ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 серпня 2009 року № 2а-6455/08/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Скорій Н.Д.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_5до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,
10.12.2008 року ОСОБА_5 звернулося з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001452302/1 та №0001462302/1 від 04.07.2008 року є неправомірними та такими, що винесені з порушенням норм матеріального права України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001452302/1 від 04.07.2008 року прийнятим внаслідок неправильного застосування та порушення норм ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств, а проведені працівниками Калуської оДПІ донарахування податку на прибуток в сумі 72 798 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 24 454 грн. такими, що суперечать нормам чинного законодавства України Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001462302/1 від 04.07.2008 року прийняте, на думку позивача, внаслідок неправильного застосування ЗУ “Про податок на додану вартість”, а донарахування податку на додану вартість в сумі 58 239 грн., зроблені працівниками Калуської оДПІ, та нарахування штрафних санкцій в сумі 29 120 грн. суперечить нормам чинного законодавства України
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що позовні вимоги вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення . Зіслались на невідповідність бухгалтерської документації позивача фактичним обставинам та наявність допущених ОСОБА_5 порушень чинного податкового законодавства. Тому вважають, що податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм податкового законодавства.
Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтовність позовних вимог з наступних мотивів.
Як було встановлено, Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_5за період 01.07.2006р. по 31.12.2007.
За результатами перевірки виявлено порушення вимог п. 5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.3, п.1 ст.9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 72 798 грн. Виявлено також порушення вимог п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість”, п.2, 18 “Порядку заповнення податкової накладної” в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту та відповідно заниження належної до сплати чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 58 239 грн. про що складно акт від 08.09.2008 року за №801/23-02/30848230.
На підставі вказаного акту були прийняті відповідні рішення, а за результатами апеляційного узгодження податкового зобов”язання Калуською оДПІ винесено оскаржувані рішення: за №0001452302/1 від 04.07.2008 року, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 72 798 грн і на нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 454 грн. та за №0001462302/1 від 04.07.2008 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 58 239 грн та нараховано штрафні санкції в сумі 29 120 грн.
Суд не погоджується із висновками викладеними в акті перевірки та з прийнятим на його підставі оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.
Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5 здійснюючи господарську діяльність уклало з ПП “Джоніо” договір №7 від 02.07.2007 року поставки товару, а саме мобільних телефонів. Відповідно до даного договору ПП “Джоніо” зобов'язувалось передати (поставити) у зумовлені строкиОСОБА_5 товар, останній зобов'язувався прийняти товар та оплатити за нього кошти.
З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_5 платіжними дорученнями, на виконання умов договору, здійснило оплату ПП “Джоніо” за поставлений товар. Останній в свою чергу видав позивачу видаткові накладні та податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно п.1 ст.9 ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідн п.2 ст.9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пункт 3 ст.9 Закону визначає, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що надані позивачу ПП “Джоніо” первинні документи бухгалтерського та податкового обліку містять всі необхідні реквізити передбачені вимогами ст.9 ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень були висновки перевіряючих викладені в акті перевірки про те, що товарно-матеріальні цінності придбані у ПП “Джоніо” не можуть бути включені до складу валових витрат на підставі того, що підписи від імені ОСОБА_6, як особи відповідальної за здійснення господарських операції зі сторони ПП “Джоніо”, виконані не Опаріним, а іншою особою і це є порушенням п.5.1, п.5.3.9 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Однак п.п.5.10 ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Закону, не дозволяється.
Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на порушення позивачем п.2 ст.9 ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” оскільки податкові накладні на товар видавалась неОСОБА_5, а ПП “Джоніо”. Вказані накладні формально відповідали вимоги ст.9 Закону. При цьому позивач не був зобов'язаний та і не мав можливості перевірити достовірність підпису особи відповідальної за здійснення господарських операцій, оскільки господарський договір мав реальну товарну форму, при його укладенні та виконанні контрагентомОСОБА_5 були надані усі документи, що свідчили про законність господарської діяльності ПП “Джоніо”.
Суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ нараховані Товариством у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей від ПП “Джоніо” та за проведення реклами з наступних підстав.
Валовими витратами виробництва та обігу відповідно до вимог п.5.1 ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” визнаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складі валових витрат відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” пов'язує витрати платника податків і право на віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника податків.
Господарська діяльність визначається, як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно матеріалів справи позивач використовуючи торгову марку “Менс” та “МТС” проводив рекламну компанію щодо підключення до оператора мобільного зв'язку у приміщенніОСОБА_5 в АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_5 діяло на підставі дилерського договору доручення за №2002/35 від 01.02.2002 року. Відповідно до додатку 4 до даного договору ТзОВ «Менс» надало право позивачу використовувати встановлений торгівельний знак «Менс» при проведенні рекламних компаній та встановило винагороду за популяризацію назви та торгівельної марки.
Представники відповідача не заперечили як наявності вищевказаного договору, так і знаходження за вищезгаданими адресами саме магазинів ОСОБА_5. Таким чином на переконання суду реклама, що публікувалась у засобах масової інформації, відносилась до господарської діяльностіОСОБА_5, що пов'язана з наданням дилерських послуг МТС через ТзОВ “Менс”. Доходи від наданих послугОСОБА_5 включено до валових, а отже і витрати на рекламу позивачем правомірно відображено у складі валових витрат.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином податкові накладні складені ПП “Джоніо” правомірно включеніОСОБА_5 до складу податкового кредиту відповідно до вищевказаних норм.
Згідно п.7.5 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд відзначає, що первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні) пов'язані із вищевказаними господарськими операціями містять всі вимоги первинного документа, наведені у ст..9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Тобто наявність договорів та інших документів свідчить про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій міжОСОБА_5 та ПП “Джоніо”.
Товарність вищевказаних господарських операцій представники відповідача в судовому засіданні не заперечили.
Отже податковий кредитОСОБА_5 сформовано відповідно до вимог п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість”.
Тому податкові накладні, рахунки підтверджують, щоОСОБА_5 понесено витрати на придбання мобільних телефонів, що підтверджено платіжними дорученнями і відповідно до яких проведено оплату на рахунок ПП “Джоніо”. А витрати пов'язані з рекламою, відносяться до господарської діяльностіОСОБА_5, відповідно не можуть бути виключені із складу валових витрат, а податок на додану вартість не може бути виключено із складу податкового кредиту.
Крім того як було встановлено в судовому засіданні ПП “Джоніо” діюче на даний час підприємство, що підтверджується копією декларації з податку на прибуток ПП “Джоніо”, копією податкової декларації з податку на додану вартість, копією довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб серії НОМЕР_1.
Судом також встановлено, що ні установчу документи ПП “Джоніо”, ні свідоцтво платника ПДВ недійсними не визнавались та не скасовувались.
В судовому засіданні встановлено, що ПП “Джоніо” звітує про результати своєї фінансово-господарської діяльності до ДПІ у Подільському районі м.Києва та сплачує податки відповідно до вимог чинного законодавства у встановлені законом строки. В тому числі як вбачається з наданих суду копій розшифровок податкових зобов”язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (дод.5 до податкової декларації з ПДВ) ПП “Джоніо” задекларувало податкові зобов”язання, які виникли внаслідок виконання договірних зобов”язань та проведення відповідних господарських операцій зОСОБА_5. Суд також враховує, що відповідно до довідки ДПІ в Подільському районі м. Києва ПП “Джоніо” не мало заборгованості зі сплати податків.
Крім того суд враховує, що при судовому розгляді кримінальної справи за №1-28/09, порушеної проти директораОСОБА_5 ОСОБА_7прокурор змінив обвинувачення , виключивши з нього ст. 212 ККУ ( ухилення від сплати податків), в подальшому провадження в кримінальній справі закрите постановою суду від 25.06.2009 року.
Правомірність та законність дій позивача щодо ведення бухгалтерського обліку, визначення прибутку податкових зобов”язнь та кредиту підтверджується також висновком судово-економічної експертизи за №638 від 27.03.2009 року призначеної постановою суду від 17.02.2009 року при розгляді вищевказаної кримінальної справи, проведеної Львівським НДІСЕ МЮУ. Згідно даного експертного заключення висновки податкової перевірки, викладені в актах від 26.05.2008 та 08.09.2008 року за наслідками перевіркиОСОБА_5, та суми донарахованих податків документально не підтверджуються.
Підтверджують правильність віднесення відповідних сум до валових витрат позивачем та формування податкового кредиту і аудиторські висновки стосовно перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по проведених операціяхОСОБА_5 з ПП “Джоніо”, складені аудиторськими фірмами “Компроміс-аудит” та “Аудит- Сервіс”.
В позовній заяві ОСОБА_5 заявило вимоги по визнанню нечинними податкових повідомлень - рішень за №0001452302/0 від 05.06.2008, № 0001452302/1 від 04.07.2008, а також повідомлень - рішень за №0001462302/0 від 05.06.2008, №0001462302/1 від 04.07.2008. Однак при апеляційному узгодженні податкових зобов”язань відповідачем були прийняті нові повідомлення-рішення
За таких обставин суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки відповідно до п.5.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» затвердженого наказом N Державної податкової адміністрації України за №253 від 21.06.2001 та зареєстрованого в МЮУ 11.06.2003 за №467/7788 у разі подання скарги щодо податкового зобов'язання з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо). Таким чином, оскільки таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання, саме воно є підставою для виникнення у позивача обов'язку сплати податкового зобов'язання. Тому визнаючи протиправність визначення податкового зобов'язання на думку суду слід визнати неправомірність юридично-значимих податкових повідомлень-рішень, тобто тих, що прийняті в результаті апеляційного узгодження, з дробом 1.
Одночасно при вирішенні питання щодо задоволення позову, суд приходить до переконання про необхідність виходу за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як вважає, що оскаржувані рішення слід визнати недійсними, а не нечинними, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи вимоги ч.3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, необхідно присудити йому відповідно до задоволених вимог, тобто стягненню з Державного бюджету України в користь ОСОБА_5підлягає 3,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 94, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Калуської оДПІ №0001452302/1 від 04.07.2008 року та №0001462302/1 від 04.07.2008 року.
Стягнути з державного бюджету України в користь ОСОБА_53,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 21.08.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк