Справа №1-24/2008
26 серпня 2008 року м. Миколаїв
Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Семенчука О.В., при секретареві Єфіменко О.М., з участю державного обвинувача підполковника юстиції Деміди В.В., представника цивільного позивача ОСОБА_5а М.О., захисника-адвоката ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця за контрактом військової частини А-1478 прапорщика ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області, українця, Громадянина України, з повною середньою освітою, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні дитину 2002 року народження, на військовій службі за контрактом з травня 1995 року, зареєстрованого за адресою: Миколаївська область, вознесенський район, с.м.т. Мартинівка, військова частина А-1478, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1, 358 ч.3 КК України.
Судовим слідством військовий суд
ОСОБА_1., проходячи військову службу за контрактом у військовій частині А-1478 (раніше 62306) на посаді командира відділення складу пального роти матеріального забезпечення у військовому званні «сержант», з метою незаконного одержання військового звання «прапорщик», призначення його на посаду «начальника сховища складу пального» та отримання більш високого грошового забезпечення, вирішив ввести в оману командування частини і використати для цього завідомо підроблені документи.
Реалізуючі задумане, ОСОБА_1 в один з днів літа 1997 року, достовірно знаючи, що він не навчався в Одеському автомобільно-дорожньому технікумі представив в стройову частину військової частини А-1478 підроблений диплом НОМЕР_1, додаток до нього, а через деякий час і довідку про навчання і закінчення в зазначеному учбовому закладі, які він придбав в м. Одесі у незнайомої особи.
В послідуючому, оскільки він ввів в оману командування частини, з урахуванням наданих ним підроблених документів про освіту, командуванням частини на нього було підготовлено і направлено пакет документів про присвоєння йому військового звання «прапорщик» та призначення на посаду «начальника сховища складу пального».
21 жовтня 1997 року сержанту ОСОБА_1 на підставі цих документів було присвоєне військове звання «прапорщик» та призначено на зазначену вище посаду , у зв'язку з чим він почав незаконно отримувати грошові кошти за військове звання.
Такими своїми діями ОСОБА_1 в період з грудня 1997 року по липень 2008 року шляхом обману заволодів грошовими коштами державного бюджету на загальну суму 3344 гривні 83 копійки.
Підсудний ОСОБА_1 свою провину в у викладеному вище визнав частково, визнавши себе винним в скоєні злочину передбаченого ст. 358 ч.3 КК України та не визнав скоєння ним злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України.
При цьому ОСОБА_1 дав свідчення та в суді пояснив, що оскільки він знав про вакантну посаду «начальника сховища складу пального» в військовій частині А1478, де він проходив контрактну службу в військовому званні «сержант», та бажав отримати військове звання «прапорщик» і призначення та цю посаду, надав до стройовій частини літом 1997 року підроблений диплом та додаток до нього, а через деякий час також і довідку про навчання та закінчення Одеського автомобільно-дорожнього технікуму, які він придбав у незнайомої особи в м. Одеса літом 1997 року.
В послідуючому на підставі наданих ним документів йому було в жовтні 1997 року присвоєне військове звання «прапорщик» та призначено на посаду - «начальника сховища складу пального».
Також ОСОБА_1 в суді пояснив, що в Одесі в технікумі він реально не навчався, розумів, що диплом, додаток до нього та довідка, які він надав до стройовій частини, являються підробленими документами, однак використав їх для того, щоб закріпитися на службі та не потрапити під скорочення, проходячи військову служби за контрактом в якості «сержанту». Мети заволодіти грошовими коштами держави в більшому розмірі він не мав, хоча розумів, що військове звання «прапорщик» йому присвоєне незаконно як і кошти, які він отримує за це військове звання.
Крім особистого часткового визнання своєї провини, винність ОСОБА_1 в скоєному підтверджується і іншими доказами, дослідженими в суді.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав що, проходячи військову службу на посаді помічника начальника штабу по кадрам та стройовій частини, літом 1997 року ОСОБА_1 надав до стройовій частини, на той час 62306, диплом, додаток до нього, а також довідку про навчання і закінчення Одеського автомобільно-дорожнього технікуму. Оскільки на той час була вакантна посада «начальника сховища складу пального» зі штатною посадовою категорією «прапорщика», то з урахуванням документів про освіту ОСОБА_1, на останнього було направлено пакет документів на присвоєння військового звання «прапорщик» та призначення на зазначену посаду. В жовтні 1997 року на підставі направлених документів ОСОБА_1 був призначений на посаду «начальника сховища складу пального» та йому було присвоєне військове звання «прапорщик».
Далі свідок показав, що ОСОБА_1 нічого стосовно того, що надані документи підроблені не повідомляв, а навпаки, заявляв про те що він дійсно навчався в зазначеному учбовому закладі і отримав диплом молодшого спеціаліста в 1995 році.
Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що з часу призначення на посаду і присвоєння військового звання «прапорщик» ОСОБА_1 отримує відповідне грошове забезпечення.
Допитана в суді свідок ОСОБА_4, бухгалтер ФЕС військової частини А1478, в суді показала, що відповідно до роздавальних відомостей ОСОБА_1 з грудня 1997 року по липень 2008 року отримував грошове забезпечення відповідно до військового звання «прапорщик» та посади «начальника сховища складу пального» з перерахунком за період с 21 жовтня по 30 листопада 1997 року, тобто з дати наказу про присвоєння військового звання «прапорщик» та призначення на посаду.
Як вбачається з наказів командира частини 62306 та А-1478 та особової справи, ОСОБА_1 проходив до 21.10.1997 року службу за контрактом у військовому званні «сержант» на посаді командира відділення складу пального роти матеріального забезпечення.
Згідно наказу заступника МО України - командувача ВПС ЗС України № 0136 від 21.10.1997 року, сержанту контрактної служби ОСОБА_1 присвоєне військове звання «прапорщик» та призначено на посаду «начальника сховища складу пального».
В цьому ж наказі зазначено, що ОСОБА_1 має освіту - «технікум».
З документів, наданих з Одеського автомобільно-дорожнього технікуму вбачається, що ОСОБА_1 в зазначеному учбовому закладі ніколи не навчався, диплом НОМЕР_1 не тільки йому, а ніколи нікому не видавався.
Відповідно до Директиви МО України від 27.01.2000 року № 115/1/050 військова частина 62306 з 1 червня 2000 року перейменована у військову частину А-1478.
Згідно висновку акту ревізії окремих питань з нарахування грошового забезпечення прапорщику ОСОБА_1 № 225 від 2.07.2008 року, протягом з грудня 1997 по липень 2008 року
ОСОБА_1 незаконно отримав грошове забезпечення та інші виплати у вигляді різниці між військовим званням «сержант» та «прапорщик» у загальній сумі - 3344 гривні 83 копійки.
Таким чином на підставі вище наведених доказів, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Оскільки ОСОБА_1, діючі навмисно, використав завідомо підробленні документи, а саме диплом НОМЕР_1, додаток до нього, а також довідку про навчання в Одеському автомобільно-дорожньому технікумі, які надав в стройову частину по місцю проходження служби для долучення до особової справи, то скоєне ним військовий суд кваліфікує за ст. 358 ч.3 КК України.
Під час судового засідання ОСОБА_1 та його захисник в суді заявили про закриття кримінальної справи по ст. 358 ч.3 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
Державний обвинувач не заперечував проти закриття справи, при цьому пояснив, що дійсно строки давності щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 358 ч.3 КК України закінчилися, тому справа в частині зазначеного обвинувачення підлягає закриттю.
Оскільки підсудному ОСОБА_1 було роз'яснено підстави, порядок і правові наслідки закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, на що він погодився, тому суд приходить до висновку, що кримінальна справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю виходячи із наступного.
Злочин вчинений підсудним вірно кваліфікований по ст. 358 ч.3 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України суспільно-небезпечне діяння вчинене підсудним ОСОБА_1 відноситься до злочину невеликої тяжкості, оскільки за нього передбачається покарання у виді обмеження волі на строк до двох років.
Строк давності за даний злочин закінчився, адже сплило передбачене ст. 49 ч.1 п.2 КК України 3 роки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що по даній справі є всі підстави передбачені законом для закриття кримінальної справи і звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за ст.358 ч.3 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Дії ОСОБА_1 по незаконному отриманню грошових коштів у вигляді різниці окладів за військове звання «сержанта» та окладу за військове звання «прапорщик», які він отримував протягом періоду з грудня 1997 року по липень 2008 року, шляхом надання підроблених документів у зв'язку з чим ввів в оману командування частини про наявність у нього відповідної освіти, та заволодіння ним грошовими коштами державного бюджету на загальну суму - 3344 гривень 83 копійки, суд кваліфікує за ст. 190 ч. 1 КК України.
Що ж стосується не визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини в скоєні шахрайства та його заяви про те, що він при наданні завідомо підроблених документів командуванню частини, не мав корисного наміру на отримання більш високого грошового забезпечення, то військовий суд розцінює таку заяву безпідставною та як спосіб захисту підсудного.
Суд дійшов такого висновку виходячи з об'єктивних та суб'єктивних даних встановлених в суді.
З вивчених в судовому засіданні роздавальних відомостей про отримання підсудним ОСОБА_1 грошового забезпечення вбачається, що в період з грудня 1997 року по липень 2008 року він отримував грошове забезпечення відповідно до військового звання «прапорщик».
Крім того, сам підсудний ОСОБА_1 в судовому засідання показав, що він розумів незаконність присвоєння йому військового звання «прапорщик» та отримання ним окладу за це військове звання, однак протягом всього періоду отримання ним грошових коштів він про це ні кому не заявляв, а отримані кошти використовував на свої потреби.
Військовим прокурором в інтересах в держави в особі військовій частини А-1478 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3344 гривні 83 копійок.
Представник цивільного позивача ОСОБА_5 позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3344 гривні 83 копійки також підтримав та просив їх стягнути на користь військової частини А-1478.
Вказані матеріальні вимоги складаються з грошових коштів, отриманих підсудним ОСОБА_1 за період з грудня 1997 року по липень 2008 року у вигляді різниці окладів за військове звання «сержант» та незаконно присвоєного військового звання «прапорщик».
Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що оскільки не визнає себе винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, тому предмет, підстави та розмір позову він не визнає. Однак при цьому він заявив що згідний з тим, що він незаконно отримував грошові кошти за військове звання «прапорщик» за період з грудня 1998 року по липень 2008 року в сумі 3344 грн. 83 копійки і буде їх сплачувати в цивільно-правовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, допитавши підсудного, військовий суд вважає встановленим, що шкода завдана умисними злочинними діями ОСОБА_1, у зв'язку з чим позов являється обґрунтованим, підлягаючим задоволенню в повному обсязі і стягненню на підставі ст. 1166 ЦК України з підсудного ОСОБА_1 на користь військової частини А-1478.
При призначенні покарання підсудному військовий суд враховує, що ОСОБА_1 раніше ні в чому негідному помічений не був, військову службу за контрактом проходить тривалий час і командуванням по службі характеризувався тільки позитивно, раніше не судимий, на утриманні має малолітню дитину.
Враховуючи обставини справи, тяжкість вчиненого підсудним ОСОБА_1 злочину, даних про його особу і обставини справи, пом'якшуючі покарання, а також сімейне і матеріальне становище підсудного, у якого на утриманні знаходиться малолітня дитина, військовий суд вважає достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів призначити йому покарання у вигляді штрафу.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст.7-1, 11-1, 248, 323, 324, 328 КПК України, військовий місцевий суд
Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ст. 358 ч.3 КК України на підставі п. 2, ч. 1 ст. 49 того ж Кримінального Кодексу та ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України - провадженням закрити та звільнити від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності.
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ст.190 ч.1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятидесяті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1. - підписку про невиїзд - по вступу вироку в законну силу - відмінити.
Цивільний позов військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах військової частини А-1478 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1. на користь військової частини А-1478 грошові кошти у сумі 3344 (три тисячі триста сорок чотири) гривні 83 копійки.
Речові докази по справі:
диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_1, реєстраційний номер 948 на
ім'я ОСОБА_1.;
додаток до диплому НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1.;
- довідку № 165/Н від 25.06.1995 року,
зберігати в матеріалах справи.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил України через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.