19 серпня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1, Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про виселення та зобов'язання зняти з реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 листопада 2008 року,
У квітні 2008 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 лютого 1988 року № 57 “Про розгляд акта технічного стану жилих будівель і квартир” будинок АДРЕСА_1 визнано ветхим і таким, що не підлягає капітальному ремонту. У квартирі № 4 у цьому будинку на час прийняття даного рішення проживала відповідачка разом із чоловіком і двома дітьми; вона перебувала на квартирному обліку як така, що потребує поліпшення житлових умов, у загальному та пільговому списках. У грудні 1992 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розірвано. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29 березня 1996 року № 131 відповідачці було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 на сім'ю у складі двох осіб: її та сина, ОСОБА_3, які приватизували цю квартиру. 29 серпня 2000 року відповідачка знову зареєструвалась у квартирі АДРЕСА_1, вселилася й проживає в ній.
Посилаючись на те, що реєстрація ОСОБА_1 в указаній квартирі є незаконною, оскільки рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 лютого 1988 року № 57 відділу внутрішніх справ Центрального району м. Миколаєва заборонено прописку громадян у аварійний будинок, просили виселити відповідачку зі спірної квартири як тимчасового жильця та зобов'язати Центральний районний відділ Миколаївського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області анулювати її прописку за вказаною адресою.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання анулювати прописку скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Ухвала в касаційному порядку не оскаржувалась.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення скасовано, ухвалено нове рішення, яким указані вимоги задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скасовуючи рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення та задовольняючи ці вимоги виконавчого комітету Миколаївської міської ради, апеляційний суд виходив із того, що відповідачка є тимчасовим жильцем і, оскільки у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 договір найму спірного жилого приміщення припинено, її слід виселити з квартири без надання іншого житла.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Згідно із ч. 1 ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.
Статтею 99 ЖК України визначено, що тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання та у разі припинення дії договору найму жилого приміщення зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 7 липня 2000 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було зареєстровано вдруге, після чого відповідачка вселилась до спірної квартири, 29 серпня 2000 року зареєструвалась у ній і проживає до теперішнього часу (а.с. 5, 28). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 27).
Відповідно до змісту ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Ураховуючи викладене, районний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачка вселилась до спірної квартири в якості члена сім'ї наймача й не є тимчасовим жильцем у ній, а висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не набула самостійного права на це жиле приміщення і її слід вважати тимчасовим жильцем, оскільки на час вселення до спірної квартири вона була співвласником іншої приватизованої квартири, є помилковим.
Отже, виходячи з установлених обставин справи та з урахуванням положень ст. 65 ЖК України суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 листопада 2008 року скасувати, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.А. Мазурок В.С. Перепічай