Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Канигіної Г.В., Кривенди О.В.,
за участю прокурора
Гладкого О.Є.,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 5 серпня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області, мешканця смт Богородчани Івано-Франківської області, такого, що судимості не має,
- за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень;
- за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в системі агропромислового комплексу строком на один рік;
- за ч.1 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1000 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в системі агропромислового комплексу строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1500 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в системі агропромислового комплексу строком на один рік шість місяців.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2008 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді голови правління Рожнятівського орендно-господарського ВАТ “Агрохім”, умисно, з корисливих спонукань, в інтересах третіх осіб, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, реалізував останнім відповідно екскаватор-навантажувач марки “ЄО-2621” вартістю 10 000 гривень та трактор марки “МТЗ-80” вартістю 15 000 гривень, які перебували у заставі за кредитними договорами між ВАТ “Агрохім” та АКБ “Мрія”, що спричинило істотну шкоду інтересам юридичної особи.
З метою створення законності реалізації зазначених вище одиниць техніки засуджений вчинив службове підроблення спільного засідання правління та спостережної ради товариства, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння АКБ “Мрія” матеріальної шкоди на загальну суму 25 000 гривень.
Крім того, засуджений, як фізична особа, 20 квітня 2006 року уклав з АКБ “Мрія” кредитний договір від 20 квітня 2006 року для придбання персонального комп'ютеру на суму 5000 гривень, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між ОСОБА_1 та АКБ “Мрія” було укладено договір застави на придбане майно. Однак, після спливу строку кредитного договору 19 квітня 2007 року кошти до банку не повернув, а придбаний комп'ютер без згоди заставодержателя реалізував невстановленій слідством особі, заволодівши таким чином чужим майном шляхом обману.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування зазначених вище вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу просить направити на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що судом у порушення ст. 55 КК України неправильно призначено додаткове покарання, при призначенні покарання за ч. 1 ст. 364 КК України необґрунтовано застосовано ст. 69 КК України. Указує також на те, що суд не вирішив питання про речові докази. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки вона не містить обґрунтування спростування доводів прокурора щодо призначення додаткового покарання. Крім того, вважає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 365 КПК України вийшов за межі апеляційних вимог, оскільки питання про м'якість призначеного покарання у апеляції не ставилося.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Довід прокурора про безпідставне застосування судом ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому за ч. 1 ст. 364 КК України є обґрунтованим.
При прийнятті рішення про призначення покарання засудженому нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції наведеної вище норми закону, суд указав, що враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують покарання, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, повністю відшкодував заподіяну шкоду, щиро розкаявся у вчиненому. Однак, у порушення вимог ст. 69 КК України суд належним чином не навів підстав для прийняття зазначеного рішення, зокрема, не вказав, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочину, та не навів даних про засудженого, які певним чином їх характеризують.
Крім того, при призначенні засудженому покарання за ч. 1 ст. 364 КК України суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, період часу зайняття злочинною діяльністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання за ч. 1 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, слід визнати необґрунтованим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
Твердження прокурора про неправильне застосування кримінального закону в частині призначення засудженому додаткового покарання також заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 55 КК України рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникало жодних сумнівів під час виконання останнього. При цьому покарання повинне бути сформульоване таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися такою діяльністю в будь-якій іншій галузі, а також був позбавлений можливості обіймати посади, що за своїм характером аналогічні з тими, які були використані для вчинення злочину.
Призначене засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в системі агропромислового комплексу керувати не ґрунтується на наведених вище вимогах закону.
Судом також у порушення вимог, передбачених статтями 323, 334 КПК України, про те, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, нечітко викладено об'єктивну сторону злочинів, за які засуджено ОСОБА_1
Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, не встановив та не усунув наведені вище порушення суду першої інстанції.
У зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно звернути увагу на вказані у даній ухвалі колегії суддів недоліки, усунути їх і прийняти законне рішення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -
касаційне подання прокурора задовольнити.
Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 5 серпня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
В.М. Коновалов Г.В. Канигіна О.В. Кривенда