9 вересня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, третя особа - приватний підприємець ОСОБА_2, про стягнення невиплаченої заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та зобов'язання внести запис до трудової книжки за касаційною скаргою Рівненського районного управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації на рішення Рівненського міського суду від 31 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2008 року,
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського районного управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої заробітної плати з урахуванням індексу інфляції, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та зобов'язання внести запис до трудової книжки.
Зазначав, що в період з 1 січня до жовтня 2006 року працював у відповідача сторожем. Усупереч вимогам ст. ст. 24, 28 КЗпП України з ним не був укладений трудовий договір та не внесений відповідний запис до трудової книжки. Заробітна плата виплачувалася в розмірі 200 - 275 грн., що було нижче рівня мінімальної заробітної плати на той час, доплата за роботу в надурочний час, святкові дні та нічні години.
Посилаючись на вищезазначене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату з урахуванням індексу інфляції в сумі 6 958 грн. 75 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 905 грн. 53 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 719 грн. 37 коп. та зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки про період його роботи в нього з 1 січня 2005 року до 31 жовтня 2006 року.
Рішенням Рівненського міського суду від 31 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2008 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі Рівненське районне управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, оскільки з січня 2005 року до жовтня 2006 року здійснював охорону будівлі та майн, яке належить відповідачу, з відома його начальника й за його пропозицією.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Заперечуючи проти позову, Рівненське районне управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації посилалося на те, що відповідно до умов договору № 4-р від 1 травня 2002 року, укладеного між Міністерством оборони України в особі начальника Рівненської квартирно-експлуатаційної частини району з ОСОБА_3, останній є наймачем будівлі площею 187 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1. Відповідно до директиви Міністра оборони України від 30 липня 2004року № Д-27 “Про передачу адміністративної будівлі Рівненської КЕЧ району до сфери управління Рівненської райдержадміністрації” будівля передана Рівненській державній адміністрації. 27 вересня 2004 року між ОСОБА_3 та відповідачем в особі начальника управління ОСОБА_1 укладено угоду № 1 про внесення змін до договору № 4-р від 1 травня 2002 року, зокрема до третього розділу “Орендна плата”, умовами якої передбачено, що приватний підприємець ОСОБА_2 забезпечує в рахунок орендної плати належну охорону будівлі, один день охорони вважається орендною платою за один день оренди. Зазначена угода укладена у зв'язку з відсутністю у відповідача штатних одиниць для охорони будівлі. Отже, ОСОБА_2 було надано в оренду частину будівлі, за що останній зобов'язувався здійснювати належну охорону всієї будівлі, тим самим не сплачуючи орендної плати, а тому позивач перебував у трудових відносинах не з Рівненським районним управлінням праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації, а з приватним підприємцем ОСОБА_3, який виплачував йому заробітну плату та організовував його роботу.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; заперечень Рівненського районного управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації належним чином не перевірив; не дослідив і не дав оцінки умовам договору оренди № 4-р від 1 травня 2002 року та угоді № 1 від 27 вересня 2004 року про внесення змін до зазначеного договору; не встановив і не зазначив у рішенні обставин та доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах саме з відповідачем,
Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу Рівненського районного управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 31 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2008 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарження не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай