20 липня 2015 р. Справа № 876/1840/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсі -
03.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити з 14.06.2012 перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% від заробітної плати в розмірі, зазначеному у довідці прокуратури Тернопільської області від 05.03.2013 року за №18/2.
Позов обґрунтовано тим, що з 08.10.2003 року йому призначено пенсію за вислугою років відповідно вимог ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» із розрахунку 90 % його заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» збільшено заробітну плату працівникам прокуратури, що, на думку позивача, є підставою для перерахунку його пенсії. З 01.07.2012 року УПФ здійснило перерахунок пенсії, однак вирахувало новий розмір пенсії не із 90% заробітної плати посади заступника прокурора Тернопільського району, яку він обіймав до виходу на пенсію, а з 80%. На його звернення, відповідач повідомив, що перерахунок пенсії проведено відповідно до положень нового Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.12.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 14.06.2012 року по 02.06.2014 року включно залишений без розгляду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.12.2014 року позов задоволено, а саме: визнано неправомірними дії відповідача в частині відмови перерахунку позивачу пенсії виходячи з 90% від суми його заробітної плати в розмірі, зазначеному у довідці прокуратури Тернопільської області від 05.03.2013 року за №18/2; зобов'язано відповідача здійснити з 03.06.2014 року перерахунок та виплату позивачу пенсії з розрахунку 90% від суми заробітної плати, виходячи з її розміру, зазначеного у довідці прокуратури Тернопільської області від 05.03.2013 року за №18/2
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, управління пенсійного фонду України в м. Тернополі подало апеляційну скаргу, вважаючи що таке підлягає скасуванню за безпідставністю позовних вимог, а тому просить скасувати оскаржувану постанову суду та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що перерахунки пенсії позивачу проводяться з розрахунку 80% місячного заробітку на підставі Закону України «Про прокуратуру», в редакції, на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та з урахуванням Закону України № 3668-VІ від 8 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі і отримує пенсію на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
ОСОБА_1 призначена пенсія на підставі вказаних норм. Розмір його пенсії становив 90% від заробітку прокурорсько-слідчих працівників.
24.11.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати. Пенсія позивачу була перерахована в розмірі 80% від розміру посадового окладу замість попередніх 90% з урахуванням змін, внесених до Закону України "Про прокуратуру". На заяву позивача пенсійний орган надав відповідь від 25.04.2014 року, якою роз'яснив, що його пенсію обчислено із середньомісячного заробітку у розмірі 80%.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Так, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.
Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому дійшов висновку,що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.
Окрім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд апеляційної інстанції виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 року № 21-420а13, №21-348а13 та від 17.12.2013 року №21-445а13
Також необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом за період з 14.06.2012 року по 02.06.2014 року включно, а тому задовольнив вимоги щодо проведення перерахунку пенсії, починаючи з 03.06.2014 року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в місті Тернополі залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.12.2014 року у справі № 607/20129/14-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді Р.Б. Хобор
Н.Г. Левицька