15 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Балюка М.І., Григор'євої Л.І., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Конфар», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про поновлення на роботі та визнання рішення зборів учасників товариства незаконними,
У серпні 2006 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що у липні 2002 року її було призначено на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Конфар» (далі - ТОВ «Конфар»).
29 липня 2006 року були проведені збори учасників товариства, які прийняли рішення про звільнення її з посади директора у зв'язку з неналежним виконанням нею трудових обов'язків та про призначення директором ОСОБА_7
Вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_1 просила визнати ріщення зборів учасників товариства незаконним, поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 листопада 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 30 січня 2007 року зазначене судове рішення у частині відмови у позові про визнання незаконним рішення зборів учасників товариства про звільнення ОСОБА_1 з посади директора та про призначення директором ОСОБА_7 скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення. Визнано незаконним рішення зборів учасників товариства про звільнення ОСОБА_1 з посади директора та про призначення директором ОСОБА_7 Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора товариства. Стягнуто з ТОВ «Конфар» на користь ОСОБА_1 3 600 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вирішено питання розподілу судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Конфар» просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Конфар» відхилити.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 30 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М. Барсукова
М.І. Балюк
Л.І. Григор'єва