ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
19 березня 2009 р.
Справа № П-14/5
за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська
в інтересах держави в особі
Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
вул Б. Хмельницького, 59а, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
(поштова адреса: АДРЕСА_2)
Cуддя Булка Володимир Ігорович
При секретарі Кріцак Василь Мирославович
Представники:
В судовому засіданні бере участь представник прокуратури м. Івано-Франківська: Федунишин Х.М., помічник прокурора, посвідчення № 98 від 17.05.07
Від позивача: ОСОБА_2, юрисконсульт, (довіреність № 289 -2/08 від 09.10.08)
Від відповідача: ОСОБА_1, підприємець, ( свідоцтво В03 № 076381 від 08.08.03)
Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: заявлений позов про про стягнення заборгованості в сумі 4 211,84грн., з них:
3 428,53грн. основного боргу, пені в сумі 710,73грн., інфляційних збитків в сумі 62,39грн. та 3% річних в розмірі 10,19грн.
В засіданні суду 17.03.09 оголошувалась перерва до 19.03.09.
Позивач позов підтримує, просить позовні вимоги задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:
-невиконання відповідачем умов договору №193 про постачання теплової енергії від 01.11.07;
-ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає за прострочення виконання грошового зобов"язання сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач подав суду відзив на позов (б/н від 12.02.09) , в котрому зазначає, що позов визнає частково в частині заборгованості, заперечує проти стягнення пені, інфляційних та 3% річних. Згодом, 24.02.09 відповідач представив суду доповнення до відзиву (б/н від 24.02.09), наголошує, що позовні вимоги в частині заборгованості повністю погашені, а також подав клопотання (б/н від 16.03.09), в котрому просить суд зобов"язати позивача здійснити перерахунок пені.
Позивач подав суду пояснення щодо відзиву та доповнення до відзиву (вих. №146-2/09 від03.03.09), в котрому просить суд в частині стягнення основної суми боргу припинити провадження у справі та стягнути з відповідача пеню в сумі 710,73грн., інфляційні збитки, що становлять 62,39грн. та 3% річних в сумі 10,19грн.
Враховуючи диспозитивний характер ст.22 ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.
Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між ДМП „Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ПП ОСОБА_1 укладено договір № 19 від 01.11.07.
Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору, державне міське підприємство „Івано-Франківськтеплокомуненерго"(виробник) зобов'язалось постачати теплову енергію відповідно до умов вказаного договору, а відповідач (споживач) зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
В засіданні суду позивач зазначив, що за період з січня по грудень 2008 відповідач не оплачував або частково оплачував за надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 428,53грн.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Отже, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 710,73грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення сплати за спожиту теплову енергію позивачем нараховано 3% річних, що становить 10,19 грн., а також збитки із врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 62,39 грн.
Відповідач вказує на те, що протягом 2007 -2008 років ретельно здійснював оплату за постачання теплової енергії згідно укладеного із позивачем Договору №193 про постачання теплової енергії від 01.11.2007 року, що підтверджують копії квитанцій про оплату, що знаходяться в матеріалах справи. Під час звірки, ініційованої відповідачем, виявлено, що оплати, здійснені відповідачем за березень 2008 року в сумі 613,21 грн. (квитанція про оплату №14 від 02.05.08) та за квітень на суму 195,23 грн. (квитанція про оплату №8 від 30.05.08) через внутрішню помилку позивача зараховані у житловий фонд, через що виникла як заборгованість. Стверджує, що після проведеної 04.02.09 звірки з позивачем, заборгованість в сумі 330,57 грн. визнає і вона сплачена, що підтверджує платіжне доручення №14 від 02.02.09.
Щодо стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних відповідач свою правову позицію мотивує наступним. що дана недоплата виникла не з його вини, не через умисне ухиляння від сплати, а через помилки, здійснені позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що йому не було відомо про існування цієї заборгованості до грудня 2008 року, тобто до того часу поки не отримав від позивача рахунок №159 від 10.12.08. Після з'ясування обставин із позивачем, відповідач визнав недоплату і погасив її 02.02.09.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.
Договір на відпуск теплової енергії № 193 від 01.11.07 укладений в межах чинного законодавства - є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Приписами ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов"язків є договір.
Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.
Внаслідок того, що відповідач неналежним чином виконував зобов"язання по оплаті за надані послуги, на час пред"явлення позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3 428,53 грн. Проте, розрахунок заборгованості здійснювався позивачем станом на 01.01.09.
-330,57 грн. - недоплата (виникла через помилку позивача);
-896,10 грн. - послуги за листопад 2008 року;
-2 201,86 грн. - послуги за грудень 2008 року (помилковий розрахунок з вини позивача).
З огляду на те, що за грудень 2008 року позивач допустив помилку у нарахуванні, що ним і визнано. Згідно рахунку №172 від 09.02.09 (отриманий відповідачем) 19.02.09, позивач нарахував відповідачу за надані послуги за грудень на 977,61 грн. більше.
Отже, заборгованість за грудень становить:
2 201,86 грн.- 977,61 грн. = 1 224,25 грн.
Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню, становить:
3 428,53 грн. - 977,61 грн. = 2 450,92 грн.
Тобто, заборгованість в сумі 2 450,92 грн., що підлягає стягненню згідно заяви позивача, відповідачем погашена, а саме:
-1 226,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 02.02.09. Зазначена сума включає недоплату в розмірі 330,57 грн. та оплату послуг за листопад 2008 року в сумі 896,10 грн. ;
-1 224,25 грн. - перерахована заборгованість за грудень ( підтверджується квитанцією про оплату в сумі 1 225,00 грн. № 677.888.1/759 від 20.02.09).
Отже, суд приходить до висновку, що основна заборгованість в сумі 3 428,53грн. відповідачем погашена, тому провадження в цій частині слід припинити.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено - у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені вищезазначеним договором, на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. З огляду на вище зазначене, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 710,73грн.
Проте, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»передбачено обмеження розміру пені.
Приписами ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зоюов"яань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного бчнку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»передбачає, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
З огляду на п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання. Застосовуючи цей припис, суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим, має місце незначне прострочення у виконанні зобов"язання та розмір пені не відповідає наслідкам порушення, тому суд зменшує пеню до 10%, а саме - 71,07грн.
Згідно 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового забов"язання , на вимогу кредитора забов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів. Як наслідок, за прострочення сплати за спожиту теплову енергію позивач нарахував відповідачу 3% річних, що становить 10.19грн., а також збитки із врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 62,39 грн.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, тому з відповідача слід стягнути: 71,07грн. пені, інфляційних збитків в сумі 62,39грн. та 3% річних в сумі 10,19грн., провадження в частині сплати основного боргу в сумі 3 428,53грн. слід припинити.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.
Викладені вище обставини підтверджуються матеріалами справи, і є обгрунтованими, тому суд приходить до висновку про задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,204,901 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», Законом України "Про теплопостачання", ст.ст.33,49, 80, 83,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ, вул.Б.Хмельницького,59а (код 03346058, п/р № 26006022901 в Івано-Франківській філії ВАТ „Кредобанк", МФО 336161) 71,07грн. пені, інфляційних збитків в сумі 62,39грн., 3% річних в сумі 10,19грн., 143,65грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Провадження в частині сплати основного боргу в сумі 3 428,53грн. - припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Булка Володимир Ігорович
Рішення підписане 06.04.09.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
Помічник судді Гандера М.В.