Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Вус С.М.,
суддів
Таран Т.С. і Прокопенка О.Б.,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 08 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Вироком суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця та жителя м. Білозерська
Донецької області,
такого, що не має судимості
та
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
уродженця с. Новоукраїнка Добропільського
району Донецької області,
жителя м. Білозерська Донецької області,
такого, що не має судимості,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до обмеження волі на два роки, кожного.
Як визнав суд, 29 листопада 2008 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля каплиці на проспекті Перемоги у м. Добропілля Донецької області, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого, завдали ОСОБА_3 не менше п'яти ударів кулаками та ногами в обличчя та відкрито викрали мобільний телефон «Соні Еріксон К 750» і гроші в сумі 396 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 812 грн.
30 листопада 2008 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля магазину «Сезам» на вул. Фрунзе у м. Добропілля, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого, заподіявши ОСОБА_4 удари кулаками та ногами в обличчя та тулуб, відкрито заволоділи золотим ланцюжком потерпілого, спричинивши йому матеріальну шкоду на суму 3 840 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 03 грудня 2008 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_1, за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого, завдавши ОСОБА_5 ударів кулаками та ногами в обличчя та тулуб, відкрито викрали куртку, піджак, запальничку, ланцюжок із білого металу, гроші в сумі 244 грн. та інше майно, заподіявши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 927 грн. 05 коп.
В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржувався.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просить вирок щодо них скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Прокурор вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, призначивши винним покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та кваліфікація їх злочинних дій за ч.2 ст.186 КК України, прокурором не оспорюються.
Доводи прокурора про те, що суд при призначенні винним покарання безпідставно застосував ст.69 КК України, не можна визнати обґрунтованими.
Так, при призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, урахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особи засуджених, обставини, що пом'якшують покарання та ті, що його обтяжують, конкретні обставини справи, що мають значення, та дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення винних в умовах ізоляції їх від суспільства.
Судом ураховано кількість епізодів злочинів, те, що злочини, вчинені ОСОБА_6 та ОСОБА_2, є тяжкими та, що винні під час вчинення злочину перебували у стані алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, із урахуванням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються позитивно, ОСОБА_2 працював і за місцем роботи також характеризується позитивно, їх молодого віку, а також пом'якшуючих обставин справи, а саме: щирого каяття засуджених у вчиненому та часткового відшкодування заподіяної потерпілим шкоди, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у більш коротший строк, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.186 КК України та підставно застосував ст.69 КК України.
Призначене засудженим покарання у виді обмеження волі є необхідним й достатнім для їх виправлення, підстав вважати його м'яким, немає.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання прокурора, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,
відмовити у задоволенні касаційного подання заступнику прокурора Донецької області.
Судді:
С.М. Вус Т.С. Таран О.Б. Прокопенко