Справа № 11-а-280 Категорія : ст. 286 ч. 2 КК України
Головуючий у першій інстанції Васильєва М.А.
Доповідач Балацька Г.О.
Апеляційний суд міста Києва
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Бєлан Н.О.,
суддів Балацької Г.О., Єфімової О.І.,
за участю прокурора МінаковоїГ.О.,
потерпілої ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 26 лютого 2008 року у м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Моісеєнко С.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2007 року, яким -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бровари
Київської області, громадянин України, студент Київського національного університету будівництва та архітектури, проживаючий: АДРЕСА_1, зареєстрований: АДРЕСА_2, не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і навчання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві - 441,29 грн. і 58.84 грн. судових витрат за проведення експертиз та на користь ОСОБА_1 24.006,94 грн. матеріальної і 50.000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 16 червня 2007 року приблизно о 02 год. 40 хв., маючи стаж керування транспортним засобом з 2006 року, тобто до 2-х років, керуючи технічно справним автомобілем "Ауді А6", н.з. НОМЕР_1, в якому в якості пасажирів знаходились ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в порушення вимог п.п. 1.3, 2.3 п.п. "б", 5.5 п.п. "а", 12.1, 12.6 Правил дорожнього руху України, які передбачають, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими - п.1.3 Правил; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі - п. 2.3 п.п. "б" Правил; пасажир під час користування транспортним засобом має право на безпечне перевезення себе і багажу -п. 5.5 п.п. "а" Правил; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним - п. 12.1 Правил; поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, які проходять через населені пункти, позначені знаком "5.47", дозволяється рух зі швидкістю: б) транспортним засобам, якими керують водії зі стажем до 2 років - не більше 70 км/год - п. 12.6 Правил - рухаючись зі швидкістю не менш, ніж 95,4... 102,07 км/год по прямій асфальтованій проїзній частині дороги з боку Броварського проспекту в м. Києві в напрямку с. Зазим'я Київської області, проявив неуважність під час стеження за дорожньою обстановкою та її змінами, не забезпечив безпечного перевезення пасажирів, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не вибрав безпечної швидкості, перевищив дозволену швидкість руху, у зв'язку з чим не впорався з керуванням автомобіля та вчинив наїзд на дерево, внаслідок чого:
· пасажир ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження: закриту хребетно-спинно-мозкову травму у виді компресійно-уламкових переламів 6, 7, 8 та 9 грудних хребців; забій - здавлення спинного мозку на рівні 8 грудного хребця; проникаюче ушкодження спинномозкового каналу на рівні 9 грудного хребця; перелом 8 ребра праворуч; перелом 9 ребра зліва по прихребетним лініям; вищезазначена патологія призвела до розвитку нижнього парапарезу, порушення функції тазових органів по типу затримки мочевиділення. дефекації; виявлені закриті переломи лівої променевої кістки в типовому місці, перелом верхівки шиловидного відростку лівої ліктьової кістки - які в сукупності є небезпечними для життя;
· пасажир ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження: закриту поєднану краніо-спінальну травму у виді компресійного перелому III шийного хребця; закриту черепно-мозкову травму у виді забою речовини головного мозку правої скронево-лобної ділянки; епідуральну гематому правої лобно-скроневої ділянки, що призвела до зміщення серединних структур головного мозку вліво; забійну рану лобної ділянки зліва; садна тулуба - які в комплексі є небезпечними для життя,
вказані пасажири були доставлені до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги;
- пасажир ОСОБА_3 отримала наступні тілесні ушкодження: крововиливи в м'які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобно-скроневій області ліворуч з просякненням кров'ю лівого скроневого м'язу; багатоуламковий перелом кісток зводу та основи черепа, крововиливу під оболонки та в шлуночки головного мозку, набряк мозку; неповні лівосторонні переломи ребер без пошкодження пристінкової плеври, розрив селезінки, крововиливи в прикореневих відділах легень, гемоперитонеум, смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця, садна в лобно-скроневій області ліворуч, множинні садна та крововиливи на тілі.
Комплекс ушкоджень в області голови в своїй сукупності складає відкриту черепно-мозкову травму і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, ушкодження у виді переломів ребер мають ознаки середньої тяжкості, садна - ознаки легких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток зводу та основи черепа і крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку.
Всі ушкодження, що виявлені на трупі, виникли при дорожньо-транспортній травмі від дії частин та деталей автомобіля під час перебування потерпілої в салоні автомобіля, мають ознаки прижиттєвих та виникли незадовго до настання смерті.
Між отриманими ушкодженнями під час дорожньо-транспортної пригоди та смертю потерпілої вбачається прямий причинний зв'язок.
В апеляції прокурор Моісеєнко СВ., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом, та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, просить вирок скасувати внаслідок м'якості призначеного засудженому покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
При цьому прокурор посилається на те, що судом в недостатній мірі врахована суспільна небезпечність вчиненого ОСОБА_2 діяння, тяжкість злочину, безповоротні наслідки та ставлення засудженого до злочину - невизнання ним своєї вини на протязі всього досудового слідства, та формальне визнання під час судового розгляду справи з метою уникнення покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Звертає увагу на зухвалу поведінку ОСОБА_2 під час судового засідання, що, на думку прокурора, дає підстави вважати про не усвідомлення засудженим тяжкості наслідків вчиненого ним злочину та на часткове відшкодування ним завданих збитків, які є незначними в порівнянні з сумою, що підлягає стягненню з нього.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить вирок скасувати та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання, посилаючись на те, що призначене йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України - є несправедливим та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, його ставленню до наслідків злочину, при цьому ставить під сумнів щирість його каяття.
Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, яка підтримала доводи апеляцій та просила вирок суду першої інстанції скасувати внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, постановити по справі новий вирок, яким призначити засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка також вважала, що призначене ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст. 75 КК України є м'яким, а тому просила призначити йому більш суворе покарання в умовах ізоляції його від суспільства, пояснення засудженого, що визнав свою вину та запевняв у своєму намірі відшкодувати потерпілій шкоду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_2, дослідивши необхідні докази по справі та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст.ст. 299, 301-1 КПК України докази не досліджувалися, а також не оспорюються в апеляції, колегія суддів не перевіряє згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.
Доводи апеляцій прокурора та потерпілої ОСОБА_1 про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України - тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є необгрунтованими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Якщо ж суд при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Дані вимоги закону судом дотримані.
Так при призначенні ОСОБА_2 покарання судом були враховані, у тому числі обставини, на які посилаються в апеляціях прокурор та потерпіла ОСОБА_1, а саме конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його наслідки - даний злочин відноситься до злочинів вчинених з необережності.
Крім того, суд прийняв до уваги особу ОСОБА_2, що раніше не судимий, навчається на денній формі навчання у вищому учбовому закладі - III курс Київського національного університету будівництва та архітектури, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують його покарання - щире каяття і часткове добровільне відшкодування завданої шкоди, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Також судом правильно була врахована наряду з даними про особу засудженого і думка потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо обрання міри покарання ОСОБА_2 не пов'язаної з позбавленням волі.
Доводи апеляцій про те, що ОСОБА_2. щиро не розкаявся, на увагу не заслуговують, оскільки визнання ним повністю своєї вини в судовому засіданні, що свідчить про його щире каяття, слугувало підставою у відповідності до вимог ст. 299 КПК України для не дослідження доказів по справі стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, що було підтримано учасниками процесу, у тому числі прокурором та потерпілою ОСОБА_6, вказані обставини в апеляціях також не оспорюються.
При цьому, відповідно до положень діючого законодавства, щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність на будь якій стадії провадження по справі.
Що стосується доводів апеляції прокурора про неспівмірність відшкодування ОСОБА_2 шкоди з сумою позову потерпілої ОСОБА_1, що була задоволена судом, то вони свідчать саме про намагання засудженого добровільно відшкодувати заподіяну злочином шкоду з урахуванням його майнового стану студента та відсутності у нього майна, що підлягає опису.
На відшкодування ОСОБА_2 заподіяної шкоди вказує, у тому числі, і квитанція від 25.02.2008 року про перевід грошей потерпілій, яка надана суду апеляційної інстанції.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги пояснення засудженого в суді апеляційної інстанції про те, що за допомогою батьків він сприяв оплаті по проведенню нагальних операцій та по наданню іншої медичної допомоги потерпілим ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які до нього претензій не мають, що підтверджується позицією потерпілих в суді першої інстанції, яка викладена у вироку, а також ту обставину, що після постановления вироку ОСОБА_2. відразу ж сплатив судові витрати.
Не можне не вказати і на те, що визнання судом першої інстанції обставиною, що пом'якшує покарання засудженого - часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди, в апеляціях не оспорюється.
Доводи апеляції прокурора про зухвалу поведінку ОСОБА_2 в судовому засіданні - є неконкретними, а тому колегія суддів їх до уваги не приймає. При цьому з протоколу судового засідання не вбачається така поведінка ОСОБА_2, яку можна було б розцінити як зухвалу. Зауважень на протокол судового засідання прокурором не подано.
З урахуванням викладених обставин, особи ОСОБА_2, який вперше притягується до відповідальності, позитивно характеризується, навчається, а також його молодого віку, суд першої інстанції при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років обгрунтовано дійшов до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки у відповідності з ст. 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора Моісеєнко С.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2007 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.