головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Мороза М.А., Пошви Б.М.
розглянула у судовому засіданні 17 вересня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2008 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
Уродженця м. Світловодська Кіровоградської обл.,
неодноразово судимого, останній раз 30 вересня 2005 року
за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі
зі звільненням на підставі ст. 75 КК України
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2008 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 24 грудня 2006 року у м. Дніпропетровську, із метою вчинити крадіжку, проник у салон з автомобіля «Мерседес», звідки таємно викрав майно ОСОБА_3 вартістю 1 070 грн. Однак, залишивши автомобіль, ОСОБА_1 побачив неподалік працівників міліції й, утримуючи у руках викрадені речи, ігноруючи вимоги працівників міліції зупинитися, намагався втекти, однак злочинний намір до кінця не довів з причин, що не належали від його волі, оскільки був затриманий.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового та судового слідства. Стверджують, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена, справу фальсифіковано. Зазначають, що у справі істотно порушено кримінальний закон, зокрема, засідання суду апеляційної інстанції відбулось без їх участі, апеляційний суд відмовив захиснику ОСОБА_4 в участі в апеляційному розгляді справи у якості захисника, а іншого захисника на заміну ОСОБА_4 не надав. Просять скасувати судові рішення та закрити справу.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що вони увечері 24 грудня 2006 року на службовому автомобілі несли службу по охороні громадського порядку на АДРЕСА_1, побачили чоловіка, який виходив з автомобіля з пакунками у руках. Помітивши працівників міліції, чоловік намагався утекти, утримуючи речі, вимоги зупинитися не виконував, але вони його наздогнали, а неподалік виявили викрадені з автомобіля речі.
Зазначені показання свідків узгоджуються між собою та іншими доказами у справі, зокрема, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, автомобіля, речових доказів, показаннями потерпілого ОСОБА_3 та іншими матеріалами справи. Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не виявлено.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим та захисником в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, належним чином перевірено й спростовано.
Твердження у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 стосовно порушення їх права на захист є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про доставку його в апеляційний суд. Усі учасникам процесу були вчасно повідомлені про дату розгляду справи в апеляційній інстанції (т. 2 а.с. 191, 192). Надання судом захисника під час розгляду справи в апеляційному суді законом не передбачено.
Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень.
Покарання засудженому призначено згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 відмовити.
В.М. Верещак М.А. Мороз Б.М. Пошва