Постанова
Іменем України
11 березня 2009 року
Справа № 2-2/10209-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Сушко Антон Олександрович, довіреність № б/н від 26.10.07, акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Кримська дирекція" Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк";
відповідач: не з'явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 08 січня 2009 року у справі № 2-2/10209-2008
за позовом акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (вул.Пушкінська, 42/4,Київ 4,01004)
в особі філії "Кримська дирекція" акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (вул. Куйбишева, 1-а,Сімферополь,95034)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1Керч,98300)
про стягнення 12791,62 грн.;
за зустрічним позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"
про визнання договору недійсним
У жовтні 2008 року позивач -акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Кримська дирекція" акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12791,62 грн.
У листопаді 2008 року відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору поруки № 1181/702247-П від 28 жовтня 2007 року недійсним, як такого, що був укладений під впливом обману. Вказана заява була прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 01 січня 2009 року у справі № 2-2/10209-2008 у первісному позові акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі Філії "Кримська дирекція" акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а також у зустрічному позові відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки № 1181/702247-П від 28 жовтня 2007 року був укладений не на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 1181/702247 від 28 листопада 2007 року, тому не може бути належним доказом у справі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд, посилаючись на частину 1 статті 230 Цивільного кодексу України, зазначив, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів навмисного його введення в оману.
Частково не погодившись з рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково та задовольнити позовні вимоги акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" у повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявник пояснює, що зазначення на кредитному договорі № 1181/702247 дати «28.11.2007»є технічною помилкою (опискою) працівника банку. Фактично цей договір датовано 28.10.2007, тобто він був укладений в той же самий день, що і договір поруки № 1181/702247-П від 28 жовтня 2007 року. При цьому заявник скарги звертає увагу на відсутність іншого кредитного договору між сторонами, ніж договір № 1181/702247 від 28.10.2007.
У судовому засіданні, яке відбулось 11 березня 2009 року, представник позивача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав. Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм правом на участь у судовому засіданні та призначення представника не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" та громадянином ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1181/702247 від 28.11.2007 р., згідно з яким банк зобов'язався надати боржнику кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 24 місяця: з 28 листопада 2007 року по 27 листопада 2009 року, а боржник взяв на себе обов'язок повертати кредит щомісячно до 15 числа наступного за розрахунковим, згідно графіку погашення суми кредиту (пункт 1.1. договору).
З метою забезпечення належного виконання боржником прийнятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком, боржником і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, був укладений договір поруки № 1181/702247-П від 28 жовтня 2007 року, згідно якому поручитель на добровільних засадах прийняв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсоткам за кредит, а також штрафів та пені у строках та на умовах, обумовлених кредитним договором.
Невиконання відповідачем за первісним позовом обов'язків за вказаним договором поруки явилось підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поруки, які підлягають регулюванню за правилами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 1.2. договору поруки № 1181/702247-П від 28 жовтня 2007 року передбачено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору № 1181/702247 від 28 жовтня 2007 року, в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотками за кредит, а також штрафів та пені, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги стосовно відсутності іншого кредитного договору, на забезпечення якого було укладено вищезазначений договір поруки, ніж кредитний договір № 1181/702247 від 28 жовтня 2007 року, а зазначення у цьому договорі дати «28.11.2007»замість «28.10.2007»є технічною помилкою (опискою) (акр. с. 11).
Так, вищенаведений пункт 1.2. договору поруки № 1181/702247-П від 28 жовтня 2007 року містить посилання саме на кредитний договір № 1181/702247 від 28 жовтня 2007 року (арк. с. 13).
Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем за первісним позовом не надано доказів існування будь-якого іншого кредитного договору, ніж договір № 1181/702247 від 28 жовтня 2007 року, рівно як і доказів виконання обов'язків за вказаним договором поруки, що дає підстави для задоволення первісного позову.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Вирішуючи спір про визнання недійсною угоди, суд повинен встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін цього правочину; свободу волевиявлення його учасників та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно правил статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин,
які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує
їх існування.
Позивач за зустрічним позовом не представив суду належних доказів навмисного його введення в оману. Більш того, у зустрічній позовній заяві фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зазначає, що підписала договір поруки не будучи з ним ознайомлена (акр. с. 26-27).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, та керуючись статтями 49, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста суду Автономної Республіки Крим від 08 січня 2009 року у справі № 2-2/10209-2008 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати.
3. Прийняти в цій частині нове рішення.
4. Позов акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Кримська дирекція" акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12791,62 грн. задовольнити.
5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 м. Керч, 98300, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (вул. Куйбишева, 1-а, Сімферополь, 95034, рахунок № 35116831000001 у філії «Кримська дирекція»АТ «ІНДЕКС-БАНК»МФО 384845, код ЄДРПОУ 26585966) заборгованість у розмірі 12791,62 грн., 127,92 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Зобов'язати суд першої інстанції видати наказ.
7. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова