Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Шаповалової О.А.,
за участю прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 - судді Генічеського районного суду Херсонської області на окрему ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 травня 2007 року.
Зазначеною ухвалою, яка адресована голові ради суддів Херсонської області, поставлено питання про притягнення до відповідальності судді Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1, який при розгляді кримінальної справи та постановленні вироку щодо ОСОБА_2 та інших допустив грубі порушення норм процесуального закону та тяганину.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановленої щодо нього окремої ухвали. Стверджує, що вона є незаконною та необґрунтованою. Вказує, що ніяких істотних порушень кримінально-процесуального закону при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та інших він не допустив.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 15 травня 2007 року апеляційний суд Херсонської області розглядав в апеляційному порядку кримінальну справу щодо ОСОБА_2 та інших, засуджених вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 29 січня 2007 року, що був постановлений під головуванням судді ОСОБА_1
У результаті розгляду вказаної кримінальної справи апеляційним судом Херсонської області 15 травня 2007 року була винесена окрема ухвала на адресу голови ради суддів Херсонської області, в якій поставлено питання про вжиття заходів реагування до судді ОСОБА_1 у зв'язку з допущеними ним при розгляді зазначеної кримінальної справи тяганини, а також грубими порушеннями норм кримінально-процесуального закону, що потягло скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що при розгляді справи суддя ОСОБА_1 допустив фальсифікацію журналу судового засідання та протоколу судового засідання від 29 січня 2007 року, зазначивши у цих документах, що підсудні були присутні при оголошенні вироку, хоча фактично вирок був оголошений без них, та допустив тяганину при розгляді справи, яка знаходилася у його провадженні з 29 квітня 2005 року по 29 січня 2007 року, хоча справа є невеликою за обсягом (2 томи на 3 осіб).
Згідно із ч. 2 ст. 232 КПК України окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.
Проте необхідно врахувати, що у відповідності до ст. 31 Закону України від 15 грудня 1992 року “Про статус суддів”, скасування або зміна судового рішення не тягне за собою відповідальності судді, який прийняв рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, оголошення вироку відбулося за відсутності підсудних у зв'язку з тим, що вони з вини конвою не були своєчасно доставлені до суду. Крім того, у протоколі судового засідання не зазначено, що вони були присутні при оголошенні вироку.
Даних про те, що суддя ОСОБА_1, перебуваючи у нарадчій кімнаті, знав про відсутність підсудних у залі судового засідання, у матеріалах справи немає.
Що стосується журналу судового засідання від 29 січня 2007 року, у якому зазначено про присутність при оголошенні вироку засуджених, то за своєю суттю він є звітом секретаря судового засідання про фіксування судового процесу технічними засобами, складання якого у відповідності до ст. 871 в редакції Закону від 8 вересня 2005 року не є обовязковим, тобто цей документ не є процесуальним.
Копію вироку всі засуджені отримали 31 січня 2007 року і своєчасно скористалися своїм правом на його оскарження, ознайомилися з протоколом судового засідання та матеріалами справи.
Що стосується посилань в окремій ухвалі на допущену суддею тяганину при розгляді справи, то, як убачається з матеріалів справи, вона дійсно знаходилася в провадженні судді ОСОБА_1 тривалий час (з 29 квітня 2005 року по 29 січня 2007 року). Проте розгляд справи неодноразово відкладався, та оголошувалися перерви в судовому засіданні з об'єктивних причин, що підтверджується протоколом судового засідання та відповідними документами, зокрема, через неодноразові недоставки підсудних до суду, неявку у судове засідання свідків і потерпілих та невиконання чисельних постанов суду про привід цих осіб, у зв'язку із заміною захисників, через хворобу учасників судового розгляду, зайнятість адвокатів у розгляді інших кримінальних справ тощо.
Цим обставинам апеляційний суд у своїй окремій ухвалі ніякої оцінки не дав, а тому його висновок про те, що суддя ОСОБА_1 умисно порушив строки розгляду справи не можна визнати обґрунтованим.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що постановлена апеляційним судом окрема ухвала не ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а окрему ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 травня 2007 року щодо нього - с к а с у в а т и.
Гошовська Т.В. Селівон О.Ф. Шаповалова О.А.