9 вересня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського с. Рубань Немирівського району (далі - СТОВ ім. Петровського с. Рубань Немирівського району) до ОСОБА_1 про визнання недійсним акта за формою Н-1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 5 лютого 2008 року,
У січні 2002 року СТОВ ім. Петровського с. Рубань Немирівського району звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним акта за формою Н-1.
Позивач зазначав, що під час виконання сільськогосподарських робіт на умовах договору підряду відповідачка травмувала ліву руку, про що 28 жовтня 1998 року було складено акт за формою Н-1. Посилаючись на те, що дія Положення про розслідування та облік нещасних випадків на осіб, які працюють за договором підряду не поширюється, просив визнати зазначений акт за формою форми Н-1 недійсним.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 5 лютого 2008 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог СТОВ ім. Петровського с. Рубань Немирівського району.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 не перебувала з позивачем у трудових відносинах, а виконувала сільськогосподарські роботи на умовах договору підряду, а такі роботи виконуються робітником (підрядником) на свій ризик, на нього гарантії, передбачені трудовим законодавством, не поширюються. Тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1, посилалася на те, що вона була прийнята на роботу до КСП ім. Петровського згідно з поданою заявою; працювала разом із членами КСП і отримувала заробітну плату, з якої бухгалтерія утримувала податки та страхові внески; запис до трудової книжки не був зроблений, оскільки керівництво КСП не брало трудові книжки, мотивуючи це тим, що всі записи будуть зроблені при звільненні з роботи.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
У порушення зазначених вимог цивільного процесуального законодавства суд заперечень відповідачки належним чином не перевірив; не встановив і не зазначив у рішенні обставин і доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 не перебувала з відповідачем у трудових відносинах.
Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Проте ці вимоги закону залишилися поза увагою суду. Суд не врахував та не дослідив рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2001 року, яке набрало законної сили (а.с. 24-28) і ухвалене у справі між тими ж сторонами, а саме за позовом ОСОБА_1 до СТОВ ім. Петровського с. Рубань Немирівського району про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначене також уваги не звернув; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 5 лютого 2008 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарження не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай