79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.03.09 Справа № 18/82
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Якімець Г.Г.
Кордюк Г.Т.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій», м.Здолбунів Рівненської області
на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2008р.
у справі № 18/82
за позовом Приватного підприємства «Метал-Центр», м.Київ
до відповідача Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій», м.Здолбунів Рівненської області
про стягнення 284652,13 грн.
За участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: Кірієвський І.В. -голова правління.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2008р. у справі № 18/82 задоволено позов Приватного підприємства «Метал-Центр», м.Київ та стягнуто з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій», м.Здолбунів Рівненської області на користь позивача 284652,13 грн., в т.ч. 243629,64 грн. основного боргу, 11485,96 грн. пені та 24362,96 грн. штрафу, 3739,40 грн. інфляційних втрат, 1427,17 грн. трьох відсотків річних, 2846,53 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.193, 230 ГК України, ст.ст. 526, 549, 625 ЦК України, положень договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами у справі та того, що відповідач в порушення зазначених норм чинного законодавства свої зобов'язання не виконав, оплату вартості отриманого товару не провів.
Скаржник, відповідач у справі, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд в іншому складі суду, мотивуючи зокрема тим, що суд першої інстанції не відклав розгляду справи за клопотанням відповідача, поданим 15.12.2008р., та не надав можливості представити докази у справі на спростування суми заборгованості. Так, платіжними дорученнями № 70 від 11.11.2008р. та № 78 від 17.11.2008р. відповідачем сплачено позивачу 20000 грн. Крім того, виходячи із змісту п.4.4 договору № 03/08-3 купівлі-продажу від 03.01.2008р., відповідно до якого покупець до моменту 100% розрахунків за продукцію не є її власником, у випадку ненадходження 100% оплати за товар продавець -позивач у справі мав би вимагати від відповідача не оплати продукції, власником якої залишався позивач, а витребування цієї продукції з володіння відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу просив припинити провадження у справі в частині стягнення 22000 грн. основного боргу, в решті рішення суду залишити без змін, розглянути справу без участі представника позивача.
Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційну скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Метал-Центр", позивачем у справі, та Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій", відповідачем у справі, було укладено Договір купівлі-продажу № 03/08-3 від 03.01.2008р., відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язаний поставити відповідачу металопрокат (надалі Товар), а відповідач зобов'язаний оплатити поставлений Товар, згідно з умовами даного Договору; найменування, тип, розмір, марка сталі, кількість Товару зазначаються в видаткових накладних на отримання Товару, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Факт поставки позивачем відповідачу Товару на загальну суму 384629,64 грн. підтверджуються видатковими накладними № РН-00570 від 04.08.2008р. на суму 41015,26 грн., № РН-00569 від 04.08.2008р. на суму 149728,18 грн., № РН-00629 від 01.09.2008р. на суму 193886,20 грн.
Факт прийняття відповідачем Товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 11 від 01.08.2008р., № 33 від 27.08.2008р.
Відповідно до п.4.1 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця протягом десяти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на відповідну партію Товару.
Однак в порушення умов Договору, відповідач оплатив поставлений Товар частково. Як вбачається з наявних у справі банківських виписок, часткова оплата була здійснена наступним чином: 22.08.2008р. оплачено 20000 грн., 26.08.2008р. - 36000 грн., 27.08.2008р. - 40000 грн., 29.08.2008р. - 40000 грн. та 30.10.2008р. - 5000 грн. Всього на загальну суму 141000 грн.,
Твердження відповідача про те, що ним платіжними дорученнями № 70 від 11.11.2008р. на суму 10000 грн. та № 78 від 17.11.2008р. на суму 10000 грн. було оплачено позивачу ще 20000 грн., і вказаний факт був замовчаний позивачем, не приймається судом до уваги, оскільки, як стверджує відповідач, вказані суми на момент подання позову та розгляду справи судом першої інстанції не пройшли по банку, і такий довід відповідача вважається підставним, так як платіжні доручення № 70 від 11.11.2008р., № 78 від 17.11.2008р., копії яких долучені відповідачем до матеріалів справи в якості додатків до апеляційної скарги, не містять відтисків штампу банку, який би засвідчував проведення установою банку сум, на сплату яких вони виписані.
Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, відповідач мав непогашену заборгованість перед позивачем в сумі 243629,64 грн., яка підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків між ПП «Метал-Центр»та Акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу «Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій».
Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доводи відповідача про те, що виходячи із змісту п.4.4 договору № 03/08-3 купівлі-продажу від 03.01.2008р., відповідно до якого покупець до моменту 100% розрахунків за продукцію не є її власником, у випадку ненадходження 100% оплати за товар продавець -позивач у справі мав би вимагати від відповідача не оплати продукції, власником якої залишався позивач, а витребування цієї продукції з володіння відповідача, не приймаються судом до уваги, оскільки за п.4.2 договору у випадку ненадходження 100% оплати за товар продавець має право (але не зобов'язаний) в односторонньому порядку відмовитись від поставки покупцю даної партії Товару; при цьому (у випадку такої відмови) продавець повертає покупцю суми попередньої оплати, що частково надійшла, без відшкодування будь-яких збитків покупця протягом 15-ти календарних днів від дати повідомлення покупця. У даному випадку позивач не повідомляв відповідача про відмову від поставки і не повертав сум часткової оплати, що могло б бути підставою витребування з володіння відповідача поставленої продукції.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або Законом.
Згідно з ст.230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (господарські санкції) у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.7.2 Договору, у випадку не дотримання відповідачем строків оплати Товару, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого в строк Товару, а також відповідно до п.7.5 Договору - штраф в розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого в строк Товару.
Згідно із здійсненим позивачем розрахунком пені та штрафу, відповідач має сплатити на користь позивача пеню в сумі 11485,96 грн. та штраф в сумі 24362,96 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.7.7 Договору за прострочення оплати Товару відповідач зобов'язаний сплатити 3% річних та компенсацію від інфляції з простроченої суми.
Виходячи з наведеного та відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, інфляційні втрати складають 3739,40 грн. та 3 % річних - 1427,17 грн.
З огляду на викладене в сукупності, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 284652,13 грн. заборгованості, в т.ч. 243629,64 грн. основного боргу, 11485,96 грн. пені та 24362,96 грн. штрафу, 3739,40 грн. інфляційних втрат, 1427,17 грн. трьох відсотків річних, є підставними, обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.
Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не відклав розгляду справи за клопотанням відповідача, поданим 15.12.2008р., то апеляційний господарський суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду є правом, а не обов'язком суду, і відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути не лише інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, а й їх керівники, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. А відтак, викладена у клопотанні відповідача обставина -хвороба уповноваженого представника, з огляду на вказану норму, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Крім того, така обставина не підтверджена належними доказами, що свідчить про невмотивованість клопотання відповідача.
За таких обставин, оскільки доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України скаржником не доведено, а оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-
Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2008р. у справі № 18/82 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій», м.Здолбунів Рівненської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Якімець Г.Г.
Суддя Кордюк Г.Т.