26 серпня 2009 року № 8242/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Багрія В.М., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання ., Неміш О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльності у не проведенні перерахунку пенсії як чорнобильцю та спонукання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся 03.11.2008 року в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Коломия про визнання неправомірною бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок такої з 01.01.2002 по 31.01.2009 року згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон № 796-ХІІ), стягнення недоотриманої пенсії за вказаний період в сумі 91406,11 грн. та зобов'язання в подальшому виплачувати пенсію згідно означених законодавчих норм. Вимоги мотивовані тим, що йому встановлена III група інвалідності, пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів III групи у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, а згідно ст. 54 вищезгаданого Закону, - в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 року позов задоволено. Суд виходив з того, що при проведенні розрахунку пенсії позивача не можна застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, згідно якої розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ проводиться, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. та постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №654 від 16.07.2008 року, оскільки виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсій, передбаченого ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає - розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм
Головуючий у І інстанції: Могила А.Б. Ряд. стат. звіту № 2.31.1. Суддя доповідач: Обрізко І.М.
Справа № 2-а-5819/08'0970 Справа № 8242/09/9104.ПҐ
матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду ооставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити стороні позивача в задоволенні позову.
Покликання маються на те, що судом неправильно застосовано положення ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, що не може застосовуватись при призначенні пенсії за Законом № 796-ХІІ. Тобто, положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки «аналогія закону» не може застосовуватись, якщо певною нормою прямо передбачено чинність норм закону лише для певного кола суспільних відносин.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає підстави для її часткового задоволення.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії та інвалідом третьої групи, що підтверджується відповідним посвідченням та який має право, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на призначення державної та додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров'ю.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів III групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є правильним висновок місцевого суду про те, що позивач має права на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню не підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», позаяк остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав, відтак застосуванню підлягає ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ.
Положення ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Також, не заслуговує уваги твердження сторони відповідача про те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за 2002 - 2004 роки, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», норми Закону України «Про прожитковий мінімум» та Законів України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002. 2004 роки», якими встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 2002-2004 роки, як на такі, що підлягають до застосуванню при проведенні розрахунку позивачу державної та додаткової пенсії, підвищення до пенсії у співвідношенні до мінімального розміру пенсії за віком за період з 2002 до 2004 років є невірним.
Крім цього, стаття 2 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік», стаття 2 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прямо передбачали норми, згідно яких розміри державних соціальних гарантій, що визначаються -залежно прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Крім того, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком також не визначався у співвідношенні до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність.
Отже, за період 2002-2004 років будь-яких підстав для розрахунку позивачу державної та додаткової пенсії, підвищення до пенсії, застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для визначення мінімального розміру пенсії за віком у відповідача не було, відтак правомірним є застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за №831 та від 03.01.2002 року за№1 при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії, підвищення до пенсії, їх розрахунку.
Що стосується вимог позивача за 2005 - 2009 роки, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в плані їх задоволення із певними уточненнями.
Так, відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,' які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Як було сказано раніше, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком
встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком із 1 жовтня 2006 року в розмірі 366 гривень, із 1 січня 2007 року - 380 гривень, із 1 квітня 2007 року - 406 гривень, який необхідно застосувати під час перевірки законності дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсій та невиплати недонарахованої суми пенсій.
Що стосується 2008 року, то в статті 50, 54 Закону № 796-ХП були внесені зміни, які набрали чинності з 01.01.2008 року та у відповідності до яких, додаткова і державна пенсія обраховувалась в процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Вказані зміни внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008. Отже, в період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року нарахування та виплата державної та додаткової пенсії позивачу була проведена у відповідності до положень закону, що діяв у вказаний період і суми виплаченої державної та додаткової пенсії перерахунку не підлягають.
Щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії позивачу за період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року, то вони на думку колегії суддів підлягають задоволенню з огляду на те, що ні Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ні будь -якими іншими нормативно правовими актами не встановлено обмежень щодо подібних виплат.
Отже, враховуючи що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме управління Пенсійного фонду України в м. Коломия Івано-Франківської області має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля.
Слушною є позиція місцевого суду з приводу безпідставності вимог відповідача відмовити в позові у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, позаяк згідно ст 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Разом з тим, не можна погодитись з позицією місцевого суду, якою обрано юридично некоректний спосіб захисту сторони позивача, позаяк в ч. З ст. 105 КАС України наведено законодавцем вимоги які може містити адміністративний позов, а ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті. Так у разі визнання судом бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в досліджуваних правовідносинах, суд може зобов'язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов'язаний виконати, зокрема провести перерахунок та виплату не в повній мірі виплаченої державної та додаткової пенсії як чорнобильцю. Суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму грошових коштів лише у тому випадку, якщо така нарахована ним але всупереч закону не здійснена її виплата чи в разі відшкодування спричиненої шкоди. Причому спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у вимогах (друге речення частини другої статті 11 КАС України).
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч 3. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року по справі №2-а-5819/08/0970 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області щодо недоплати ОСОБА_1сум державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.01.2009 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1суми державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2005 року до 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.01.2009 року з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя судді
І.М. Обрізко В.М. Багрій В.З. Улицький.