01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"17" серпня 2009 р. Справа № 145/10-06/5/13-08 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково промислового підприємства „Укргазгеоавтоматика”, м. Харків
до Дочірнього підприємства „Нагель -Фенстер” Австрійського товариства з обмеженою відповідальністю „Нагель”, м. Бориспіль
про стягнення 42426, 06 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача Первомайський О.О. - довіреність б/н від 16.01.2008р. ;
від відповідача Кершис А.А. -довіреність б/н від 28.05.2008р.;
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-промислове підприємство "Укргазгеоавтоматика" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Нагель-Фенстер" Австрійського товариства з обмеженою відповідальністю "Нагель" про відшкодування шкоди в розмірі 42421,06 грн.
Позов мотивовано тим, що внаслідок неправомірних дій працівника відповідача позивачу було завдано майнову шкоду, яка виявилась в пошкодженні належного йому автотранспортного засобу, в зв'язку з чим останній, з посиланнями на ст. ст. 1166, 1172, 1187 Цивільного Кодексу України, просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 42426,06 грн. Зазначена сума складається зі збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження належного йому автотранспортного засобу при ДТП в розмірі 42121,06 та 300 грн., сплачених позивачем за проведення Товарною біржею “Радар” висновку звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 07.02.2006р № 28/2006.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить в задоволені позову відмовити, з огляду на те, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2007р. встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення в діях водія відповідача Попова В.М., та закрито провадження у справі за відсутністю складу правопорушення, а тому не має правових підстав для відшкодування шкоди позивачу.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду від 21.03.07р. рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд у зв'язку з нез'ясуванням судами обставин, що є підставами для визначення наявності шкоди, і причинно-наслідкового зв'язку між діями сторін та збитками, які відповідачем по суті не спростовані. Судами не визначена цивільна відповідальність щодо жодної з сторін згідно з положеннями законодавства.
Рішенням від 17.07.07 господарського суду Київської області (Подоляк Ю.В.), яке залишено без змін постановою від 12.11.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Агрикова О.В., Жук Г.А., Рудченко С.Г.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю
Судові рішення мотивовані недоведеністю вини відповідача у завданій позивачу шкоді та недоведеністю розміру понесених збитків, а також відсутністю доказів здійснення фактичних витрат, пов'язаних з проведенням відновлюваного ремонту.
Постановою від 06.02.08 Вищий господарський суд України повторно скасував постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.11.07 та рішення господарського суду Київської області від 17.07.07 у справі №145/10-06/5, а справу повторно направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду України від 10.04.2008р. у справі №145/10-06/5 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково промислового підприємства „Укргазгеоавтоматика” відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 06.02.2008р. у справі №145/10-06/5, а справу передано до господарського суду Київської області.
Відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області від 25.04.2008р. Грєхова А.С., справа передана до розгляду судді Наріжному С.Ю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2006 р. справу прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй № 145/10-06/5/13-08.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2008р. призначено судову автотехнічну експертизу у справі №145/10-06/5/13-08 та зупинено провадження у справі №145/10-06/5/13-08 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експерта.
26.06.2009р. до господарського суду Київської області з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа №145/10-06/5/13-08 після проведення по ній автотехнічної експертизи разом із висновком експерта №7488/7489 складеного 27.05.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2009 р. поновлено провадження у справі № 145/10-06/5/13-08. Розгляд справи №145/10-06/5/13-08 призначити на 17.08.2009р. о 12 год. 10 хв.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
09.12.2005р. близько 13.00 години на 23 кілометрі автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ в с. Мирне Бориспільського району Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ГАЗ-3302 д/н 57-28 КХВ, який належить на праві власності ДП “Нагель-Фенстер” Австрійського ТОВ “Нагель” під керуванням гр. Попова В.М., та SKODA-OCTAVIA д/н 790-89 ХК, який належить ТОВ НПП “Укргазгеоавтоматика”, під керуванням гр. Єщенка О.В., за наслідками якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження і згідно висновку звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 07.02.2006р. № 28/2006, проведеного Товарною біржею “Радар” за зверненням позивача, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля SKODA-OCTAVIA д/н 790-89 ХК в результаті його пошкодження при ДТП, склав 42121,06 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2006р. провадження у справі про порушення Єщенком О.В. (працівником позивача) ст. 124 КпАП України припинено за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.01.2006 р. Попова В.М. (працівника відповідача) було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 4 місяці.
Проте, 04.04.2006р. Бориспільський міськрайонний прокурор звернувся до суду з протестом за № 911 від 03.04.2007р. про скасування вищезгаданої постанови за відсутністю в діях Попова В.М. складу адміністративного правопорушення, посилаючись на той факт, що в діях працівника відповідача відсутні ознаки протиправності та винності, оскільки останній виконав усі вимоги Правил дорожнього руху України.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2006р. постанову зазначеного суду від 11.01.2006р. про притягнення Попова В.М. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю складу адмінправопорушення, з огляду на те, що в діях Попова В.М. не вбачається будь-яких порушень ПДР, які б перебували у причинному зв'язку з наслідками.
У постанові Вищого господарського суду від 21.03.07, якою скасовані попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляд зазначено про невстановлення судами обставин, що є підставами для визначення наявності шкоди, і причинно-наслідкового зв'язку між діями сторін та збитками, які відповідачем по суті не спростовані, а також невизначення цивільної відповідальності щодо жодної з сторін згідно з положеннями законодавства.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Суд також враховує той факт, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 06.02.2008 р. суду першої інстанції при новому розгляді справи слід взяти до уваги, що постановою місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.06 водія відповідача визнано винним у порушенні п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 за №1306, а водій позивача у ДТП, що сталася 09.12.05 і є підставою для звернення з даним позовом, Правил дорожнього руху України не порушив.
Обставини вказаної ДТП фактично були досліджені у місцевому Комінтернівському районному суді м. Харкова 20.01.06 і у Бориспільському міськрайсуді 10.04.06, але висновки цих судових інстанцій у адміністративних справах є протилежними і свідчать одночасно про недотримання Правил дорожнього руху України водіями позивача і відповідача, як це убачається з цих постанов.
При новому розгляді справи суди керувалися лише обставинами, встановленими постановою Бориспільського міськрайсуду від 10.04.06 і не прийняли до уваги постанову місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.06. При цьому судами не зазначено підстав неприйняття до уваги висновків іншого суду з обставин спірної ДТП щодо наявності протиправності дій водіїв на підставі усіх наданих сторонами доказів у справі з дотриманням принципу змагальності, рівності сторін у судовому процесі та законності.
При дослідженні в судових засіданнях при новому розгляді справи судом обставин що є підставами для визначення наявності шкоди, і причинно-наслідкового зв'язку між діями сторін та збитками суд щодо визначення цивільної відповідальності кожної з сторін з обставин спірної ДТП та дослідження обставин про механізм ДТП в цілому та обставин, що передували зіткненню суд дійшов висновку про доцільність призначення судової автотехнічної експертизи на предмет визначення обставин про механізм ДТП в цілому та обставини, що передували зіткненню
Проте, згідно висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №7488/7489 експерт не надав суду категоричної відповіді на питання, що були винесені на експертне дослідження з причин наведених в дослідницькій частині висновку.
Таким чином в даному випадку при розгляді даної справи суд виходить з наступного.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просив стягнути на його користь вартість відновлюваного ремонту автомобіля в сумі 42 121,06 грн., яка була визначена у заключній калькуляції ТБ ”Радар” від 07.02.2006р. (а. с. 10-14) згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця товарної біржі “Радар”(звіт № 28/2006 від 07.02.06р., а також вартість проведеної експертизи 300 грн.
Таким чином загальні витрати позивача, які він поніс у зв'язку з пошкодженням свого майна транспортним засобом відповідача становлять 42426, 06 грн.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
Відповідно ст.ст.11,1166 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання, а саме із зобов'язання, спричиненого заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вина є умовою деліктної відповідальності і юридичної особи. У зобов'язаннях із заподіяння шкоди вина юридичної особи виявляється у винних діях чи бездіяльності її працівників, вчинених під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Зобов'язання із заподіяння шкоди являє собою цивільно-правове зобов'язання, відповідно до якого потерпілий має право вимагати від боржника (особи, що заподіяла шкоду) цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди шляхом відшкодування збитків.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Отже, обов'язок відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.
У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 (із змінами і доповненнями) зазначено, що питання про відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. 440 (1166) ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності вини лише володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішенні даного спору суд враховує роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” в яких зазначається про розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
А на відповідача покладено тягар доказування того, що в діях його працівника відсутня вина у заподіянні шкоди.
Судом прийнято до уваги, що постановою місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.06 водія відповідача визнано винним у порушенні п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 за №1306, а водій позивача у ДТП, що сталася 09.12.05 і є підставою для звернення з даним позовом, Правил дорожнього руху України не порушив.
Відповідач належних доказів, які б спростовували обставини викладені саме в постанові місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.06, яка набрала законної сили, а отже є чинною суду не надав.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.
За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 42421,06 грн. збитків (42121,06 грн. - матеріальна шкода та додаткові витрати у розмірі 300 грн. -вартість експертного дослідження) є правомірною та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати за розгляд справи, проведення експертизи відповідно до ст. 49 ГПК України та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Нагель -Фенстер” Австрійського товариства з обмеженою відповідальністю „Нагель” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Зої Космодем'янської 17; код ЄДРПОУ 20587183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково промислового підприємства „Укргазгеоавтоматика” (м. Харків, вул. Жовтневої революції, 93; код ЄДРПОУ 25460205) 42421 (сорок дві тисячі чотириста двадцять одну) грн. 32 коп. -збитків та судові витрати 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 21 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя