ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
9 квітня 2009 року № 2-а-3531/08/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом приватного підприємства ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі ( далі - ДПІ в Богородчанському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення,
23.04.2008 року ОСОБА_4 звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивувало тим, що податкове повідомлення-рішення №000042301/0 від 17.01.2008 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає до скасування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Богородчанському районі, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість для ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що податкові накладні отримані в листопаді 2006 року на будівельні матеріали від ТзОВ “Українські інвестиції СВІ” (м.Київ) ОСОБА_4 фактично отримало в грудні 2006 року і таким чином, право на податковий кредит ОСОБА_4 отримало в грудні 2006 року разом з отриманими в грудні податковими накладними від ТзОВ “Українські інвестиції СВІ” на суму ПДВ 184 969 грн., а при реалізації будматеріалів в грудні 2006 року ОСОБА_4 включило до податкового зобов'язання суму ПДВ - 184 969 грн. Тому в листопаді 2006 року підприємство не занизило суму від'ємного значення ПДВ, а в грудні 2006 року відповідно не було занижено податкове зобов'язання. Вважає, що відсутність порушень закону з боку позивача підтверджується реєстром виданих і одержаних податкових накладних. Розбіжності в поданій декларації за грудень 2006 року та даних, визначених проведеною перевіркою, пояснив допущеною помилкою при її заповненні.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що вважають оскаржуване рішення правомірним, так як ОСОБА_4 уточнені розрахунки на коригування податкового кредиту в зв'язку з наявними податковими накладними по придбанню будівельних матеріалів в листопаді 2006 року від ТзОВ “Українські інвестиції СВІ” та на коригування податкових зобов'язань при реалізації в грудні 2006 року, отриманих будівельних матеріалів від ТзОВ “Українські інвестиції СВІ” до ДПІ не подавались. Не було зазначено уточнені показники і у складі будь-якої податкової декларації за наступні податкові періоди, проте в позові підприємство безпідставно вказує, що включило до податкового зобов'язання в грудні 2006 суму ПДВ в розмірі 184 969 грн. Згідно поданої звітності ОСОБА_4 по декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року платником задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 0 грн. та податковий кредит в розмірі 11 250 грн., що не відповідає даним перевірки та документам на які посилається позивач в позовній заяві.
Вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Як встановлено в судовому засіданні відповідачем по справі була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт за №2/23-2/25071596 від 10.01.2008 року.
На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 17.01.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 92 484 грн. штрафних санкцій. Причиною застосування вищевказаних санкцій було порушення позивачем по справі положень статей 3,4, 6 та 7 ЗУ “ Про ПДВ”.
Суд погоджується з правомірністю прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.
Так відповідно до чинного законодавства на платників податку покладено обов”язок ведення податкового обліку та подання до податкових органів. Відповідальність щодо правильності ведення податкового обліку, своєчасності та достовірності інформації, що подається до органів державної податкової служби покладається на платника податків.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив ту обставину, що за грудень 2006 року ОСОБА_4задекларовано податкове зобов'язання в розмірі 0 грн. та податковий кредит в розмірі 11 250 грн. Таким чином фактично платник занизив зобов”язання по ПДВ, що і було відображено в акті перевірки. Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на допущену технічну помилку при обрахуванні суми податкового зобов”язання та відповідно при заповнені декларації, оскільки в ній взагалі було зазначено про відсутність податкового зобов”язання з ПДВ,а не невірно визначена сума податкового зобов”язання. Крім цього суд враховує, що жодних уточнюючих розрахунків ОСОБА_4до органів ДПІ не подавало, акт перевірки одержаний директором підприємства особисто 10.01.2008 року, однак також не було подано ОСОБА_4і жодних заперечень чи зауважень до згаданого акту.
Посилання представника позивача на податкові накладні, видані останньому ТОВ “Українські інвестиції СВІ”, не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.
Судом встановлено, що протягом листопада-грудня 2006 року ОСОБА_4отримало від ТОВ “Українські інвестиції СВІ”, як постачальника, продукцію з видачею відповідних видаткових та податкових накладних. Компенсація їх ТОВ “Українські інвестиції СВІ” вартості постачальникам була проведена згідно передачі простого векселя №0144032 на загальну суму 2 047 537 грн. 34 коп. з терміном погашення - по пред”явленню (емітент - ТОВ “Компанія Газ- Ойл Карпати”). Як вбачається з матеріалів справи, того ж дня позивач одержав вказаний вексель від емітента, який емітував простий вексель на загальну суму 2 047 537 грн. 34 коп. у рахунок оплати товарів на загальну суму 2 047 537 грн. 34 коп., отриманих від “ОСОБА_4згідно видаткової накладної за №РН-0000002, що підтверджується актом прийому - передачі векселів ( актом про вексельний платіж ) від 04 січня 2007 року. Дані обставини згідно ч.3 ст. 72 КАС України доказування не потребують, як такі, що визнані повністю позивачем в судовому засіданні та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до положень Господарського кодексу України п ідприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною третьою статті 4 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2374-III “Про обіг векселів в Україні” встановлено, що в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Крім того суд враховує, що видаткові накладні виписувались по тій же вартості, що і придбавались.
Таким чином внаслідок проведеної господарської операції жодного прибутку “ ОСОБА_4не одержало та як слідує з аналізу господарських відносин з контрагентами і не мало одержати на меті.
За таких обставин вбачається відсутність в даних правовідносинах за участю позивача підприємницької діяльності та відповідно і товарних операцій з постачання продукції для будівництва. Документів, які б підтверджували дійсний товарний характер господарської операції, а саме договорів перевезення товарів, їх зберігання тощо, докази оплати за надані послуги із зберігання та транспортування продукції, які були витребувані судом в порядку ч.2 ст. 69 КАСУ, представником позивача суду не надано. Крім того суд враховує, що на ПП “ ОСОБА_4працює тільки одна особа - ОСОБА_5( він же керівник підприємства), згідно листа ГПВМ ДПІ в м.Івано-Франківську за №26-35/65716/4718 від 11.12.2007 року фактичним місцезнаходженням “ОСОБА_4є адреса: АДРЕСА_1, за якою зареєстровано і ТОВ “Компанія Газ- Ойл Карпати”. Відповідно до згаданого повідомлення опитаний засновник та директор ТОВ “Українські інвестиції СВІ” ОСОБА_6 ТОВ “Українські інвестиції СВІ” не реєстрував, жодних документів щодо подання звітності не формував, накладні не видавав, жодну особу на вчинення даних дій не уповноважував.
Таким чином установлені судом обставини дають підстави стверджувати, що купівля позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх подальша реалізація не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності ПП “ ТД SILVER”, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з Державного бюджету - не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина перша), а отже, є нікчемним (частина друга). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.
За наведених обставин наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних на які посилається представник позивача, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною придбання, а відповідно і правомірність формування податкового кредиту. Податковий орган мав підстави вважати дані правочини нікчемними та не брати їх до уваги при визначенні податкових зобов*язань ПП “ ТД SILVER”.
Тому суд погоджується з обґрунтованістю повідомлення-рішення, яке прийняте відповідачем на виконання покладених на нього функцій, в межах своєї компетенції, відповідає дійсним обставинам справи, тому є повністю підставним та не може бути скасовано.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 14.04.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк