ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 серпня 2009 року № 2а-990/09/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Городенківському районі про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним та його скасування,
30.03.2009 року ОСОБА_4 звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Городенківському районі про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним та його скасування. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000162310 від 25.04.2008 року є неправомірним та такими, що винесено з порушенням норм матеріального права України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що на його думку ОСОБА_4 правомірно включено до податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, виданих ПП “Джері” при придбанні матеріальних цінностей.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що позовні вимоги вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення . Вважають, що податкове повідомлення-рішення №0000162310 від 25.04.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 560 грн. прийнято з дотриманням норм податкового законодавства.
Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Як встановлено судом, ДПІ в Городенківському районі проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_4 за період 01.07.2004р. по 30.09.2007. За результатами даної перевірки виявлено порушення вимог п.п.п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 п.7.2 п.п.п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, про що складно акт від 15.04.2008 року за №370/231/32583307.
На підставі вказаного акту ДПІ у Городенківському районі винесено оскаржуване рішення від 25.04.2008 р. № 0000162310/0 донараховано податок на додану вартість в сумі 39 040 грн. і на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано до ОСОБА_4 штрафні санкції по податку на додану вартість в сумі 19 520 грн.
Суд погоджується з правомірністю прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.
Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити реквізити зазначені даною нормою. Податкова накладна у відповідності до п.п.7.2.3 п.7.2 ст. Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Чинним законодавством України, зокрема П ереліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998 року за №41 встановлено, що податкові накладні повинні зберігатися платником податку протягом 5 років
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.
У відповідності до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як було встановлено в судому засіданні в ході проведення виїзної позапланової перевірки встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до наказу від 24.12.2007 року знищило оригінали податкових документів за період, який підлягав перевірці, чим порушило вимоги вищевказаного наказу, а тільки були надані копії податкових документів.
Однак пред'явлені ксерокопії податкових документів за період перевірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами. Інші податкові документи подані позивачем за період від жовтня 2007 року.
З акту перевірки та інших доказів по справі вбачається, що відповідачем проводилась зустрічна перевірка по взаєморозрахунках позивача з контрагентом ПП “Джері”.
За результатами перевірки встановлено, що ПП “Джері” не знаходиться за юридичною адресою в м.Івано-Франківську , звітність з 2004 року в ДПІ в м.Івано-Франківську не подає, свідоцтво платника ПДВ відповідно до п.9.8 ст.9 ЗУ “Про податок на додану вартість” анульовано 31.05.2006 року. ПП “Джері” не декларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаєморахунках з ОСОБА_4 за період з 01.07.2004 - 30.09.2007 року, суму податку за вказаний період до бюджету не сплачувало.
Крім того, згідно даних інформації Управління автоматизованого адміністрування податків ДПА України, у єдиному державному Реєстрі платників ПДВ ПП “Джері” не значиться, як платник зазначеного податку.
Згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності визначених ст.44 ГК України є вільний вибір видів підприємницької діяльності. Тобто перш ніж вступати в господарські відносини з ПП “Джері” позивач був зобов'язаний перевірити наявність у контрагента свідоцтва платника ПДВ.
Однак займаючись господарською діяльністю, ОСОБА_4 діяло без належної обачності й обережності.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність відповідних підтверджуючих документів, які в подальшому були знищені, виходячи з наступного.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем висновки повністю відповідають фактичним обставинам справи, а податковий орган під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення діяв в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ДПІ у Городенівському районі №0000162310 від 25.04.2008 року винесено правомірно, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 17.08.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк