Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Шаповалової О.А.,
з участю прокурора
Опанасюка О.В.
скаржника
ОСОБА_3
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 10 вересня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 січня 2009 року,
заступник прокурора Малиновського району м. Одеси 7 листопада 2008 року виніс постанову про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і порушив кримінальну справу за фактом замаху невстановленою особою на вчинення шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 15 і ч. 4 ст. 190 КК України.
Як убачається з даної постанови, приводом до порушення кримінальної справи були матеріали дослідчої перевірки, проведеної за заявою ОСОБА_1 - доньки померлого ОСОБА_2, а підставами - встановлення в ході перевірки достатніх даних, що вказували на те, що невстановлена особа шляхом обману, використовуючи довіру ОСОБА_2, примусила його підписати заповіт, згідно з яким його приватний будинок, розташований у АДРЕСА_1 після смерті переходив у власність адвоката ОСОБА_3, тобто на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 15 і ч. 4 ст. 190 КК України.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2008 року за скаргою ОСОБА_3 скасовано постанову прокурора від 7 листопада 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом замаху невстановленою особою на вчинення шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та відмовлено в порушенні вказаної кримінальної справи.
Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд у постанові зазначив, що заступник прокурора Малиновського району м. Одеси не мав достатніх підстав до порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, не містять достатніх даних, які б свідчили про те, що стосовно ОСОБА_2 були вчинені шахрайські дії, а кримінальна справа порушена на підставі даних, які свідчили про наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цивільно-правового спору щодо майна померлого ОСОБА_2. Крім того, суд послався на те, що постановою заступника начальника СВ Генеральної прокуратури України від 8 вересня 2008 року матеріали перевірки за заявою ОСОБА_4 були направлені для проведення додаткової перевірки, проте у ході цієї перевірки прокуратурою Малиновського району не було встановлено нових даних, які б свідчили про вчинення щодо ОСОБА_2 шахрайських дій, а кримінальну справу було порушено прокуратурою району на підставі тих самих матеріалів, які Генеральна прокуратура України визнала недостатніми для порушення кримінальної справи.
Постанова місцевого суду була оскаржена прокурором до апеляційного суду Одеської області.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 6 січня 2009 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи прокурору Малиновського району м. Одеси для організації проведення досудового слідства. При цьому посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність достатніх приводів і підстав до порушення зазначеної кримінальної справи, а також вдалися до оцінки зібраних по справі доказів. Крім того зазначає, що апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора, та залишаючи її без задоволення, всупереч вимогам ст. 377 КПК України вичерпної відповіді на усі питання, які у ній порушувалися, не дав.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, пояснення ОСОБА_3, яка оскаржила постанову про порушення кримінальної справи, перевіривши матеріали провадження і матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, із яких апеляцію визнано необґрунтованою. на виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі доводи наведені в апеляції, і зазначити підстави, з яких кожен із них визнано необґрунтованим.
При розгляді даної справи в апеляційному порядку ці вимоги закону дотримані не були.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи подав умотивовану апеляцію, в якій детально виклав мотиви, через які він не погоджувався з висновками суду першої інстанції та вважав, що постанова про порушення кримінальної справи є законною та обґрунтованою.
Однак, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення суд, не перевіривши належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на жоден із них і не зазначив підстави, через які визнав ці доводи необґрунтованими, а обмежився загальною фразою про те, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 377 КПК України.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 січня 2009 року, винесену за матеріалами провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси від 7 листопада 2008 року про порушення кримінальної справи с к а с у в а т и, а матеріали провадження направити на новий апеляційний розгляд.
Гошовська Т.В. Селівон О.Ф. Шаповалова О.А.