Запорізької області
16.03.09 Справа № 22/109/09
Скиданова Ю.О.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” в особі Запорізької філії (69009, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 56)
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
про стягнення 39917,81 грн.
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: Сивець Я.В.-довіреність № 12/01/09-01Ю від 12.01.2009 р.
від відповідача: не з'явився
Заявлені позовні вимоги про стягнення 39917 грн. 81 коп. за договором № З-190607-01 від 19.06.2007 р., які складаються з: 25321 грн.52 коп. основного боргу, 759 грн. 64 коп. втрат від інфляції, 1175 грн. 89 коп. трьох відсотків річних, 12660 грн. 76 коп. штрафу.
Ухвалою суду від 30.01.2009 р. порушено провадження у справі № 22/109/09, судове засідання призначено на 16.03.2009 р.
Представник відповідача в судове засідання 16.03.2009 року не з'явився, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідач у справі № 22/109/09 є фізичною особою-підприємцем, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, його справи можуть вести в господарському суді він особисто або представники, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Ухвала від 30.01.2009 року спрямована на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, до господарського суду не поверталася, що свідчить про належне повідомлення фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про час і місце розгляду справи № 21/109/09.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Неявка сторін чи їх представників в судове засідання не звільняє від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, обгрунтовуючи їх ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,2,5,12,15,54-57,64 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” в особі Запорізької філії просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 16.03.2009 розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд
19.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” (постачальник) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1(покупець) укладено договір купівлі-продажу № З-190607-01 (далі-договір).
Відповідно до п.1.1 договору продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.
Пунктом 3.2 договору визначено, що товар оплачується покупцем протягом чотирнадцяти днів з моменту поставки товару. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунка покупця на рахунок продавця, зазначений в п.ІVХ договору.
Видатковою накладною № ЗП-0303-31 від 03.03.2008 року підтверджується отримання відповідачем товару на суму 25321 грн. 52 коп.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги те, що відповідач, станом на 16.03.2009 року, має заборгованість в сумі 25321 грн. 52 коп., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу в такому розмірі підлягає задоволенню.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності із ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у випадку порушення покупцем п.3.2 договору, він сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від суми договору.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафу на підставі договору у сумі 12660 грн. 76 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 759 грн. 64 коп. втрат від інфляції є законними, тому їх слід задовольнити.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 04.07.2007 року по 19.01.2009 року у сумі 1175 грн. 89 коп. Відповідно до п.3.2 договору відповідач був зобов'язаний оплатити товар, отриманий за видатковою накладною № ЗП-0303-31 від 03.03.2008 року, не пізніше 17.03.2008 року. Таким чином, з 18.03.2008 року мало місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 25321 грн. 52 коп. Тобто, позивач невірно визначив період стягнення 3% річних, правильним слід вважати період з 18.03.2008 року по 19.01.2009 року. За таких обставин, на підставі ст.625 ЦК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 637 грн. 30 коп.
Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” в особі Запорізької філії (69009, м.Запоріжжя, вул. Грязнова, б.56, р/р № 26002060132555 в ЗРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, м.Запоріжжя, МФО 313399, код ЄДРПОУ 31513808) 25321 (двадцять п'ять тисяч триста двадцять одну) грн. 52 коп. основного боргу, 637 (шістсот тридцять сім) грн. 30 коп. 3% річних, 12660 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 76 коп. штрафу, 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп. втрат від інфляції, 393 (триста дев'яносто три) грн. 78 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.04.2009 р.
Суддя Ю.О.Скиданова