Рішення
іменем україни
16 вересня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П., Перепічая В.С., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі - Відділення) про стягнення недонарахованої страхової виплати одноразової допомоги за касаційною скаргою Відділення на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2007 року,
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час виконання трудових обов'язків він отримав професійне захворювання, висновком МСЕК від 17 грудня 2003 року йому встановлено вперше 10 % втрати професійної працездатності. У подальшому висновком МСЕК від 30 січня 2007 року позивачу повторно вперше було встановлено 65% втрати працездатності у зв'язку з чим нарахована страхова виплата одноразової допомоги в розмірі 11 743 грн. 65 коп. і обмежено чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати, з якої сплачуються внески до Фонду, до суми 10 640 грн. Постановою відповідача від 6 лютого 2007 року йому нарахована одноразова допомога в розмірі 111 860 грн. 80 коп. і обмежено чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати, з якої сплачуються внески до Фонду, до суми 31 500 грн. Позивач просив стягнути з Відділення суму недонарахованої страхової виплати одноразової допомоги, що становить 81 464 грн. 45 коп.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2007 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок недонарахованої страхової одноразової допомоги 81 464 грн. 45 коп.
У касаційній скарзі Відділення порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню з таких підстав.
Судом установлено, що 17 грудня 2003 року висновком МСЕК позивачеві вперше встановлено 10 % стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.
Висновком МСЕК від 30 січня 2007 року йому повторно вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково, з яких: 40% вперше, 15% у зв'язку з травмою повторно, 10% у зв'язку з професійним захворюванням повторно.
Постановою Відділення від 6 лютого 2007 року № 965/1 ОСОБА_1 нарахована страхова виплата одноразової допомоги і обмежено чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати 11 743 грн. 65 коп., з якої сплачуються внески до Фонду, до суми 10 640 грн. Постановою відповідача від 6 лютого 2007 року ОСОБА_1 нараховано одноразову допомогу в розмірі 111 860 грн. 80 коп. і обмежено чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати, з якої сплачуються внески до Фонду, до суми 31 500 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон) у зв'язку з повторним встановленням МСЕК вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності не передбачає можливості обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону.
Абзац 1 ч. 2 ст. 34 Закону визначає порядок визначення суми одноразової страхової допомоги потерпілому при стійкій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання. При цьому встановлено обмеження, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Розмір граничної суми заробітної плати (доходу) щорічно визначається Верховною Радою України при затвердженні державного бюджету.
Абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону встановлює порядок перерахунку одноразової страхової виплати при зміні ступеня працездатності. При цьому виплачується різниця між фактично сплаченою одноразовою страховою виплатою й новим розміром цієї виплати.
Абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абзацу першого цієї частини, тому в цьому разі не застосовується правило про відміну дії загальної норми спеціальною.
Норма абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону не встановлює новий розмір і нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише порядок перерахування вже раніше визначеного розміру. Тобто абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону не встановлює іншого порядку визначення розміру допомоги, а лише порядок його перерахування при зміні ступеня непрацездатності. Тому обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, установлене абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватися й при перерахуванні розміру допомоги.
За таких обставин висновок суду про те, що одноразова допомога позивачу повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі завданої шкоди на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, не ґрунтується на вимогах законодавства.
Не звернув уваги на зазначену обставину й апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку.
На підставі викладеного колегія суддів Судової палати у цивільних справах вважає, що оскаржувані рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2007 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
М.П. Пшонка Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.С. Перепічай