12 серпня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Перепічая В.С., Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, управління Дніпропетровської міської ради по управлінню майном колишнього селища міського типу Таромське, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на прибудову та зобов'язання ввести її в експлуатацію за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року,
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 8 лютого 2006 року вона є власником 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 з виділом цієї частки в натурі. На підставі цього ж рішення суду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виділено в натурі по 1/3 частці вказаного будинку. Розпорядженням Дніпропетровської міської ради від 27 березня 2006 року № 53-р їй було дозволено будівництво прибудови у вигляді тамбуру та переобладнання кімнат 1-5 і 1-6 у будинку А-1 по пров. Свердлова в м. Дніпропетровську. Після завершення будівництва їй було видано технічний паспорт і рекомендовано узаконити та ввести в експлуатацію прибудову. Права третіх осіб побудована нею прибудова не порушує.
Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на прибудову А²-1 до будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати управління Дніпропетровської міської ради по управлінню майном колишнього селища міського типу Таромське ввести цю прибудову в експлуатацію.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2008 року позов задоволено частково та визнано за позивачкою право власності на прибудову. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачкою права власності на прибудову скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. У решті рішення районного суду залишено без змін.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати рішення апеляційного суду повністю, а рішення районного суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ввести прибудову в експлуатацію і ухвалити в цій частині нове рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.С. Перепічай
Т.Є. Жайворонок В.А. Мазурок