9 вересня 2009 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неконституційними нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо виплат ветеранам війни щорічної разової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2009 року,
У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неконституційними нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо виплат ветеранам війни щорічної разової допомоги.
У заяві зазначав, що він як учасник бойових дій в Афганістані відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на щорічну разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (2 050 грн.), проте у 2007 році отримав лише 280 грн. такої допомоги.
Посилаючись на те, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнані неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. ст. 12, 13, 14 та ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а тому Верховна Рада України системно порушила положення Конституції України та ряду інших законів, позивач просив позов задовольнити і солідарно стягнути з відповідачів на його користь 1 770 грн. 30 коп. недоплаченої грошової допомоги та 5 250 грн. моральної шкоди.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д.Д. Луспеник
М.І. Балюк
В.М. Барсукова