"28" січня 2009 р.
Справа № 6/161-3504
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" вул. Комінтерну, 30,Київ
до відповідачів: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2АДРЕСА_1
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4АДРЕСА_2
про розірвання договору оренди
та за зустрічним позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2АДРЕСА_1
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3АДРЕСА_2
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4АДРЕСА_2
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" вул. Комінтерну, 30,Київ, відособленого підрозділу - Тернопільського відділення ВАТ “Сведбанк” (вул. Шептицького, 1 м. Тернопіль, 46000)
про стягнення 123477,55 грн. боргу, 1926,24 грн. пені та 236,88 річних
за участю представників сторін:
ВАТ “Сведбанк”: Ханас І.О.;
П.П. ОСОБА_1 : ОСОБА_1.;
П.П. ОСОБА_2. : ОСОБА_2.;
П.П.ОСОБА_3. :ОСОБА_3.;
П.П. ОСОБА_4. : представник ОСОБА_5.;
Суть справи:
ВАТ "Сведбанк" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до підприємців ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. про розірвання договору оренди від 30.12.2003 року.
Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представником, з урахуванням доповнень, позивач мотивував істотною зміною обставин, досягненням мети укладеного договору та невиконанням сторонами своїх зобов'язань.
У запереченнях на позов відповідачі вказали на відсутність підстав для розірвання договору.
В свою чергу підприємці ОСОБА_1., ОСОБА_2.,ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулись із зустрічним позовом про стягнення з банку 123477,55 грн. боргу по сплаті орендної плати за січень 2009 року та 1926,24 грн. пені і 236,88 грн. річних за її не сплату.
У відзиві на позов відповідач за зустрічним позовом проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на неправильне трактування орендодавцями строку сплати щомісячної орендної плати.
В судовому засіданні, призначеному вперше на 09.01.2009р., оголошувались перерви на 21.01.2009р. та 28.01.2009р..
В засіданні, його учасникам роз'яснювались належні їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.
Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”, для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер DR НОМЕР_1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін (їх представників), судом встановлено наступне:
- 30 грудня 2003 року між Акціонерним комерційним банком “ТАС - Комерцбанк” (правонаступником якого є позивач за первісним позовом) та приватним підприємцем ОСОБА_1(відповідачем №1) укладено договір оренди б/н, за умовами якого, підприємець передав банку в оплатне користування нежитлове приміщення по вул.Шептицького,1 в м.Тернополі.
В подальшому, до договору оренди вносились зміни шляхом заключення додаткових угод б/н від 31.12.2003р. № 2 від 01.02.2005р., № 3 від 01.07.2005р., № 4 від 21.12.2005р., №5 від 20.12.2006р., №7 від 28.03.2008р., за змістом яких орендодавцями приміщення виступили приватні підприємці ОСОБА_1., ОСОБА_2.,ОСОБА_3., ОСОБА_4. (співвідповідачі за первісним позовом).
Відповідно до їх тексту, додаткові угоди є невід'ємною частиною основного договору оренди.
Згідно з п.п.4.1,10.1 договору та Актом приймання - передачі від 21.07.2004р., угода оренди приміщення від 30.12.2003 р. діє до 21.07.2014р..
Договір оренди може бути розірваний в односторонньому порядку, коли одна із сторін порушує умови договору і свої зобов'язання (п.10.2 угоди).
Сторона, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. Сторона, яка отримала таку пропозицію, у 20 -денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати розгляду пропозиції. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з врахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір про розірвання договору на вирішення до суду (п.п.10.3.5 п.10.3,п.10.5 договору).
Приміщення надавалось орендарю для розміщення відділення банку (п.2 основної угоди - “Мета оренди”).
На підставі договору на участь в пайовому будівництві №1/07 від 30.07.2007 року, укладеного з ТОВ “Фінансова компанія “Технотерн”, банк здійснював фінансування будівництва та отримав приміщення по вул. Кн. Острозького в м.Тернополі для розміщення свого відділення.
15.10.2008 року банк письмово звернувся до відповідачів за первісним позовом з пропозицією розірвати договір оренди від 30.12.2003 р..
У відповідності до відповіді підприємців, отриманої позивачем 24.10.2008р., а також пояснень, даних в судовому засіданні, проти розірвання договору вони заперечили. Надіслані на їх адресу проекти Угоди від 31.12.2008р. про розірвання договору оренди та Акту приймання -передачі приміщення від 31.12.2008р., орендодавці залишили без підписів.
У зв'язку з чим, банк просив розірвати договір в судовому порядку, з часу прийняття судом відповідного рішення.
На підтвердження доводів позивач зазначив про істотну зміну обставин та відсутність мети договору оренди, у зв'язку з одержанням іншого приміщення для розташування свого відділення, з можливістю оформлення на нього права власності (ст.652 ЦК України), а також на невиконання сторонами своїх зобов'язань за п.1.4 договору та в силу ст.10 Закону України “Про оренду державного і комунального майна.”
А саме: не проведення експертної оцінки приміщення, відсутність страхування приміщення від вогневих ризиків (п.1.4 договору); не визначення вартості майна, що передається в оренду з урахуванням індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань, орендної плати з урахуванням її індексації, не встановлення порядку відновлення орендованого майна та інш. (ст.10 згаданого Закону).
Як вбачається із змін до Положення про Тернопільське відділення ВАТ "Сведбанк", затв. рішенням правління банку (протокол №50 від 19.12.2008р.), публікації в місцевій газеті “20 хвилин” за 26.12.2008р., письмових повідомлень контрагентів про зміну свого місцезнаходження, а також письмових пояснень самих відповідачів щодо прибуття ними у відділення банку за новою адресою та інших доказів, у грудні 2008 року Тернопільське відділення ВАТ "Сведбанк" звільнило раніше орендоване приміщення та здійснює роботу за адресою: м.Тернопіль, вул. Кн. Острозького,12 .
Вимоги орендодавців, викладені у зустрічному позові, торкаються стягнення орендної плати та штрафних санкцій.
Так, відповідно до п.5.1 договору оренди від 30.12.2003р., з врахуванням додаткової угоди №7 від 28.03.2008р. орендна плата на місяць складає -123 477,55 грн..
Орендна плата сплачується в безготівковій формі на підставі рахунків, що виставляються орендодавцями з 1-ого по 5-те число поточного місяця за поточний місяць. Орендна плата сплачується на поточні рахунки орендодавців, що вказані у виставлених орендодавцями рахунках, протягом трьох робочих днів з дня отримання рахунку від орендодавців по 25% від суми кожному орендодавцю (п.5.3 договору оренди від 30.12.2003р., з наступними змінами і доповненнями).
У випадку прострочення по сплаті орендної плати орендарю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за від суми боргу за кожен день прострочення (п.9.1 договору оренди).
Як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, орендна плата по грудень 2008 року включно, внесена банком повністю. Претензії щодо її не сплати (не своєчасної сплати) орендодавцями офіційно не заявлялись.
23.12.2008 року банку виставлені рахунки по сплаті оренди за січень 2009 року на загальну суму - 123 477,55 грн..
На час розгляду справи в суді зазначена сума відповідачем за зустрічним позовом не сплачена.
Окрім 123 477,55 грн. орендної плати позивачі просили також стягнути з банку 1926,24 грн. пені та 236,88 річних, обчислених за період з 05.01.2009р. по 28.01.2009р..
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог первісного позивача та частково вимог заявників за зустрічним позовом.
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Так, згідно з ст.256 ЦК УРСР, ст.759 ЦК України, ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.
Відповідно до ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР, ст.ст.11, 509, ч.2ст.759 ЦК України, його Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст.173-175 ГК України, його Прикінцевих положень, зобов'язання, в т.ч. і щодо оренди майна виникають з договорів (правочинів) та інших актів законодавства.
В силу п.1.4 договору оренди, сторони зобов'язувались в двотижневий строк з дня підписання Акту приймання -передачі приміщення провести експертну оцінку приміщення та відповідно до експертної оцінки застрахувати приміщення від вогневих ризиків за рахунок орендаря.
У відповідності до ст.1 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (далі - Закон N 2269-XII), що діяв на час укладення договору оренди, оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.
В договорі оренди від 30.12.2003р. та чинному на момент його заключення законодавстві, відсутні заборони щодо застосування положень Закону N 2269-XII.
Згідно з приписами ст.10 Закону N 2269-XII істотними умовами (зобов'язаннями) сторін з приводу оренди майна, що випливають із закону, серед іншого є: визначення вартості майна, що передається в оренду з урахуванням індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань, орендної плати з урахуванням її індексації, встановлення порядку відновлення орендованого майна.
Вищеперелічені зобов'язання щодо орендованого майна, які виникли на підставі п.1.4 договору та ст. 10 Закону №2269-XII, сторонами по угоді від 30.12.2003р. (в т.ч. зі сторони орендодавців) не виконувались.
Вказаного, відповідачами за первісним позовом не спростовано.
Відповідно до змісту п.10.2 угоди, ч.3 ст.26 Закону N 2269-XII, а також ч.2 ст.214, ст.ст.611,651 ЦК України, підставою для розірвання договору за рішенням суду є невиконання сторонами своїх зобов'язань.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про розірвання договору підлягають задоволенню, як обґрунтовані та належним чином не заперечені відповідачами.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ст. 653 ЦК України, ст.188 ГК України).
З огляду на обставини справи, умови договору, суд прийшов до висновку про необхідність розірвання договору з 30.01.2009р.
Слід також зазначити, що згідно з ст.41 ЦК УРСР, ст.202 ЦК України угодою (право -чином) є дія осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На час звернення з позовом та розгляду спору в суді, в банку відпала потреба в користуванні майном орендодавців, на що були спрямовані дії позивача при укладені договору від 30.12.2003р.(п.2 угоди).
У зв'язку з викладеним, виходячи з рівності інтересів сторін за договором, у позивача за первісним позовом відсутній обов'язок продовжувати оренду приміщення по вул.Шептицького,1 в м.Тернополі до 2014 року, плата за користування яким складає 123 477,55 грн. щомісяця.
В той же час не заслуговують на увагу посилання позивача на ст.652 ЦК України, як на підставу розірвання договору.
Оскільки, розірвання договору у разі істотної зміни обставин (ст.652 ЦК України) можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у ч.2 ст.652 ЦК України, а саме:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Наявності усіх перелічених умов банком не доведено.
З приводу зустрічного позову орендодавців за договором слід зазначити наступне.
Виходячи з моменту розірвання договору, положень п.5.3 договору оренди від 30.12.2003р., ст.ст.525,526,762 ЦК України,ст.ст.175,193 ГК України, зібраних у справі доказів, обґрунтованими є вимоги позивачів за зустрічним позовом про стягнення з банку 123 477,55 грн. орендної плати за січень 2009 року.
З урахуванням п.5.3 договору, Листа НБУ від 19.12.2008р. №14-011/4910 “Про регламент роботи в період завершення звітного року”, пояснень представника банку щодо графіку роботи на початку січня 2009 року та поданого позивачами розрахунку, задоволенню підлягає позов в частині стягнення 1542,60 грн. пені і 192,83 грн. річних.
В задоволенні вимог про сплату 383,64 грн. пені та 44,05 річних слід відмовити.
Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати стягуються пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України суд, -
Позов ВАТ “Сведбанк” задовольнити.
1. Договір оренди нежитлового приміщення за адресою вул. Шептицького, 1, м. Тернопіль, укладений між фізичними особами підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4як орендодавцями та ВАТ “Сведбанк” як орендарем б/н від 30 грудня 2003 року( та додаткові угоди : б/н від 31.12.2003р. № 2 від 01.02.2005р., № 3 від 01.07.2005р., № 4 від 21.12.2005р., №5 від 20.12.2006р., №7 від 28.03.2008р. ) розірвати з 30.01.2009 року.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_2), Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1, код НОМЕР_3), Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3(АДРЕСА_2, код НОМЕР_4), Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4(АДРЕСА_2, код НОМЕР_5) солідарно, -
- на користь ВАТ “Сведбанк”(вул. Комінтерна, 30, м. Київ, код 19356840) 85 грн. сплаченого держмита, 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Зустрічний позов приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
1. Стягнути з ВАТ “Сведбанк” (вул. Комінтерна, 30, м. Київ, код 19356840) , -
- на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 30869,38 грн. боргу, 385,65 грн. пені, 48,20 грн. річних, 313,05 грн. сплаченого держмита, та 29,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
- на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) 30869,38 грн. боргу, 385,65 грн. пені, 48,20 грн. річних, 313,05 грн. сплаченого держмита, та 29,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
- на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3(АДРЕСА_2, код НОМЕР_4) 30869,38 грн. боргу, 385,65 грн. пені, 48,20 грн. річних, 313,05 грн. сплаченого держмита, та 29,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу .
- на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4(АДРЕСА_2, код НОМЕР_5) 30869,38 грн. боргу, 385,65 грн. пені, 48,20 грн. річних, 313,05 грн. сплаченого держмита, та 29,5 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
2. В задоволені решти вимог відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 03 лютого 2009р., через місцевий господарський суд.
Суддя І.П. Шумський