Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Коротких О.А., Гриціва М.І.,
Коротких О.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,
вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 8 липня 2008 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
такого, що немає судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк шість років.
Цим вироком також було засуджено ОСОБА_2 вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання щодо нього не внесено.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25 грудня 2007 року близько 18 год., перебуваючи в будинку ОСОБА_2, що на вул. Панаса Мирного в с. Худоліївка Семенівського району Полтавської області, будучи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдав ОСОБА_3 численні удари руками й ногами у різні частини тіла та в область голови, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає про те, що суд необґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки, на його думку, він не міг заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, оскільки його удари були незначними, а висновок суду ґрунтуються на суперечливих доказах. Крім того, посилається на неповноту досудового слідства і судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Проте просить судові рішення змінити та пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим. Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях засудженого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, протоколу огляду місця події, висновку судово-медичної експертизи щодо механізму та тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_3
Доводи ОСОБА_1 про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України є необґрунтованими, оскільки як убачається з показань засудженого ОСОБА_2, який як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні стверджував про те, що саме ОСОБА_1 наносив удари руками ОСОБА_3 по голові, а коли той упав продовжував його бити ногами. Ці показання засуджений ОСОБА_2 підтвердив під час проведення очної ставки між ним та ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_4 також підтверджував, що ОСОБА_1 наносив удари ногами ОСОБА_3, після чого останній залишився лежати на землі. Крім того, при відтворенні обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_1, засуджений показував яким чином завдавав ОСОБА_7 тілесні ушкодження, механізм та локалізація яких повністю узгоджується з висновком судово-медичної експертизи згідно з яким у потерпілого було виявлено крововиливи у м'які тканини голови, субдуральну гематому, субрахноїдальні крововиливи, що є тяжким тілесним ушкодженням.
Таким чином, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя та здоров'я в момент заподіяння.
У ході досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, а тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про неповноту і однобічність досудового слідства та судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання, а тому підстав для пом'якшення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_8, на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.
Оскільки передбачені ч.1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -
відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, засудженого вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 8 липня 2008 року.
судді:
Міщенко С.М. Коротких О.А Гриців М.І.