09 квітня 2009 р.
№ 07/142-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
М. Остапенка,
суддів:
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Науково-виробниче об'єднання (НВО) "Ю Бі Сі-Промо"
на постанову
від 20.10.2008
Харківського апеляційного господарського суду
у справі
№ 07/142-08
за позовом
ТОВ "НВО "Ю Бі Сі-Промо"
до
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про
зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 6878,65 грн.
В судове засідання з'явились представники сторін:
відповідач
ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В липні 2008 року ТОВ "НВО "Ю Бі Сі-Промо" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 6878,65 грн. - штрафних санкцій та зобов'язання відповідача повернути позивачу форми плити опору парасолі (400*400* мм), передані відповідно до акту Ю-00002812 від 14.04.2008.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
25.02.2008 між сторонами укладено договір № 2-А, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався виготовити та передати у власність, а покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію - плитка опори парасолі ЗМ-1.00-100.00.00.101 в кількості 20000 штук.
Відповідно до п. 3.4 вказаного договору, покупець оплачує поставлений товар на підставі рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до наступного графіка: 1-й платіж - 04.03.2008 у сумі 194000 грн., 2-й платіж - 03.04.2008 у сумі 194000 грн.
Виконуючи умови вищевказаного договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 194000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1823 від 04.03.2008 (а.с. 27).
Згідно з п. 5.1 договору, сторони домовились про те, що покупець вивозить зі складу постачальника, щотижнево 2400 шт. (в останній тиждень - решту) готової продукції, починаючи з березня 2008 року. Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту прийняття покупцем продукції належної якості та кількості та підписання відповідних накладних.
При цьому, п.п. 4.1-4.2 договору сторони також передбачили, що відвантаження товару здійснюється відповідачем зі складу на транспорт позивача. Мінімальна норма відвантаження не встановлюється.
Тобто вказаними пунктами договору сторони обумовили те, що товар позивач отримує зі складу відповідача самовивозом.
Позивач у період з 14.03.2008 по 21.05.2008 отримав від відповідача 10360 плит на суму 208112 грн., що підтверджується накладними. При цьому, позивач зазначає, що не вивезення товару в кількості обумовленій сторонами у спірному договорі сталося з вини відповідача, який у встановлений договором строк не виготовив та не передав йому потрібну кількість товару (2400 штук щотижня), в зв'язку з чим, з посиланням на п. 7.3 договору, відповідно до якого постачальник за прострочку поставки продукції понад п'ять робочих днів зобов'язався сплатити покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки.
Крім того, відповідно до акту № Ю-00002812 від 14.04.2008 позивач передав відповідачу для виготовлення плит, 500 форм плити опори парасолі (400*400 мм), в тимчасове користування (без переходу права власності).
05.06.2008 позивач направив на адресу відповідача претензію № 485 з вимогою про негайне повернення форм плити опори парасолі (400*400 мм), отриманої відповідно до акту № Ю-00002812.
Проте, відповідач вказані форми позивачу не повернув.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2008 у справі № 07/142-08 (суддя Т. Інте) позов задоволено; з відповідача на користь позивача стягнуто 6878,65 грн. штрафних санкцій та судові витрати, а також зобов'язано відповідача повернути позивачу 500 форм плити опору парасолі (400*400 мм), переданих по акту № Ю-00002812 від 14.04.2008.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару в кількості і в строк, встановлені умовами укладеного між сторонами договору № 2-А від 25.02.2008, та не повернув позивачу належні йому спірні форми, на які відповідач права власності у встановленому законом порядку не набув; що штрафні санкції (які за своєю правовою природою визначені пенею) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов спірного договору та ст.ст. 610, 611, 624 ЦК України та ін.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 (колегія суддів: Ю. Могилєвкін, В. Пушай, О. Плужник) рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2008 у справі № 07/142-08 змінено; у частині стягнення 6878,65 грн. штрафу та 68,78 грн. держмита рішення скасовано та в позові в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення залишено без зміни.
Постанову апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень наполягає на тому, що потрібну кількість товару ним було виготовлено в обумовлений договором строк, і позивач зі своєї вини не забрав його зі складу відповідача.
Крім того, сторонами не були врегульовані строки повернення відповідачем позивачу форм, отриманих фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 відповідно до акту № Ю-00002812 від 14.04.2008.
Відповідачем неповернення вказаних форм мотивовано тим, що повернувши позивачу зазначені форми він в подальшому не зможе виконати свої договірні зобов'язання.
Однак, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про правомірність вимог щодо повернення позивачу форм плит парасолі, проте вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі позивачу товару в обумовленій договором кількості та стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за прострочення виконання ним свого зобов'язання.
На думку суду апеляційної інстанції позивач всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України не надав жодного доказу того, що непередача позивачу товару сталася саме з вини відповідача, а так само доказів вжиття заходів щодо вивезення товару в обумовленій сторонами кількості, та доказів того що товару в потрібній кількості у відповідача на той час не було в наявності.
Судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги доводи позивача про те, що про невиконання відповідачем своїх зобов'язань у встановлений договором строк зокрема свідчать накладні на підставі яких позивач отримував від відповідача товар у певній кількості (тобто не міг при кожній передачі отримати його більше ніж його передавав відповідач), оскільки самі по собі накладні жодним чином не свідчать про відсутність у позивача товару в обумовленій сторонами кількості, а так само про вжиття позивачем відповідних заходів з метою отримання товару в потрібній кількості.
При цьому судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що повернувши позивачу зазначені форми він в подальшому не зможе виконати свої договірні зобов'язання, оскільки відповідач при цьому не надав жодного доказу узгодження з позивачем того, що для виготовлення товару в рамках договору позивач зобов'язаний передати йому зазначені форми. До того ж про обумовлення сторонами зазначених обставин також не йдеться в спірному договорі.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "НВО "Ю Бі Сі-Промо" посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо передачі позивачу товару в обумовленій договором кількості та строки, просить постанову господарського суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції - залишити без зміни.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Пунктами 4.1-4.2 договору сторони передбачили, що відвантаження продукції здійснюється Постачальником (відповідачем) зі складу на транспорт Покупця (позивача). Мінімальна норма відвантаження не встановлюється.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Дослідивши матеріали даної справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України не надав жодного доказу того, що непередача позивачу товару сталася саме з вини відповідача, що транспорт позивача був достатнім для вивезення товару у обумовленій договором кількості та позивач вживав заходи щодо вивезення товару, що товару в потрібній кількості у відповідача на складі на той час не було в наявності.
З огляду на вищезазначене, господарським судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафу 6878,65 грн. обґрунтовано.
Керуючись ст.ст.1115,1117,1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 у справі №07/142-08 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко