16 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Перепічая В.С., Пшонки М.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування та свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на частину квартири за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2007 року,
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 серпня 1997 року між нею та ОСОБА_8 будо зареєстровано шлюб, під час перебування в шлюбі була придбана квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. При оформлення спадщини після смерті чоловіка дізналася, що їхня квартира належала ОСОБА_8 на підставі договору дарування, укладеного між ним та його матір'ю - ОСОБА_3, а не на підставі договору купівлі-продажу. Просила визнати недійсним у частині покупця договір купівлі-продажу вказаної квартири від 1 лютого 2000 року, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_7, яка діяла від свого імені та імені неповнолітньої дочки - ОСОБА_9, ОСОБА_6 і ОСОБА_3; визнати недійсним договір дарування цієї квартири від 2 березня 2000 року, за яким ОСОБА_3 подарувала квартиру сину - ОСОБА_8; визнати за ОСОБА_1 право власності на ½ частину квартири, яка є спільним майном подружжя, а також на 1/8 частину цієї квартири в порядку спадкування за законом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2007 року, позов задоволено.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просять скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом установлено, що 16 серпня 1997 року був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 1 лютого 2000 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7, яка діяла від свого імені та імені неповнолітньої дочки- ОСОБА_9, та ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. 2 березня 2000 року ОСОБА_3 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_8, про що був складений договір дарування. 4 квітня 2000 року ОСОБА_1 зареєстрована в спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 За заявами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в ОСОБА_4 заведено спадкову справу, та 16 серпня 2006 року всі зазначені спадкоємці отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на ¼ частину спірної квартири кожний.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
За положеннями ст. 22 КпШС України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Установивши, що фактичним покупцем спірної квартири за оспорюваним договором купівлі-продажу був ОСОБА_8, що, зокрема, підтверджується поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які визнали позов, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають установленим у справі обставинам, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Украйни
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 6 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.С. Перепічай М.П. Пшонки