9 вересня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (далі - ВАТ “Укртелеком”) про зобов'язання відновити надання послуг телефонного зв'язку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ “Укртелеком” на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 6 грудня 2007 року,
У липні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ВАТ “Укртелеком” про зобов'язання відновити надання послуг телефонного зв'язку, відшкодування моральної шкоди.
Зазначали, що вони мешкають однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 в якій установлено стаціонарний телефон. Договір про надання послуг телефонного зв'язку укладено 28 лютого 1998 року між ОСОБА_1 та відповідачем.
У березні 2007 року ВАТ “Укртелеком” припинило надання послуг телефонного зв'язку з підстав несплати боргу в сумі 547 грн. 31 коп. за міжнародні телефонні розмови.
Посилаючись на неправомірність таких дій відповідача, оскільки вони не здійснювали міжнародних телефонних дзвінків до Білорусії, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 6 грудня 2007 року, позов задоволено частково: зобов'язано ВАТ “Укртелеком” відновити надання послуг зв'язку за телефонним номером НОМЕР_1, стягнуто з ВАТ “Укртелеком” на користь позивачів 400 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ВАТ “Укртелеком” просить ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в їх задоволенні.
У решті - судові рішення не оскаржуються.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що діями відповідача не завдано позивачам моральної шкоди, однак вимога про зобов'язання відновити надання послуг зв'язку є правомірною, оскільки борг є тільки за послуги міжміського зв'язку.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались як вимоги, так і заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог пп. 10, 16, 41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 9 серпня 2005 року, надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови укладення договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером і споживачем.
Скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам здійснюється оператором, провайдером у разі порушення споживачем цих Правил, а також в інших випадках, передбачених договором і законодавством.
У разі несвоєчасної оплати наданих послуг понад визначені цими Правилами або договором строки оператор, провайдер має право вживати до абонентів таких заходів: нараховувати пеню; установлювати рівень кредитування та (або) заборгованості з їх оплати; скорочувати перелік телекомунікаційних послуг або припиняти їх надання, попередивши про це абонента; змінювати порядок оплати.
Заперечуючи проти позову, ВАТ “Укртелеком” посилалося на те, що між ним та ОСОБА_1 28 лютого 1998 року укладено договір про надання послуг телефонного зв'язку, відповідно до умов якого плата за користування телефонною мережею включає абонементну плату та плату за послуги, що надаються. Оскільки споживач послуг ОСОБА_1 не оплатив надані телекомунікаційні послуги, до нього був застосований один із заходів, передбачений п. 41 Правил.
У порушення зазначених норм цивільного процесуального законодавства суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув; доводів відповідача щодо правомірності припинення надання телекомунікаційних послуг у зв'язку з порушення ОСОБА_1 умов договору про надання послуг телефонного зв'язку не перевірив; не вмотивував свого висновку про покладення на відповідача обов'язку відновити надання послуг зв'язку з огляду на установлений судом факт наявності в позивачів заборгованості з оплати наданих послуг зв'язку, а саме за міжнародні дзвінки.
Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
Суди не обґрунтовано дійшли висновку, що наявність боргу тільки за послуги міжміського зв'язку не тягне припинення надання телекомунікаційних послуг.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відновити надання послуг телефонного зв'язку та відшкодування витрат на правову допомогу підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 6 грудня 2007 року в частині вимог про зобов'язання відновити надання послуг телефонного зв'язку та відшкодування витрат на правову допомогу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай