ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2009 року № 2а-4702/08/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Бітківській Г.П.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій,
26.01.2008 року Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1 700 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем рахується заборгованість, яка виникла у зв'язку із несплатою фінансових санкцій застосованих за порушення ЗУ “Про автомобільний транспорт”.
Прокурор в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача заявлені прокурором позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що підставою для звернення з позовом у справі є несплата фінансових санкцій.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що позивачем було безпідставно застосовано до нього штрафні санкції за порушення ЗУ “Про автомобільний транспорт”, оскільки він не надавав послуг з перевезення вантажів. Автомобіль, яким здійснювалось перевезення вантажу дійсно належить йому на праві власності, однак його він здав в оренду ОСОБА_3.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3суду пояснив, що дійсно між ОСОБА_4. та ним було укладено договір оренди транспортного засобу. Не заперечив, що саме він, а ОСОБА_2 05.01.2007 року надавав послуги з перевезення вантажів транспортним засобом, який належить ОСОБА_2Вислухавши представника позивача, відповідача, свідка, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Згідно ст. 1 ЗУ “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
Як вбачається із матеріалів справи між відповідачем та ОСОБА_3 30.11.2006 року було укладено договір оренди транспортного засобу за №1. За умовами договоруОСОБА_2 здав, а ОСОБА_3 прийняв у строкове платне користування транспортний засіб марки: МАN 19.463 д.н. НОМЕР_1.
Згідно ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Як вбачається з договору найму транспортного засобу, щодо передачіОСОБА_2 в строкове платне користування транспортного засобу ОСОБА_3., сторонами недотримано форму договору встановлену вищевказаною нормою закону, так як договір найму був укладений без нотаріального посвідчення.
Однак суд врахувує інші обставини та докази по даній справі, які свідчать про те, що відповідач не надавав послуги перевезення вантажу 05.01.2007 року транспортним засобом марки МАN 19.463 д.н. НОМЕР_1.
Так згідно Тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2, виданого Івано-Франківським МРЕВ власником транспортного засобу марки МАN, моделі 19.463 являєтьсяОСОБА_3.
Як вбачається із акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №001308/007808 від 05.01.2001 року перевезення вантажу здійснював водій ОСОБА_5, що підтверджується посвідченням водія.
Згідно трудового договору від 01.04.2006 року, який зареєстрований в Івано-Франківському центрі зайнятості, трудовий договір укладений між ОСОБА_3 та водієм ОСОБА_5.
Дані обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3
Крім того з довідки ДПІ в м.Івано-Франківську №359117-111 від 24.03.2009 року вбачається, що відповідач здійснював торгівлю промисловими товарами за загальною системою оподаткування, а згідно поданих декларацій за 2006-2008 роки про одержані доходи ОСОБА_2 підприємницькою діяльністю не займався, доходів не отримував.
Згідно ч.2 ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт” за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються штрафні санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки як було встановлено в судовому засіданні відповідач по справі не являвся автомобільним перевізником та не надавав послуги з перевезення вантажів на момент здійснення перевірки, а тому штрафні санкції застосовані до нього безпідставно і тому в задоволені позову слід відмовити.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ЗУ “Про автомобільний транспорт”, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 28.04.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк