Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Вус С.М.,
суддів прокурора
Таран Т.С. і Прокопенка О.Б., Колесниченка О.В.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 08 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1
Вирком місцевого суду
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця та жителя м. Бахчисарая
АР Крим, раніше судимого Бахчисарайським районним судом:
- 19 вересня 1990 року за ст.17 ч.2 ст.140
КК України 1960 року до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців;
- 12 квітня 1995 року за ч.2 ст.206 КК України 1960 року до позбавлення волі на 2 роки;
- 13 серпня 1997 року за ст.1961 КК України 1960 року до виправних робіт на 1 рік, із відрахуванням 10% заробітку;
- 10 квітня 2000 року за ст.17 ч.3 ст.140 КК України 1960 року до позбавлення волі на 3 роки. 07 вересня 2002 року звільнений умовно-достроково на 4 місяці 10 днів,
засуджено до позбавлення волі:
- за ч.4 ст.296 КК України на чотири роки;
- за ч.2 ст.121 КК України на сім років.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 800 грн. 31 коп. судових витрат.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Бахчисарайського районного суду від 28 листопада 2008 року - без зміни.
Як визнав суд, 07 вересня 2005 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на платформі першої колії залізничного вокзалу станції «Бахчисарай», грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, діючи із особливою зухвалістю, завдав ударів руками, ногами та предметом, спеціально пристосованим та заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, по тілу та голові ОСОБА_3
Після цього, діючи із винятковим цинізмом, роздягнув потерпілого, знявши з нього сорочку та штани і викинув одяг на місці події.
08 вересня 2005 року, від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 помер у лікарні.
У касаційній скарзі, як видно із її змісту, захисник ОСОБА_2 вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів не доведена, просить його виправдати. Захисник вважає, що свідки обмовили засудженого через застосування до них на досудовому слідстві незаконних методів.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Колесниченка О.В. про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів.
На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які на досудовому слідстві дали показання, що повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні злочинів. Свідки пояснили, що були очевидцями безпричинного побиття засудженим чоловіка похилого віку - ОСОБА_3 Зокрема, ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 вів себе агресивно, наносив удари потерпілому руками, ногами та дерев'яною палицею, яку приніс із собою.
Посилання захисника про те, що до свідків застосовувалися незаконні методи, тому вони обмовили ОСОБА_7, було предметом перевірки суду першої інстанції і не знайшло підтвердження. Так, суд підставно дав критичну оцінку зміненим свідками показанням, оскільки їх показання на досудовому слідстві узгоджуються із іншими доказами у справі. Крім того, за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про застосування до них недозволених методів, проведено відповідну перевірку та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. За фактом завідомо неправдивих показань свідка ОСОБА_5 порушено кримінальну справу.
Винність ОСОБА_7 у вчиненні злочинів стверджується й показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 07 вересня 2005 року на електропоїзді поїхав до м. Бахчисарая та не повернувся. Наступного дня їй стало відомо, що потерпілий загинув. У кабінеті слідчого вона впізнала одяг, взуття, посвідчення ветерана праці та інші речі, що належали її чоловікові.
На підтвердження винності ОСОБА_7 суд послався й на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших, а також дані, що є у протоколах огляду місця події та додаткового огляду місця події, виїмки, огляду предметів вилучених з місця події, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події і висновках судово-медичних експертиз.
Належним чином дослідивши докази у справі та давши їм оцінку, суд дійшов до обґрунтованого висновку, про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.121 та ч.4 ст.296 КК України.
Твердження захисника про те, що злочинів ОСОБА_1 не вчиняв, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наведене, не можна визнати підставними.
Доводи захисника аналогічного змісту, у тому числі й щодо застосування до свідків незаконних методів, були перевірені судом апеляційної інстанції, який не знайшов підстав для їх задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність скасування чи зміни судових рішень, не знайдено.
Призначаючи засудженому покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, урахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши винному покарання, яке є необхідним й достатнім.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають вимогам закону, а тому касаційна скарга захисника ОСОБА_2 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Респібліки Крим від 17 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Вус С.М. Таран Т.С. Прокопенко О.Б.