9 вересня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І.,
Барсукової В.М., Косенка В.І.,-
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 1 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2009 року,
встановила:
У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що йому на праві приватної власності належить будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. У будинку разом із ним зареєстровані ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка - ОСОБА_3 Указував, що з 31 травня 2007 року відповідачки не мешкають у вказаному будинку, у зв'язку із чим втратили право на проживання. Оскільки ОСОБА_2та її неповнолітня дочка, ОСОБА_3, відмовляються в добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку, позивач просив суд зобов'язати Березівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 та її неповнолітню дочку, ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 1 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2009 року, позов задоволено.
У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем) (ст. 188 ЦПК України).
Таким чином, сторонами в цивільній справі є особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, в яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого й матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Отже, при відкритті провадження у справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Як убачається з матеріалів справи, юридичними фактами, які складають підставу позову, позивачем зазначено тимчасову - з травня 2007 року - відсутність відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем їхньої реєстрації у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, і втрату у зв'язку із цим відповідачками права користування жилим приміщенням, а відтак і необхідність зняття їх із реєстраційного обліку в цьому будинку.
Ухвалюючи рішення про зобов'язання Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області зняти відповідачок із реєстраційного обліку, суд усупереч вимогам ст. ст. 215, 216 ЦПК України не з'ясував зміст позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та характер спірних правовідносин. При цьому суд не врахував, що відповідно до ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про втрату ними права користування жилим приміщенням, яке регулюється нормами житлового і цивільного кодексів (ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України), яке судом не вирішувалося.
Ухваливши рішення про зняття відповідача із реєстраційного обліку без вирішення у встановленому законом порядку з дотриманням положень ст. 11 ЦПК України питання про наявність чи відсутність у них права користування жилим приміщенням, суд порушив норми матеріального і процесуального права.
Допущені судом порушення процесуальних і матеріальних норм права призвели до ухвалення незаконного рішення і не були усунені судом апеляційної інстанції, у зв'язку із чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 1 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Березівського районного суду Одеської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор'єва
Судді: М.І. Балюк
В.Й. Косенко