Єдиний унікальний номер 233/1698/15-ц Номер провадження 22-ц/775/320/2015
Головуючий в I інстанції Міросєді А.І.
Суддя доповідач Азевич В.Б.
Категорія 59
22 липня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Азевича В.Б.
суддів: Краснощокової Н.С., Новосядлої В.М.
при секретарі Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Костянтинівського медичного училища про стягнення недоплаченої стипендії,
за апеляційною скаргою Костянтинівського медичного училища на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2015 року,
У квітні 2015 року прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до суду.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Проте за весь час навчання їй нараховувалася стипендія на загальних підставах та була нижчою за рівень прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2015 року позов задоволено - стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 2 004 грн. заборгованості по виплаті стипендії за період навчання з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року.
На вказане рішення суду Костянтинівське медичне училище подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи скарги зазначає, що у даному випадку прокурор не мав процесуальних та правових підстав звертатися з позовом до суду в інтересах ОСОБА_1 Вважає, що посилання прокурора на неспроможність останньої через свій матеріальний стан самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження не відповідають дійсності.
Вказує, що відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 3 та ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечуються, зокрема, шляхом надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.
Погоджується, що вказані норми не суперечать ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», яка гарантує особам, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, виплату за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. № 882 «Питання стипендіального забезпечення» затверджений Порядок призначення і виплати стипендій. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 в порушення абзацу 3 п. 8 цього Порядку не подала стипендіальній комісії документи на підтвердження свого права на отримання соціальної стипендії, тому її нереалізоване право не підлягає поновленню.
Представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.
Прокурор просив її відхилити.
Позивачка, сповіщена належним чином, не з'явилася.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ректора Костянтинівського медичного училища від 25.09.2014 року №102-О ОСОБА_4 з 01.10.2014 року зараховано на навчання до Костянтинівського медичного училища поза конкурсом на умовах відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». З 01.10.2014 року та на час розгляду справи вона навчається у вказаному навчальному закладі на першому курсі за напрямком підготовки 5.12010101 «лікувальна справа. Фельдшер» за державним замовленням.
Її батько - ОСОБА_5 на момент вступу доньки до медичного училища мав стаж роботи під землею тривалість 18 років, що підтверджується довідкою ВП «Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля» від 08.07.2013 року № 6/334, архівною довідкою ДП «Дзержинськвугілля» від 02.07.2013 року №16/851, історичною довідкою ДП «Дзержинськвугілля» від 02.07.2013 оку №16/850 та записами в трудовій книжці.
Згідно довідці про доходи №53 від 31.03.2015 року ОСОБА_4 за жовтень - грудень 2014 року отримувала щомісячну держану стипендію у розмірі 500 грн. на місяць.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на отримання соціальної стипендії на підставі ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Проте за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року, всупереч діючому законодавству, стипендія нараховувалась ОСОБА_4 на загальних підставах та була нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Суд не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що позивачка не зверталася до відповідної комісії з питанням призначення соціальної стипендії та відсутності у кошторисі навчального закладу видатків на виплату таких стипендій, оскільки ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не ставить її отримання в залежність від певних дій студента та наявності цих коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу.
З вказаними висновками суду можливо погодитися, виходячи з наступного.
Як встановлено ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI (надалі Закон № 345-VI) протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Як вбачається з довідок від 08.07.2013 року № 6/334, від 02.07.2013 року №16/851 та від 02.07.2013 року №16/850, батько позивачки має стаж підземної роботи більше ніж 15 років, тому позивачка має право на вступ до навчального закладу поза конкурсом та на гарантовану виплату за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. (а. с. 10 - 13)
Згідно наказу директора Костянтинівського медичного училища від 25.09.2014 року №102-О позивачка зарахована у даний навчальний заклад за державним замовленням. (а. с.6)
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 вступила до Костянтинівського медичного училища, як особа, на яку розповсюджується дія статті 5 Закону № 345-VI, тобто на пільгових умовах.
Тому не можна прийняти до уваги доводи відповідача про те, що позивачка не зверталася до стипендіальної комісії та нею не надавалися документи для отримання соціальної стипендії.
Згідно абзацам 1 та 4 пункту 8 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 р. N 882 «Питання стипендіального забезпечення» передбачено, що для вирішення питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам вищого навчального закладу, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії. За поданням стипендіальної комісії керівник навчального закладу затверджує реєстр осіб, яким призначаються стипендії.
Абзацом 2 пункту 18 цього Порядку визначено, що особи, зазначені у пункті 6, підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 10 цього Порядку, які вперше претендують або поновлюють право на призначення соціальної стипендії, подають стипендіальній комісії документи, що підтверджують їх право на отримання пільг та гарантій на стипендіальне забезпечення згідно з нормативно-правовими актами.
Такі документи були надані позивачкою при вступі до навчального закладу, що підтвердив представник училища, надавши суду копію опису з особової справи ОСОБА_1
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції правильно посилався на норми закону в частині розміру стипендій, і зазначав, що положення Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року №882, щодо розміру стипендій не можуть бути застосовані до даного спору, оскільки пізніше прийнятим Законом № 345-VI, який має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеної постанови, встановлено інший більш високий рівень стипендій для категорії студентів з числа дітей шахтарів.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення стипендії у розмірі прожиткового мінімуму.
Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення норм ЦПК під час представництва прокурором інтересів позивачки та несвоєчасного надання ним доказів її неспроможності через свій матеріальний стан самостійно захищати свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження при вирішенні спору не дають підстав для висновку про необґрунтованість ухваленого рішення, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивачки ґрунтуються на нормах закону та обставинах справи, а суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Костянтинівського медичного училища відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: