10 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів: Григор'євої Л.І.,
Балюка М.І., Барсукової В.М., -
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, ОСОБА_5, треті особи: закрите акціонерне товариство “Львівський ізоляторний завод”, виконавчий комітет Львівської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мрія-1” - про визнання недійсним договору оренди нерухомого державного майна та визнання права користування приміщенням за касаційною скаргою регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі - Регіональне відділення) на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2008 року,
встановила:
У липні 2007 року позивачі звернулися до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди нежилих підвальних приміщень від 12 жовтня 2006 року, а саме душових площею 230, 1 кв.м у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Регіональним відділенням та ОСОБА_5 Зазначали, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. 12 жовтня 2006 року між Регіональним відділенням та ОСОБА_5 укладено договір оренди спірних приміщень. Посилаючись на те, що спірні приміщення є приміщеннями загального користування та призначені для обслуговування мешканців будинку, просили про задоволення позову.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди від 12 жовтня 2006 року нежитлових підвальних приміщень, укладеного між Регіональним відділенням та ОСОБА_5
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Регіональне відділення просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львові від 22 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Л.І. Григор'єва
М.І. Балюк
В.М. Барсукова