12 серпня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Данчука В.Г.,
Жайворонок Т.Є.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Четверта Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності та поділ спадкового майна; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Четверта Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на будинок у порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Четверта Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року,
У травні 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з указаним позовом, зазначаючи, що їхньому батькові, ОСОБА_7, належав будинок АДРЕСА_1. У ОСОБА_7 було п'ятеро дітей: вони, позивачі, і ОСОБА_8 Дружина ОСОБА_7 померла в 1950 році. 17 лютого 1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір довічного утримання, за умовами якого спірний будинок перейшов у власність останньої. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_7 Вважають, що ні їхня сестра, ОСОБА_8, унаслідок своєї хвороби, ні її чоловік, ОСОБА_5, до якого перейшли обов'язки за договором довічного утримання, не виконували належним чином своїх зобов'язань за цим договором. Після смерті їхнього батька спадкоємцями першої черги є вони та син ОСОБА_8, ОСОБА_6, за правом представлення.
Посилаючись на викладене, позивачі просили розірвати договір довічного утримання, визнати за ОСОБА_7 право власності на спірний будинок і визнати за ними та ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом по 1/5 частці спірного будинку за кожним.
У вересні 2004 року ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на будинок у порядку спадкування. В обґрунтування позову зазначав, що 17 лютого 1996 року між ОСОБА_7 та його дружиною, ОСОБА_8, було укладено договір довічного утримання. Дружина належним чином і в повному обсязі виконувала свої зобов'язання за цим договором до моменту своєї смерті. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 були він, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 До нотаріальної контори ніхто з них не звертався, але він та ОСОБА_7 фактично прийняли спадщину, оскільки проживали в будинку, а ОСОБА_6 на спадщину не претендував. 24 січня 2004 року ОСОБА_7 помер. Просив визнати за ним право власності на спірний будинок у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8
У жовтні 2005 року ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування, посилаючись на те, що після смерті його матері, ОСОБА_8, фактично спадщину по 1/2 частці прийняли його батько, ОСОБА_5, та дід, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Просив визнати за ним право власності на 1/10 частку спірного будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 за правом представлення, тобто на частку, яка б належала його матері - ОСОБА_8, якби вона була жива на час відкриття спадщини.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2008 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Договір довічного утримання, укладений 17 лютого 1996 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, розірвано у зв'язку з неналежним виконанням стороною набувача своїх зобов'язань за договором. Визнано за ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на будинок АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 право власності по 1/5 частці спірного будинку за кожним у порядку спадкування за законом. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зустрічних позовів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилаються на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставлять питання про скасування рішення апеляційного суду і ухвалення нового рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовів, апеляційний суд виходив із того, що вимогу про розірвання договору довічного утримання може заявляти лише відчужувач, спадкоємці ОСОБА_8 не відмовились від цього договору, однак з вимогою про визнання права власності на будинок у порядку виконання договору довічного утримання до суду ніхто не звернувся.
Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Але при вирішенні питання щодо переходу прав і обов'язків за договором довічного утримання після смерті ОСОБА_8 апеляційний суд помилково керувався нормами ЦК України 2003 року, оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того, апеляційний суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не з'ясував належним чином коло спадкоємців після смерті ОСОБА_8, а також питання, чи перейшло до них право власності на майно, яке було передано відчужувачем, що впливає на правильність вирішення спору за пред'явленими позовами.
За таких обставин визнати рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим не можна, тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
В.Г. Данчук Т.Є. Жайворонок В.А. Мазурок В.С. Перепічай