ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2009 року № 2а-4714/08/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Скорій Н.Д.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Косівському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_3 звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Косівському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу безпідставно донараховано податок з дивідендів. Вважає, що оскільки розпорядження Косівської райдержадміністрації №196 “Про сплату частини прибутку (дивідендів) підприємствами комунальної форми власності” скасовано, то відповідно у підприємства не виникає обов'язку сплати такого податку. Послався також що в 2004 року підприємство було звільнено від сплати дивідендів за рішенням Косівської РДА.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення ґрунтується на висновках проведеної перевірки, прийнятих у відповідності до положень чинного законодавства . На момент проведення перевірки розпорядження “Про сплату частини прибутку (дивідендів) підприємствами комунальної форми власності” було чинним.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що ДПІ в Косівському районі проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ОСОБА_3 за період з 01.04.2004 року по 31.03.2005 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 89/23-1/13658480 від 06.09.2005 року. Згідно висновків викладених в акті позивач протягом 2004 року отримав чистий нерозподілений прибуток у розмірі 165 300 грн. та у відповідності до п.7.8 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» сума податку з дивідендів, які необхідно перерахувати до районного бюджету становить 24 795 грн.
На підставі вищевказаного акту ДПІ в Косівському районі 07.092005 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001772301/0, яким позивачу згідно з п.4.2.2 ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та відповідно до п.7.8 ст.7 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок з дивідендів в розмірі 24 795 грн.
Суд погоджується з законністю та обгрунтованістю прийнятого відповідачем рішення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 створене рішенням сесії Косівської районної Ради №386-16/2001 від 14.09.2001 року на базі міжгосподарського лісгоспу і є його правонаступником із комунальною формою власності.
Відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII (із змінами та доповненнями) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пункт 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ід 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) під дивідендом розуміє платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
Пункт 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР визначає порядок оподаткування дивідендів.
Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 вказаного Закону (із змінами та доповненнями) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.
За приписами абзаців 1, 3 п.п. 7.8.2 п. 7.8 цього ж Закону емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.10 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку, за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, або має пільги у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.
Таким чином, законодавець передбачив оподаткування дивідендів податком на прибуток та визначив, що на суму дивідендів, призначених за рішенням емітента корпоративних прав для виплати власнику корпоративних прав, нараховується авансовий внесок з податку на прибуток, за встановленою законом ставкою, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. При цьому, обов'язок щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу платника податку на прибуток або пільг зі сплати такого податку.
Абзацом 4 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що це правило поширюється також на комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, до місцевого бюджету.
Таким чином, законодавець встановив, що комунальні підприємства також зобов'язані нараховувати та сплачувати авансові внески з податку на прибуток з дивідендів.
Такий податок нараховується за ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст.1 цього Закону, на суму дивідендів, призначених для виплати, розмір яких, у даному випадку, встановлюється місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства і такий податок з дивідендів має бути сплачений до/або одночасно із виплатою дивідендів.
За відсутності рішення місцевого виконавчого органу, в управлінні якого знаходиться комунальне підприємство, про виплату дивідендів у встановленому розмірі, відсутні підстави для нарахування підприємству податку з дивідендів, оскільки у такому випадку відсутній об'єкт нарахування такого податку, а саме: сума дивідендів, призначених для виплати, на яку нараховується розмір податку.
Як вбачається з матеріалів справи розпорядження Косівської районної державної адміністрації №196 від 05.07.2005 року на виконання розпорядження голови Івано-Франківської облдержадміністрації від 28.02.2005 року №57 “Про порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу)” 19.10.2005 року було скасованим. Саме на даному скасованому розпорядженні і базувались обґрунтування позовних вимог позивача.
Однак в судовому засіданні встановлено, що прибуток позивач отримав тільки в 2004 році, що і зумовило проведення ДПІ відповідних нарахувань. У І кварталі 2005 року згідно вищевказаного акту перевірки прибуток ОСОБА_3 не отримало, тому ДПІ і не донараховувало позивачу податкові зобов”язання за відповідний період. Оскільки скасоване розпорядження РДА за №196 від 05.07.2005 року стосувалось виплати дивідендів тільки за 2005 рік, суд приходить до переконання, що за таких обставин факт нечинності даного розпорядження жодним чином не може впливати на спірні правовідносини.
Одночасно в судовому засіданні встановлено, що згідно розпорядження голови Косівської районної державної адміністрації від 19.01.2004 року за №10 “Про норматив і порядок нарахування частини прибутку (доходу)” підприємствоОСОБА_3входить до переліку підприємств, що належать до комунальної власності, які розраховують дивіденди, виходячи з установленого цим розпорядженням нормативу, та надають відповідні відомості органам державної податкової інспекції у порядку та за формою, визначеною державною податковою інспекцією, одночасно з декларацією з податку на прибуток підприємства за звітний період. Дана обставина підтверджується листом Косівської районної державної адміністрації за №1027/01-27/04 від 01.06.2009 року.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що позивач зобов'язаний був нараховувати та сплачувати податок з дивідендів за 2004 рік виходячи з нормативу встановленого даним розпорядження, а саме 15% від суми отриманого прибутку (доходу). Факт отримання позивачем протягом 2004 року чистого нерозподіленого прибутку в розмірі 165 300 грн. не заперечується сторонами, тому у відповідності до ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не потребує. За таких обставин у відповідності до п.7.8 ст.7 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” сума податку з дивідендів, які необхідно Косівському районному підприємству “Райагроліс” перерахувати до бюджету повинна становити 165 300*0,15 = 24 795 грн., тобто розмір податкового зобов”язання відповідачем визначено вірно.
Як вбачається з викладеного суд погоджується з обґрунтованістю повідомлення-рішення, яке прийняте відповідачем на виконання покладених на нього функцій, в межах своєї компетенції, відповідає дійсним обставинам справи, тому є повністю підставним та не може бути скасовано.
Посилання представника позивача на те, що розпорядження голови Косівської районної державної адміністрації від 19.01.2004 року за №10 “Про норматив і порядок нарахування частини прибутку (доходу)” не доводилось до відома позивача, судом до уваги не приймається, так як обов'язок сплати виникає з моменту прийняття розпорядження, а не з моменту ознайомлення.
На підставі вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Строк подання заяви про апеляційне оскарження рахується з 18.06.09, як дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя В.Д. Гундяк