Справа №1-25/2008
27 серпня 2008 року м. Миколаїв.
Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Семенчука О.В., при секретареві Сидорчук К.А., з участю державних обвинувачів капітана юстиції Веліксара А.І., капітана юстиції Арачковського В.Л., захисника-адвоката ОСОБА_2.,
у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-0224 солдата
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Савро, П'ятихатського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одружений, раніше не судимий, призваний на військову службу в травні 2007 року Пятихатським РВК Дніпропетровської області, до призиву на службу зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.407 КК України.
Судовим слідством військовий суд
Солдат ОСОБА_1, проходячи військову службу в військовій частині А0224, розташованої в м. Миколаєві, в період з 21 по 25 квітня 2008 року знаходився на лікуванні в військовій частині А-2428 у військовому шпиталі з якого він повинен був повернутися в розташування військової частини 26 квітня 2008 року. Однак бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та відпочити від виконання службових обов'язків ОСОБА_1 з лікувального закладу до місця проходження служби без поважних причин не повернувся.
Знаходячись поза межами військової частини ОСОБА_1 час проводив на свій розсуд в місті Миколаєві у своєї нареченої ОСОБА_3., проживаючій по АДРЕСА_2
21 травня 2008 року, ОСОБА_1, розуміючи, що незаконно перебуває поза межами частини добровільно з'явився в розташування частини та заявив про себе.
В цей же день командуванням частини йому було надано звільнення для вирішення особистих питань, з якого він повинен був повернутися на службу о 8.30 годин 22 травня 2008 року.
В зазначений час ОСОБА_1 в розташування частини із звільнення без поважних причин не повернувся, а з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби став час проводити за своїм розсудом, знаходячись як в м. Миколаєві так і в с Савро, П'ятихатського району, Дніпропетровської області де зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_3.
11 червня 2008 року ОСОБА_1 був затриманий командуванням частини та доставлений до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку.
Підсудний ОСОБА_1 свою вину у викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав свідчення, які за своїм змістом відповідають описаному вище і пояснив, що він 26 квітня 2008 року, після лікування у військовому шпиталі військовій частині А-2428, повинен був повернутися до військової частини А-0224, де проходив строкову службу. В зазначений час він на службу без поважних причин не повернувся, а поїхав по місцю мешкання його нареченої ОСОБА_3., проживаючій в АДРЕСА_2, де став проводити час за своїм розсудом.
21 травня 2008 року, розуміючи свої незаконні дії, він добровільно повернувся до місця служби та заявив про себе.
Також підсудний ОСОБА_1 в суді показав, що оскільки у нього виникли особисті питання, пов'язанні з його небажанням проходити військову службу за контрактом, в той же день, тобто 21 травня 2008 року
йому було надано звільнення командуванням частини з якого він повинен був повернутися о 8.30 годин 22 травня 2008 року. В зазначений час він в розташування частини не повернувся. Знаходячись поза межами частини він виїхав в с. Савро, П'ятихатського району Дніпропетровської області, де зареєстрував шлюб з громадянкою ОСОБА_3., після чого повернувся до м. Миколаєва та проживав по місцю мешкання своєї дружини.
11 червня 2008 року його було затримано та доставлено у військову службу правопорядку в м. Миколаєві.
Мети зовсім ухилитися від військової служби він не мав, а такими своїми діями намагався лише примусити командування частини звільнити його з військової служби, оскільки вважав, що вислужив встановлений термін строкової військової служби та не бажав проходити контрактну службу, оскільки змінив свою думку і відмовився від її проходження.
Оскільки інші фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорюються, підсудний свою вину визнав повністю, а також заявив про те, що не має необхідності досліджувати інші докази по справі, з чим погодилися захисник та прокурор, суд керуючись ст. 299 УПК України, прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів, що є в справі.
Таким чином, оскільки солдат ОСОБА_1, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, двічі не з'явився вчасно на службу без поважних причин, відповідно з лікувального закладу та із звільнення і ухилявся від проходження служби в кожному випадку тривалістю понад три доби, але не більше місяця, то таки його дії військовий суд кваліфікує за ч.1 ст.407 КК України.
В якості обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає скоєння ним злочину повторно.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він до призову в армію і по військовій службі характеризувався позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і не був засуджений, виховувався без батька, на цей час звільнений з лав Збройних Сил України, одружився, влаштувався на роботу, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи обставини справи, тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про його особу і наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, а також той факт, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби, тобто фактично вийшов з сфери військових правовідносин, військовий суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання - звільнивши його від покарання з випробуванням.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.407 КК України на підставі призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1(один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом випробувального терміну, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст. 76 КК України, обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - по вступу вироку в законну силу -відмінити.
На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.