Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Вус С.М.,
суддів
Прокопенка О.Б. і Таран Т.С.,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 08 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій та захисника ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_1
Вироком суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця с. Буштино Тячівського району
Закарпатської області, жителя смт. Ставище
Київської області,
такого, що не має судимості,
засуджено за ч.2 ст.149 КК України до позбавлення волі на п'ять років без конфіскації майна.
Як визнав суд, ОСОБА_1 протягом 2005 року, з метою здійснення стосовно людини незаконної угоди, пов'язаної із законним переміщенням за її згодою через державний кордон України і подальшої передачі іншим особам для сексуальної експлуатації та залучення у боргову кабалу, вступив у попередню злочинну змову із особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, котрі проживають у Республіці Чехія і займаються там сутенерством та незаконним бізнесом, пов'язаним із сексуальною експлуатацією жінок.
Реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно і бажаючи мати від цього матеріальний прибуток, приблизно в період із січня по серпень 2005 року в м. Києві, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходилися у скрутному матеріальному становищі, поїхати до Чехії де влаштуватися на якусь некваліфіковану роботу, що не потребує знань мови та інших спеціальних навичок і отримав від них згоду на це.
При цьому, для отримання згоди потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на поїздку до Чехії, ОСОБА_1 неодноразово розповідав їм, що допоможе влаштуватися в Чехії на роботу офіціантками, барменами, прибиральницями чи на якусь іншу пристойну роботу. Засуджений постійно розповідав та наголошував потерпілим, що вони зможуть мати заробіток у Чехії в середньому по 1 000 євро на місяць, таким способом викликавши у потерпілих уявлення про вигідність його пропозиції та бажання поїхати до Чехії на роботу, попередивши про можливу відмову від поїздки.
Після цього, ОСОБА_1, з метою втягування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у боргову кабалу та забезпечення їхньої повної матеріальної залежності від себе та інших співучасників злочину, за гроші, які йому спеціально для цього надіслав із Чехії ОСОБА_5, придбав для потерпілих квитки на автобус рейсом «Київ-Прага» на 06 січня 2006 року, а також дав їм по 200 грн. кожній для виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Придбавши потерпілим квитки, ОСОБА_1 зателефонував у Чехію особі, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та повідомив час приїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Прагу.
06 січня 2006 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виїхали до Праги. По прибуттю до Чехії, потерпілих зустріли особи, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження, яким ОСОБА_1 за попередньою домовленістю передав ОСОБА_3 і ОСОБА_4 для сексуальної експлуатації та залучення їх у боргову кабалу.
У Чехії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свобода пересування яких була обмежена, постійно перебуваючи під контролем сутенерів, будучи залученими у боргову кабалу, перебували у пригніченому стані та у повній залежності від сутенерів, у період з січня по березень 2006 року, використовувалися для надання сексуальних послуг за гроші у нічних клубах «Мона Ліза-1» та «Мона-Ліза-2», що в АДРЕСА_1. При цьому, щотижня потерпілі повинні були сплачувати сутенерам ОСОБА_5 та чоловікові на ім'я ОСОБА_9 - від 50 до 100 євро і повертати їм спеціально вигаданий останніми борг у сумі 2 000 євро, а також віддавати половину зароблених грошей із кожного клієнта власнику нічних клубів.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2009 року апеляції засудженого, захисника та прокурора залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року - без зміни.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_1 та кваліфікацію його злочинних дій, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати через неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінального закону та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок м'якості.
Прокурор вважає, що суд безпідставно не призначив винному додаткове покарання у виді конфіскації майна та призначив мінімальне основне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.149 КК України. Вважає, що судом не достатньо ураховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу засудженого.
Крім того, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам його апеляції про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання із конфіскацією майна.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю складу злочину.
Захисник вказує, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у справі порушено кримінально-процесуальний закон, на досудовому слідстві до свідків та потерпілих застосовувалися незаконні методи, тому вони обмовили ОСОБА_1 Вважає, що оскільки ОСОБА_1 не мав наміру на матеріальне збагачення, то у його діях відсутній склад злочину, що потерпілі свідомо займалися проституцією і не бажали повертатися на батьківщину.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що йому не повідомлено про час розгляду його апеляції, чим було порушено право ОСОБА_1 на захист.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.
На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які у судовому засіданні детально розповіли про обставини вчинення злочину щодо них. Так, потерпілі пояснили, що у 2005 року познайомилися із ОСОБА_1, який при зустрічах неодноразово розповідав, що у Чехії можна влаштуватися на некваліфіковану роботу та отримувати хороший заробіток. Засуджений сказав, що допоможе їм оформити усі необхідні документи, надасть кошти для придбання одягу та квитків до Чехії, за що вони зможуть розрахуватися із ним, коли зароблять гроші. Крім того, ОСОБА_1 сказав, що поїде разом із ними, однак пізніше виявилося, що дозвіл на виїзд до Чехії надали лише їм, але вони не хотіли їхати самі. Тоді засуджений сказав, що за кордоном їх зустріне його брат Василь, тому вони можуть не турбуватися. Коли потерпілі приїхали до Чехії, їх зустріли та привезли до нічного клубу, де вони були змушені надавати сексуальні послуги за гроші. Відмовитися вони не могли, оскільки не знали мови, боялися звертатися до поліції і крім того, їх постійно супроводжували та відбирали майже весь заробіток за вигадані борги.
ОСОБА_3 пояснила, що їй вдалося зателефонувати до ОСОБА_6 та повідомити, що їх змушують займатися проституцією.
Показання потерпілих є послідовними та повністю узгоджуються із іншими доказами у справі, а саме із показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які остання давала на досудовому слідстві.
За таких обставин вважати, що потерпілі та свідки обмовили ОСОБА_1 немає підстав.
Зокрема, ОСОБА_6 повідомила, що коли познайомилася із ОСОБА_1 він пропонував їй поїхати на роботу до Чехії та обіцяв допомогти влаштувалися. Засуджений так переконливо розповідав про вигідність роботи за кордоном, що вона погодилася на його пропозицію. Однак її знайома ОСОБА_3, яка за сприянням ОСОБА_1 виїхала до Чехії на роботу, зателефонувала та розповіла, що насправді їх змушують займатися проституцією.
Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину стверджується й даними, що є у протоколах очних ставок ОСОБА_1 із потерпілими, довідці Українського державного підприємства зв'язку, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав грошові кошти із Чехії, листі посольства Чеської Республіки, у якому вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 займалися проституцією у нічних клубах «Мона Ліза».
З огляду на наведене, доводи захисника про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена та, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не можна визнати підставними.
Злочинні дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.149 КК України кваліфіковані правильно.
Твердження захисника про те, що йому не повідомлено про час розгляду його апеляції, не відповідає дійсності, адже суд направив відповідне повідомлення захиснику ОСОБА_2 за адресою, вказаною в його ордері на участь у розгляді справи. (т.3 а/с 229, 264).
Призначаючи засудженому покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, призначивши винному покарання, яке є необхідним й достатнім.
При цьому судом ураховано й те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має поганий стан здоров'я та призначив винному мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.149 КК України.
Вважати призначене ОСОБА_1 покарання м'яким, немає підстав.
Доводи прокурора про те, що суд безпідставно не призначив винному додаткове покарання у виді конфіскації майна, були предметом перевірки та визнані такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказане покарання не є обов'язковим, а відсутність у вироку мотивів щодо не призначення винному додаткового покарання, не можна визнати підставою для скасування вироку.
Посилання прокурора на те, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам його апеляції, не можна визнати підставним, оскільки апеляційний суд, при розгляді справи щодо ОСОБА_1, дотримався вимог ст.377 КПК України, перевірив усі доводи апеляцій та належним чином умотивувавши своє рішення, не знайшов підстав для їх задоволення.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання прокурора та касаційної скарги захисника, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій та касаційної скарги захисника ОСОБА_2
Судді:
С.М. Вус О.Б. Прокопенко Т.С. Таран