ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2009 року № 2а-6280/08/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,
01.12.2008 року ПП ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в м.Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0072171700/0 від 24.11.2008 року. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно донараховано йому податок з доходів фізичних осіб, тому оскаржуване рішення є нечинним.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що ОСОБА_4 не погоджується з висновками ДПІ в м.Івано-Франківську стосовно заниження ним чистого доходу від підприємницької діяльності та донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 595 грн. 73 коп. Вказав, що ПП ОСОБА_4 веде бухгалтерський облік основних фондів, що підлягають амортизації, хоч і не має такого обов”язку, тому правомірно зменшував дохід на суму амортизаційних відрахувань по основних фондах, що здаються ним в оренду та використовуються у власній діяльності.
Представники відповідача в судову засіданні позов не визнали, суду пояснили, що чинним законодавством не передбачено ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат та основних фондів, що підлягають амортизації, тому у позивача немає підстав для нарахування амортизації. Вважають висновки, вказані у акті, та прийняте на підставі акту оскаржуване повідомлення-рішення правомірними.
Допитана в якості свідка ОСОБА_3 суду показала, що працює на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПІ в м.Івано-Франківську, проводила перевірку ПП ОСОБА_4 При проведенні перевірки представник позивача надав усні пояснення та пред'явив карточки обліку основних фондів, розрахунки амортизаційних відрахувань та інші документи на підтвердження зменшення доходу. Однак дані пояснення та документи нею не були прийняті до уваги, оскільки при проведенні перевірки вона керувалась відповідним листом ДПА України.
Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, показання свідка, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Як встановлено в судовому засіданні відповідачем по справі була проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт за №15438/17-3/ від 14.11.2008 року.
На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення за №0072171700/0 від 24.11.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов”язання з ПДФО в сумі 2 595 грн. 73 коп. за основним платежем. Причиною застосування вищевказаних санкцій було встановлене ДПІ порушення позивачем по справі ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 “Про прибутковий податок з громадян” та п.19.1 ст.19 ЗУ “ Про податок з доходів фізичних осіб”.
Судом встановлено, що в період, за який проводилась перевірка, позивач одержував дохід від надання в оренду ПП Себіскверадзе В.З. основних фондів. При цьому ПП ОСОБА_4 вів бухгалтерський облік основних фондів, що використовуються ним у власній діяльності та підлягають амортизації. При проведенні перевірки надав посадовим особам ДПС відповідні підтверджуючі амортизаційні відрахування документи та розрахунки. Дані обставини в судовому засіданні визнані відповідачем, тому згідно ч.3 ст. 72 КАС України доказування не потребують, як такі, що визнаються сторонами та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно ч.2 ст.9 ЗУ “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Аналогічна норма міститься і в п. 19.1 ст. 19 ЗУ “Про податок з доходів фізичних осіб”. За таких обставин право позивача на ведення бухгалтерського обліку, в тому числі і амортизаційних відрахувань, кореспондується з вимогами п.2 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”
Згідно ст.13 Декрету КМ “Про прибутковий податок з доходів громадян” до складу витрат, які безпосередньо пов”язані з одержанням доходів, належать витрати, які включаються включаються до складу валових витрат виробництва або підлягають амортизації згідно з ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств.”
Додатком 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженою Наказом ГДПІ України №12 від 21.04.1993, зареєстрованого Мін'Юстом України 9 червня 1993 за №64, визначено, що відповідно до статті 8 («Амортизація») можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат , які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів.
Судом не приймається до уваги посилання представника позивача на відсутність спеціальної норми, яка б передбачала можливість нарахування амортизації фізичними особами, так як така можливість слідує з загальних принципів системи оподаткування, визначених ч.6 ст. 3 ЗУ “Про систему оподаткування”, згідно якої встановлена рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тому у відповідності до ч.7 ст. 9 КАСУ суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин аналогію закону, зокрема ст.ст.3, 8 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, так як закон, що регулює дані правовідносини, відсутній.
Відповідно до ст.3 ЗУ “ Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Таким чином відповідно до вищевказаних норм позивач правомірно зменшив дохід на суму амортизаційних відрахувань.
Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на лист ДПА України за 31205/05/17-0415 від 03.03.2006 року та вважає неправомірним використання даного листа при проведенні перевірки як підставу для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки лист ДПА не має нормативного характеру, не є податковим роз'ясненням в розумінні ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, крім того даний лист прямо суперечить нормам Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”.
Суд також приходить до переконання, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем протиправно не враховано положення п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який передбачає , що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Як вбачається з вищенаведеного, повідомлення-рішення року прийняте відповідачем необгрунтовано та без дотримання принципів розсудливості, рівності перед законом, запобігання несправедливій дискримінації, тому позовна вимога є повністю підставною.
Одночасно суд приходить до переконання про необхідність вийти при задоволенні позову за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАСУ, так як оскаржуване рішення слід визнати недійсним, а не нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.13 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”, ст.8 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись ч.7 ст. 9, ст.ст.11, 71, 86, 94, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
позов задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Івано-Франківську №0072171700/0 від 24.11.2008 року визнати недійсним.
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_4 - 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 03.06.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк