станом на момент складання висновку експерта, безпосередньо мешканцями будинків № 37 по вул.. Володарського та № 19 по вул.. Старшинова за період з 2004р. по 2008р. здійснена оплата позивачу в загальній сумі 22 120,63грн.
Оцінивши даний висновок експертизи в порядку ст. 43 ГПК України, суд не знаходить підстав не довіряти висновкам експерта.
У зв'язку з цим, суд погоджується з тим, що на вказану суму позовні вимоги позивача підлягають зменшенню.
В той же час, дослідивши обставини справи щодо помилкового заниження позивачем суми оплати на 11 643,60грн. за березень 2006р., суд встановив, що в рахунку № 306011 від 31.03.2006р. позивачем до сплати відповідачу було виставлено 12860,89грн., в тому числі за 135,60Гкал по вул.. Старшинова, 19.
Проте, як вбачається з акту спожитої теплової енергії згідно з приладами обліку теплової енергії за березень 2006р., підписаного обома сторонами, у березні 2006р. Споживачем було спожито 229,6 Гкал.
Таким чином, у рахунку № 306011 від 31.03.2006р. сума до сплати була занижена на 94 Гкал (229,60 Гкал - 135,60 Гкал)
Проте, замість перерахунку на збільшення суми до сплати в наступному місяці - квітні 2006р., позивачем виставлено рахунок № 460011 від 30.04.2006р. на суму 1361,91грн. з від'ємним значенням, в якому вказано про здійснення перерахунку за березень 2006р. не на збільшення, а на зменшення оплати на 93,80Гкал.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що всього у рахунках за березень - квітень 2006р. позивачем було занижено до сплати 11 643,60грн. (94,00Гкал + 93,80Гкал = 187,80Гкал х 62,00 грн. (тариф) ).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 28-30 том 4), належний перерахунок здійснено позивачем у червні 2009р., про що виставлено рахунок № 690011 від 02.06.2009р. на суму 11 643,60грн. та направлено його до сплати відповідачеві.
Факт отримання відповідачем вказаного рахунку 09.06.2009р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте, вказаний рахунок також не було сплачено відповідачем, що не спростовано останнім по суті.
Таким чином, суд вважає, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості в сумі 228608,35грн. (239 085,38грн. (попередньо заявлені позовні вимоги) - 22 120,63грн. (оплата від населення) + 11 643,60грн. (здійснений перерахунок внаслідок виправлення помилки за березень-квітень 2006р.)
Відповідно до ст. 526 ЦК України (2003р.) зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а при відсутності таких вимог відповідно до вимог, які звичайно ставляться.
В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд вважає, що відповідач не навів суду належних та допустимих доказів відсутності у нього заборгованості перед позивачем по справі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні -27.08.2009р.
Повний текст рішення підготовлено та підписано - 03.09.2009р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85, п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу в особі структурного підрозділу -Житлово-комунального відділу “Опта”, (98100, м. Феодосія, вул. Московська, 11) на користь Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” в особі Феодосійської філії Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго”, (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 67-А) заборгованість за договором №80 від 02.11.2001р. в сумі 228 608,35 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 2 286,08 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.