9 вересня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І.,
Барсукової В.М., Косенка В.І.,-
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного аграрного університету, Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, комунальне підприємство “Ірпінське бюро технічної інвентаризації”, про надання квартири та зобов'язання видати ордер, визнання дійсним договору, визнання права власності на квартиру, визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності на квартиру й за позовом Національного аграрного університету до ОСОБА_1, Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету про визнання договору недійсним і виселення за касаційною скаргою Національного університету біоресурсів і природокористування України на рішення апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2009 року,
встановила:
У червні 2006 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до договору, укладеного 23 вересня 2000 року з Ірпінським економічним коледжем Національного аграрного університету (теперішня назва - Національний університет біоресурсів і природокористування України), Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України в Київській області) зобов'язувалося після введення будинку по вулиці Мира в місті Ірпені Київської області в експлуатацію передати їй трикімнатну квартиру. Указувала, що 27 травня 2002 року адміністрацією та профспілкового комітету Ірпінського економічного коледжу Національного аграрного університету було прийнято рішення про передачу їй цієї квартири, а 2 червня 2003 року між Ірпінським економічним коледжем Національного аграрного університету і нею був укладений договір про передачу після прийняття в експлуатацію будинку їй у власність цієї квартири за ціною 42 904 грн. 42 коп. з виплатою в кредит і протягом 20 років, за умови внесення 10 відсотків вартості квартири.
4 листопада 2004 року зазначену квартиру було передано Ірпінському економічному коледжу Національного аграрного університету.
Однак, незважаючи на те, що вона виконала всі зобов'язання й повністю оплатила вартість квартири достроково, та всупереч умовам договору від 2 червня 2003 року Ірпінський економічний коледж Національного аграрного університету не передав їй квартиру у власність, а оформив право власності на цю квартиру 15 жовтня 2005 року за Національним аграрним університетом.
Посилаючись на вищевикладене та після уточнення позовних вимог, позивачка просила зобов'язати відповідачів надати їй квартиру АДРЕСА_1; визнати дійсним інвестиційний договір передачі квартири в кредит від 2 червня 2003 року, визнати за нею право власності на вказану квартиру, визнати недійсним свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, видане Національному аграрному університету від 15 жовтня 2005 року, визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 9 вересня 2005 року № 168.
У вересні 2006 року Національний аграрний університет (далі - НАУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору від 2 червня 2003 року недійсним та її виселення. Указував, що 13 лютого 2006 року ОСОБА_1 подала до НАУ заяву про передачу їй у власність квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із чим НАУ дізнався про існування оспорюваного договору від 2 червня 2003 року. Оскільки ОСОБА_1 вселилася до зазначеної квартири незаконно, а договір від 2 червня 2003 року було укладено з порушенням вимог закону, просив визнати цей договір недійсним з моменту його укладення та виселити ОСОБА_1 із займаної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позов НАУ задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь НАУ судові витрати в сумі 7 грн. 50 коп.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2009 року рішення Ірпінського міського суду від 14 листопада скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 9 вересня 2005 року № 168; визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 15 жовтня 2005 року, видане виконавчим комітетом Ірпінської міської ради на ім'я НАУ; визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 У задоволенні позову НАУ до ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Національний університет біоресурсів і природокористування України просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1991 року працює на посаді викладача Ірпінського економічного коледжу НАУ та перебуває на квартирному обліку з 22 лютого 1992 року.
23 червня 2000 року між ГУ МВС України в Київській області та Ірпінським економічним коледжем НАУ укладено договір, за умовами якого ГУ МВС України в Київській області зобов'язувалось після введення в експлуатацію будинку на вулиці Миру в місті Ірпені Київської області передати коледжу трикімнатну квартиру (а.с. 12 т. 1).
Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету Ірпінського економічного коледжу НАУ від 27 травня 2002 року квартиру на вулиці Миру в місті Ірпені Київської області вирішено надати ОСОБА_1 (а.с. 17, т. 1).
2 червня 2003 року між Ірпінським економічним коледжем НАУ та ОСОБА_1 був укладений договір про передачу їй у власність квартири АДРЕСА_1 після прийняття в експлуатацію будинку за ціною 42 904 грн. 42 коп. з виплатою в кредит протягом 20 років, за умови внесення 10 відсотків вартості квартири.
Згідно акту приймання-передачі зазначена квартира була передана Ірпінському економічному коледжу НАУ 4 листопада 2004 року (а.с. 14).
ОСОБА_1 згідно умов договору сплатила повну вартість квартири в сумі 42 904 грн. 42 коп. та вселилася в спірну квартиру (а.с. 20 т. 1, а.с. 31-43 т. 2).
Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 9 вересня 2005 року № 168 було скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 17 травня 2005 року № 100 “Про оформлення правовстановлюваної документації на житлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 за відокремленим структурним підрозділом НАУ “Ірпінський економічний коледж”, вирішено оформити та видати свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 67 т. 2).
Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету відокремленого структурного підрозділу НАУ “Ірпінський економічний коледж” рішення профспілкового комітету коледжу від 11 травня 2001 року та рішення спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації коледжу від 27 травня 2002 року визнано неправомірними та такими, що втратили чинність (а.с. 252-254 т. 2).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка на момент укладання договору не була власністю відокремленого підрозділу НАУ “Ірпінський економічний коледж”; що форма цього договору не відповідає вимогам ст. 227 ЦК Української РСР і не досягнуто всіх істотних умов договору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 і про відмову в задоволенні позову НАУ, апеляційний суд дійшов висновку, що умови, за якими 2 червня 2003 року укладено договір між ОСОБА_1 та Ірпінським економічним коледжем, не суперечать вимогам Закону України “Про інвестиційну діяльність” виходячи з того, що між сторонами було укладено не договір купівлі-продажу, а інвестиційний договір.
Однак з рішенням апеляційного суду не можна погодитись, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права та містить суперечливі висновки щодо характеру правовідносин сторін.
Так, як убачається з матеріалів справи, Ірпінський економічний коледж є державним вищим навчальним закладом, основними напрямками діяльності якого відповідно до Статуту Ірпінського економічного коледжу НАУ, затвердженого ректором НАУ 14 липня 1999 року, є: підготовка згідно з державним замовленням і договірними зобов'язаннями фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст і бакалавр для задоволення потреб агропромислового комплексу та сфери торгівлі; перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська; організація і проведення раціоналізаторської та дослідницької роботи; надання освітніх платних послуг, не заборонених законодавством; здійснення зовнішніх зв'язків.
Дійшовши висновку про те, що квартира надавалась ОСОБА_1 не в порядку черговості відповідно до норм житлового законодавства, а шляхом її продажу, апеляційний суд, указав, що за своїм змістом укладений сторонами договір не є договором купівлі-продажу, а є інвестиційним договором.
Визнаючи договір від 2 червня 2003 року, укладений між ОСОБА_1 та Ірпінським економічним коледжем НАУ про передачу квартири АДРЕСА_1, інвестиційним, апеляційний суд, разом з тим, неправильно застосував норми Закону України “Про інвестиційну діяльність”, у редакції, чинній на час укладення договору.
Закон України “Про інвестиційну діяльність” (далі - Закон), який визначає загальні правові економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визнає інвестиціями всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Виходячи з аналізу ст. ст. 2, 5 цього Закону суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори і учасники. Інвесторами можуть бути, зокрема, недержавні підприємства та інші юридичні особи, засновані на колективній власності або державні підприємства і установи, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених коштів, майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.
Учасниками інвестиційної діяльності є громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора (ч. 3 ст. 5 Закону).
Оскільки за висновком апеляційного суду об'єктом інвестиційної діяльності є об'єкт житлового будівництва, у спорудження якого ОСОБА_1 як інвестором і стороною договору від 2 червня 2003 року внесені власні кошти, суду слід було з'ясувати, чи дійсно Ірпінський економічний коледж НАУ виступав у цих правовідносинах учасником інвестиційної діяльності, який забезпечував реалізацію внесених інвестицій як виконавець - суб'єкт господарської діяльності зі спорудження об'єкта інвестиції в розумінні положень Закону та з дотриманням його норм щодо здійснення інвестиційної діяльності (ст. ст. 1, 4, 5, 6).
Враховуючи, що апеляційним судом не встановлено факту здійснення Ірпінським економічним коледжем НАУ інвестиційної діяльності, об'єктом якої є житлове будівництво з використанням залучених від ОСОБА_1 коштів, висновок апеляційного суду про укладення сторонами інвестиційного договору не можна визнати обґрунтованим.
При ухваленні рішення апеляційним судом, крім того, були порушені норми процесуального права, які полягають у такому.
Так, заявляючи в суді позов, ОСОБА_1 з урахуванням змін і доповнень позовної заяви просила суд надати їй квартиру АДРЕСА_1, як особі, якій ця квартира виділена спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету в порядку черговості відповідно до норм житлового законодавства, визнати дійсним договір передачі квартири в кредит (інвестиційний договір) від 2 червня 2003 року; визнати за нею право власності на зазначену квартиру, а також визнати право власності на здійснені перепланування та поліпшення квартири, на які зросла вартість квартири, що становить 296 тис. грн. 79 коп.; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру за НАУ від 15 жовтня 2005 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 9 вересня 2005 року № 168, визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 9 вересня 2005 року № 168.
Однак, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд не вирішив усіх заявлених ОСОБА_1 вимог, зокрема, про визнання дійсним договору від 2 червня 2003 року про передачу квартири в кредит (інвестиційний договір) та про надання їй квартири АДРЕСА_1 як особі, якій ця квартира виділена спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету в порядку черговості згідно з нормами житлового законодавства, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та передачі справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Київської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор'єва
Судді: М.І. Балюк
В.Й. Косенко