Єдиний унікальний номер 235/2211/15-ц Номер провадження 22-ц/775/334/2015
Головуючий у 1 інстанції: Філь О.С.
Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. .
Категорія: 34
22 липня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Краснощокової Н.С.
суддів: Новосядлої В.М., Азевича В.Б.
при секретарі: Зілаковій Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного міського суду Донецької області від 23 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Приватного підприємства «Парус», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
У квітні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Посилався на те, що 12 вересня 2014р. о 18.00 год. у м. Красноармійську ОСОБА_3, керуючи автомобілем ГАЗ 3309, що належить ОСОБА_2, порушив Правила дорожнього руху, виконав поворот праворуч з лівого положення, завчасно не зайняв крайнє праве положення на проїзній частині, скоїв зіткнення з належним позивачу автомобілем SANG YONG 4242 CT, в результаті чого автомобілю повивача були спричинені механічні ушкодження.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду від 3 жовтня 2014р. ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП і притягнутий до адміністративної відповідальності.
Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», строк дії страхового полісу з 25.01.014р. по 24.01.2015р.. Він звернувся до страхової компанії із заявою про відшкодування спричиненої йому шкоди, однак, страхове відшкодування до часу звернення до суду не виплачене.
Вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля складає 40 336, 74 грн., а також він витратив на проведення експертного дослідження 750 грн.
Просив стягнути з відповідачів солідарно у відшкодування матеріальної шкоди 41 086, 74 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
У червні 2015р. позивач подав позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Приватного підприємства «Парус», у якості третіх осіб зазначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Просив відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 41 086, 74 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн..
Ухвалою Красноармійського міськрайонного міського суду Донецької області від 11 червня 2015 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключені із числа відповідачів у даній справі та їх залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою цього ж суду від 11 червня 2015р. залучено до участі у справі у якості співвідповідача Приватне підприємство «Парус».
Рішенням Красноармійського міськрайонного міського суду Донецької області від 23 червня 2015 року стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 41 086, 74 грн. та судовий збір в сумі 410, 87 грн., стягнуто з Приватного підприємства «Парус» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. та відшкодування судових витрат в сумі 243, 60 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 974, 40 грн., у задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 по стягненню судових витрат відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення в частині стягнення з нього судових витрат на користь ОСОБА_2 та відмовити ОСОБА_2 у стягненні з нього судових витрат, а також задовольнити його вимоги про стягнення моральної шкоди. Посилається на те, що рішення в частині стягнення з нього судових витрат на користь ОСОБА_2 винесене з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. При зверненні до суду з позовом він вказав у якості співвідповідача ОСОБА_2, оскільки в постанові Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 3 жовтня 2014р., якою водій ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 122 КУпАП вказано, що ОСОБА_3 працює у ПП ОСОБА_2, такі ж відомості про своє працевлаштування надавав ОСОБА_3 і при складанні адміністративного протоколу. Таким чином він при поданні позову керувався обставинами, встановленими судом при розгляді адміністративної справи. Більше того, під час проведення попереднього судового засідання та при слуханні справи 6 травня 2015р. та 27 травня 2015р. ОСОБА_3 був присутнім особисто і не спростовував факту перебування у трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 Тільки на четверте судове засідання з'явився представник ОСОБА_2 та надав документи, у яких зазначалось, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з ПП «Парус», де працює водієм. Після встановлення обставин щодо працевлаштування водія ОСОБА_3 він заявив клопотання про залучення ПП «Парус» у якості співвідповідача, а ОСОБА_2 у якості третьої особи. Оскільки моральну шкоду, завдану робітником при виконанні трудових обв'язків відшкодовує роботодавець, він правомірно, звертаючись із позовом, зазначив ОСОБА_2 відповідачем, тому не повинен відшкодовувати судові витрати за надання ОСОБА_2 правової допомоги. Крім того, просить змінити рішення в частині відшкодування моральної шкоди, вважає розмір відшкодування, визначений судом, недостатнім для відшкодування тих переживань, яких він зазнав і зазнає до цього часу в результаті пошкодження його автомобіля. Сам факт того, що вантажне авто в'їхало у належний йому автомобіль та пошкодив його є шоком для нього. Він пережив емоційний стрес. Він дуже бережливо ставився до свого автомобіля, їздив не порушуючи правил, намагався зберегти свій автомобіль у найкращому стані, і тому до цього часу не може заспокоїтись відносно того, що сталось. Нервове напруження, переживання та роздратованість викликають у нього і ті обставини, що він до цього часу не отримав відшкодування шкоди, вимушений неодноразово з'являтись до суду, що завдає йому моральних переживань. Тому просить задовольнити його вимоги про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.
В засіданні апеляційного суду представник ПП «Парус» Кочуков Д.Г. заперечував проти скарги та просив рішення залишити без зміни. Інші учасники не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, від ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ПП «Парус» Кочукова Д.Г., дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати в частині стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 судових витрат, у іншій частині апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Стягуючи з позивача на користь ОСОБА_2 понесені останнім судові витрати в сумі 974, 40 грн. суд виходив із того, що згідно із ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним судові витрати не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, 16 квітня 2015р. позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2, а в судовому засіданні 11.06.2015р. уточнив свої позовні вимоги та просив залучити відповідача ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виключивши його з числа відповідачів, тим самим фактично відмовившись від позовних вимог до ОСОБА_2.
Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам процесуального закону.
У справі відсутня заява позивача про відмову від позову до ОСОБА_2 та суд не виносив ухвали про прийняття відмови від позову і про закриття провадження в частині позовних вимог.
ЦПК України не передбачено виключення відповідача з числа відповідачів. Заявлені позовні вимоги можуть бути розглянуті по суті, залишені без розгляду, суд може прийняти відмову позивача від позову та закрити у зв'язку з цим провадження.
Згідно з ч.2 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Доводи апелянта про те, що він не допустив необґрунтованих дій, звернувши свої позовні вимоги до ОСОБА_5 заслуговують на увагу. Дійсно у постанові про притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності зазначено, що він працює у ПП ОСОБА_2, іншої інформації про працевлаштування ОСОБА_3 не було. Тому підстав визнати необґрунтованими дії ОСОБА_1 щодо звернення позовних вимог до ОСОБА_2 немає.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу в частині оскарження рішення щодо стягнення судових витрат з позивача на користь ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення у цій частині скасувати та у задоволенні зави ОСОБА_2 про відшкодування судового збору відмовити.
Апеляційна скарга в частині стягнення відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає. Суд, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1 500 грн. врахував характер та глибину моральних страждань позивача та керувався принципами розумності та справедливості. Фактично, обставини, на які посилається апелянт щодо шоку, емоційного стресу, переживань та роздратованості судом враховані. В результаті ДТП ушкодження спричинені лише автомобілю, тілесних ушкоджень самому позивачу не спричинено. Колегія суддів вважає, що підстав для зміни рішення та стягнення відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., як про це просить позивач, немає.
Рішення переглядається лише в оскаржуваній частині, в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» рішення не оскаржене.
Згідно із частинами 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність рішення фактичним обставинам та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду в частині стягнення з позивача судових витрат та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ч.1 п.п.3,4, 313 - 316 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в сумі 974, 40 грн. на користь ОСОБА_2.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правову допомогу з ОСОБА_1 відмовити.
У іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: