"08" квітня 2009 р. Справа № 16/71/09
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1АДРЕСА_1
До відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,41)
Про: визнання рішення № 14 від 11.12.2008 р. недійсним
Суддя В.Д. Фролов
Від позивача: ОСОБА_2., дов. № 37 від 20.02.2009 р.
Від відповідача: Войтенкова І.О., дов. № 1- 292/91-1165 від 09.12.2008 р.
В засіданні приймає участь:
Була оголошена перерва до 08.04.2009 р.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа -ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення № 14 від 11.12.2008 р. недійсним.
Відповідач позовні вимоги не визнає, він вважає, що рішення № 14 від 11.12.2008р. прийняте Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України цілком відповідає вимогам закону та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України.
Адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ прийняла рішення від 11.12.2008 р.. № 14-ріш у справі № 1-26.213/9-2008 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, яким:
визнала, що Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа -ОСОБА_1 з моменту початку видачі дозволів на право приєднання до розподільних газових мереж у смт. Арбузинка, виключне право на будівництво яких позивач набув на підставі рішення виконавчого комітету Арбузинської селищної ради від 30.06.2005 р. № 69, і до теперішнього часу займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання права (дозволів) на підключення (приєднання, врізку) до розподільного газопроводу та подальшого користування ним, у територіальних межах частини селища Арбузинка Миколаївської області, де будуються ОСОБА_1 або пролягають розподільні газові мережі, що йому належать, оскільки в зазначених територіальних та часових межах у нього немає жодного конкурента на цьому ринку.
визнала, що дії Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, які полягають в обумовленні видачі дозволів на підключення житлових будинків мешканців смт. Арбузинка до розподільного газопроводу замовленням виконання робіт з будівництва мереж газопостачання цих житлових будинків виключно у самого Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, що
призводить до обмеження конкуренції на ринку будівельно-монтажних робіт та ущемлення
законних інтересів споживачів; обумовленні кінцевого строку права користування розподільною газовою мережею, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів -громадян; установленні таких умов визначення ціни реалізації товару - послуги з надання права на підключення до розподільного газопроводу та подальшого користування ним, за якими вартість товару визначається без належного економічного обґрунтування, і якими споживачі змішуються до виконання тих чи інших вимог Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” - зловживання монопольним становищем на ринку видачі дозволів на приєднання до розподільчих газопроводів у смт. Арбузинка, а саме - встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За вчинення порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, відповідач наклав на позивача штраф у розмірі 17 000,0 грн., зобов'язав його припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 цього рішення, для чого, зокрема,
- вартість дозволу на підключення до газової мережі визначити на підставі економічно обґрунтованих витрат, виходячи із кошторисної вартості будівництва газопроводу у смт. Арбузинка (враховуючи не лише власні кошти позивача, а й залучені кошти на будівництво), віднесеної до кількості абонентів, що згідно з умовами виконання даного проекту газифікації селища мали бути підключені до газопроводу;
- не обумовлювати видачу дозволів на підключення житлових будинків мешканців смт Арбузинка до розподільного газопроводу замовленням виконання робіт з газифікації цих житлових будинків виключно у позивача та терміном, протягом якого споживач може підключитися та користуватися розподільчою газовою мережею;
- привести у відповідність до зазначених вище вимог умови договору з ВАТ
„Миколаївгаз” від 25.03.08 № 1/2008-07, передбачивши обов'язок позивача видавати дозволи на підключення до розподільного газопроводу у разі, коли громадяни
внесли плату за видачу такого дозволу.
Зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1 оприлюднити за власні кошти офіційну інформацію про рішення адміністративної колегії, прийняте у даній справі, у газеті „Рідне Прибужжя" у двомісячний строк з дня отримання рішення, про що повідомити відділення у п'ятиденний термін з дня розміщення публікації.
Позивач не погоджується з рішенням відділення і просить суд визнати його недійсним, тому що вважає його необгрунтованим та безпідставним.
Господарський суд, проаналізувавши наданні докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи про порушення Позивачем конкуренційного законодавства відповідачем були всебічно, повно та об'єктивно з'ясовано дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, з наданням відповідної правової оцінки зібраним доказам, як то вимагається статтями 35, 41 Закону України „Про захист економічної конкуренції", пунктом 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.94 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.94 за № 90/299. Також відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМКУ від 05.03.02 № 49-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.04.02 за № 317/6605 відділенням було досліджено ринок товару, на якому діє Позивач і на якому відбувається вчинення ним порушення - послуг з надання права (дозволів) на підключення (приєднання, врізку) до розподільного газопроводу та подальшого користування ним, у територіальних межах частини селища Арбузинка Миколаївської області, де будуються позивачем або пролягають розподільні газові мережі, що йому належать.
Позивач вказує, що в рішенні відділення не вірно визначено товар, щодо якого визначено монопольне становище.
Але, відповідно до пункту 11 частини 1 та частини 4 статті 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України”, статей 14 та 17 Закону України „Про захист економічної конкуренції” проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, у тому числі монопольного (домінуючого) суб'єктів господарювання на цьому ринку, відноситься виключно до повноважень органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” та положень Методики, відділенням було досліджено становище Позивача на ринку.
Позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність з будівництва розподільчих газопроводів у територіальних межах смт. Арбузинка Миколаївської області на підставі рішення виконавчого комітету Арбузинської селищної ради від 30.06.05 № 69. До речі, рішенням адміністративної колегії відділення від 25.09.08 № 9-ріш було визнано, що надавши своїм рішенням від 30.06.2005 р. №69 дозвіл на будівництво розвідних мереж газопроводу у смт. Арбузинка позивачу не на конкурентних засадах, виконком Арбузинської селищної ради вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50, абзацом 7 частини 2 статті 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме - надання окремим суб'єктам господарювання переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить до обмеження конкуренції. У зв'язку з цим виконком Арбузинської селищної ради було зобов'язано винести протягом 30 днів на пленарне засідання Арбузинської селищної ради питання щодо скасування рішення виконкому Арбузинської селищної ради від 30.06.2005 р. за № 69, яке не відповідає ЗУ „Про захист економічної конкуренції”. На виконання рішення відділення на сесії Арбузинської селищної ради було прийнято рішення від 12.11.2008 р. за № 5 „Про розгляд рішень № 9 від 25.09.2008 р. та № 11 від 30.10.2008 р. адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ” ( докази матеріалах спрви).
Будучи власником побудованих ним газопроводів за власні кошти, позивач за визначені ним плату та іншими умовами видає громадянам - мешканцям Арбузинки дозволи на право підключення (приєднання, врізки) до цих газопроводів, що проводиться газопостачальним підприємством ВАТ „Миколаївгаз”, та подальшого користування ними.
Абзацом 13 статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції” товар визначається як будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права.
Товаром, щодо якого визначено монопольне становище Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1 у цій справі, є послуга з надання права на підключення (приєднання, врізку) до розподільного газопроводу та подальшого користування ним, яка пропонується ним, як продавцем, за певну плату та іншими умовами. Ця послуга матеріалізується у видачі Позивачем відповідного дозволу.
Ця послуга не може бути замінена ніяким іншим товаром, оскільки без одержання від позивача відповідного дозволу на право приєднання до газопроводу споживачі не можуть бути підключені газопостачальним підприємством до розподільних газових мереж, що випливає із пункту 4.3 договору від 25.03.08 № 1/2008-07 про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання, укладеного між Позивачем та ВАТ „Миколаївгаз" (згідно з п. 4.3 Миколаївгаз не має права без письмового дозволу позивача приймати в експлуатацію, проводити підключення і врізки до газопроводів, зазначених у договорі, а при порушенні цієї умови Миколаївгаз сплачує стороні договору -позивачу штраф у розмірі 3000,0 грн. за кожне порушення (п.6.2)).
Отже, право позивача надавати іншим особам зазначені вище дозволи виникає у нього як у власника (чи співвласника) побудованої ним за дозволом селищної ради газопровідної розподільчої мережі, що надає йому можливість встановлювати умови обороту вказаного товару, в тому числі й ціну.
Це свідчить про відсутність конкуренції (за визначенням абзацу 2 статті 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції") на ринку цього товару.
Вказані вище обставини доводять наявність суттєвих бар'єрів для доступу на цей ринок. До того ж, для забезпечення транспортування природного газу кінцевим споживачам їх житлові помешкання мають бути приєднані до газопроводів. Тобто така діяльність, як і транспортування природного газу трубопроводами та його розподілу, відноситься до сфери діяльності суб'єктів природних монополій (стаття 5 Закону України „Про природні монополії”).
Отже, суд вважає, що за результатами дослідження, проведеного з метою з'ясування становища Позивача на товарних ринках України, відділенням було вірно визначено „товар", відповідно до Методики та Закону України „Про захист економічної конкуренції”.
Позивач також стверджує, що висновки відділення про те, що у разі відмови мешканцями смт. Арбузинка замовляти роботи з газифікації житлових будинків у нього, вони не мають можливості підключитися до вуличного газопроводу, не відповідають обставинам справи.
Але з матеріалів справи вбачається, що такі твердження є неправдивими, свідченням того, що відділенням належним чином з'ясовані обставини, є зібрані у ході розгляду справи матеріали (пояснення громадян, що містяться у їх заявах, копії укладених ними договорів, акти виконаних підрядних робіт з газифікації, документи про оплату послуг). До справи також залучено пояснення голови селищної ради ОСОБА_3, у яких він вказує, що громадяни - мешканці смт. Арбузинка, які прагнуть газифікувати своє житло, сплачують Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особі -ОСОБА_1 певні кошти у якості плати за дольову участь у будівництві розвідних мереж. Однак при цьому громадяни не вільні у виборі суб'єкта, який може виконати монтаж системи газопостачання їх житлових будинків (здійснити так звану „обв'язку” будинків): голова наполягає, що ці роботи має виконувати виключно позивач і фактично в переважній більшості випадків так і відбувається. Свою позицію голова мотивує тим, що даний підприємець поніс певні затрати на будівництво розподільчого газопроводу і тільки „обв'язуючи” будинки, він може у повній мірі їх компенсувати та одержати прибуток від своєї діяльності, а якщо такі роботи будуть виконувати інші суб'єкти господарювання, він нестиме збитки, у зв'язку з чим матиме підстави для суттєвого підвищення плати за дольову участь.
Однак, законодавство України не зобов'язує споживачів оплачувати підприємницькі ризики суб'єктів господарювання, адже згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво визначається як самостійна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Селищний голова також повідомив, що станом на кінець квітня 2008 року у смт. Арбузинка близько 30-ти будинків громадян газифіковані не позивачем, а іншим суб'єктом господарювання - підприємством „Анна - ЛТД", але пуск газу у них не здійснено „Миколаївгазом”, оскільки позивач не надав громадянам дозволу на підключення цих житлових будинків до збудованого ним газопроводу.
Слід відзначити, що вартість монтажу індивідуальної системи газопостачання житлових будинків у ПП „Анна-ЛТД” є нижчою, ніж у позивача.
Крім цього, слід зазначити, що відповідач в своєму рішенні не вказує про те, що особи, які звертались до позивача за отриманням дозволу на підключення, не отримували його. У ході розгляду справи відділенням з'ясовано, що дозволи на підключення до збудованого ним (у тому числі й із залученням коштів громадян) вуличного газопроводу, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа -ОСОБА_1 громадянам видавав. До того ж, у деяких із дозволів визначено термін їх дії (зокрема, від 12.08.2008 № 206, який додається). Слід зауважити, що за змістом цього дозволу, він надає не лише право на підключення до газової мережі, а й на користування нею.
Умова про визначення терміну права користування розподільчою газовою мережею не має під собою будь-яких обґрунтованих підстав та може призвести до ущемлення інтересів громадян, коли по закінченню такого терміну вони можуть бути позбавлені Позивачем права користуватися даним газопроводом, при відсутності у селищі альтернативного йому газопроводу.
Також, позивач стверджує, що будь - яких відмов в наданні дозволу на підключення з мотивів відмови від укладання договорів монтажу з ним, відділенням не виявлено.
Але з матеріалів справи вбачається, що відділенням було з'ясовано, що для гр. ОСОБА_4монтаж системи газопостачання належного їй житлового будинку виконало ПП „Анна -ЛТД”, за виключенням так званих земляних робіт, необхідних для забезпечення його приєднання до вуличного газопроводу. У листопаді 2007 року вона письмово зверталася до голови селищної ради за видачею дозволу на підключення до газової мережі із оплатою 2500,0 грн., на що їй було вказано звернутися з цього питання до позивача (лист від 01.02.08 № 64/2.20 додається). Відповідні листи від неї позивач одержав 05.08.2008 р. У своїй відповіді на них від 12.08.2008 р. він роз'яснює громадянці, що оскільки газопровід будувався за його власні кошти, то для підключення до нього слід виконати „загальні умови, встановлені громадянами смт. Арбузинка. При цьому під такими „загальними умовами” він розуміє виконання ним самим як підприємцем робіт з монтажу споруди газопостачання будинку, тільки тоді він видасть за плату 3000,00 грн. дозвіл на підключення будинку до розподільної газової мережі. Якщо ж монтаж системи газопостачання будинку здійснює інший суб'єкт господарювання, то плата за видачу дозволу на приєднання будинку складатиме не 3000,00 грн., а буде розрахована ним шляхом ділення вартості будівництва вуличного газопроводу на кількість споживачів на день подання заяви про надання такого дозволу (а не на кількість потенційних споживачів, які будуть підключатися до газопроводу). Зараз у смт. Арбузинка підключено до газопостачання близько трьохсот громадян, і у даний час розмір плати за дозвіл, установлений таким методом, сягатиме 24 тис. грн., пояснює ПП ОСОБА_1 Позивач стверджує, що при оплаті такої суми він надасть дозвіл на приєднання до газової мережі. Наведене випливає з інформації, одержаної від нього на вимоги територіального відділення (листами від 01.12.2008 № 15, 03.12.2008 № 18) та із наданих ним заперечень (від 10.12.08 № 24), які є у матеріалах справи.
Гр. ОСОБА_4зазначену суму, яка перевищує 20 000,00 грн., не сплатила на користь Позивача і до цього часу не одержала від нього дозволу на підключення. Це є підтвердженням того, що Позивач своїми діями змушує споживачів до виконання тих чи інших своїх вимог, які не є правомірними.
До цього, Позивач вказує про недоведеність відділенням обставин, які визнано встановленими.
Але, суд вважає, що, територіальним відділенням були в повному обсязі зібрані докази наявності у діях Позивача порушення, з відповідними обґрунтуваннями для кваліфікації таких дій. Докази, приведені у рішенні відділення в обґрунтування висновку про зловживання Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою -ОСОБА_1 монопольним становищем на ринку, є також достатніми та належними.
З огляду на наведене, суд вважає, що Позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення від 11.12.08 № 14-ріш.
Таким чином, визначені статтею 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції” правові підстави для скасування чи визнання недійсним даного рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні. Розгляд даної справи здійснено відділенням з дотриманням усіх необхідних процесуальних засад діяльності органів Комітету, визначених розділом 7 Закону України „Про захист економічної конкуренції” та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції - як щодо дослідження монопольного становища Позивача на відповідному ринку, так і обставин, які мають значення для справи, про вчинення дій, які кваліфіковані як зловживання монопольним становищем на ринку.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя В.Д.Фролов