Справа № 2-а-1089/08
Категорія статобліку - 36
16 жовтня 2008р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Яровій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -
15 вересня 2008 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі - ДПІ у м. Кіровограді), в якому посилаючись на ту обставину, що відповідачем при проведенні виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2007 р. були порушені вимоги чинного законодавства України, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді НОМЕР_1 від 06 серпня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання податку на додану вартість на суму 66037,20 грн., в тому числі основний платіж 43189,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 22848,20 грн. та НОМЕР_2від 06 серпня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 2815,22 грн., в тому числі основний платіж 2815,22 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, представник відповідача Скрипник О.М. позовні вимоги не визнав та просив відмовити позивачеві у задоволенні його адміністративного позову.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з наступних підстав.
Оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті ДПІ у м. Кіровограді на підставі акта від 24.12.2007 р. за №164/17-10/1897203321 про результати виїзної планової перевірки суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1і.н.НОМЕР_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2007 р. (далі - акт перевірки) (а.с. 6 - 39).
На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0004181710/0 від 10.01.2008 року за порушення вимог пп..2.3.1 п.2.3 ст 2. пп.7.2.8 п.7.2, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 п.9.4, п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - BP „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) - донараховано податок на додану вартість в сумі 43189,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 22848,20 грн. (а.с. 41); № 0004191710/0 від 10.01.2008 року за порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (зі змінами та доповненнями) абз.7 додатку №7 до інструкції про прибутковий податок з громадян - донараховано податок з доходів фізичних осіб, від здійснення підприємницької діяльності в сумі 2815,22 грн. (а.с. 40). Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПІ у м. Кіровограді (а.с. 48-53), Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області (а.с. 54-65) та до Державної податкової адміністрації України (а.с. 66-70). За результатами розгляду всіх скарг позивача вони були залишені без задоволення.
Позивач у своєму позові посилається на ті обставини, що вона з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. знаходилась на спрощеній системі оподаткування - подавала звітність, нараховувала та сплачувала податки відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998р. №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України від 28.06.1999р. №746\99, згідно з яким суб'єкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Пунктом 6 зазначеного Указу встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником цілого ряду податків та зборів ( обов'язкових платежів), зокрема податку на додану вартість. Разом з тим п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. №507 „Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727” суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам надано право вибору щодо реєстрації їх платниками податку на додану вартість. Тобто платник єдиного податку - СПД - фізична особа самостійно визначає доцільність реєстрації платником ПДВ. У разі коли така особа приймає рішення бути платником ПДВ, на неї після її реєстрації платником ПДВ тільки тоді поширюється дія Закону України „Про податок на додану вартість”. Юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування обліку та звітності та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку, податковий кредит та складання податкових накладних.
Листом ДПА України від 20.03.2006 р. №5173\7\16-1417 „Щодо необхідності реєстрації платниками податку на додану вартість суб'єктів спрощеної системи оподаткування” роз'яснено внесені зміни Законом України від 03.06.2005 р. №2642-ІV „Про внесення зміни до деяких Законів України” до Закону України „Про податок на додану вартість” відповідно до яких суб'єкти спрощеної системи оподаткування обліку і звітності , в тому числі СПД- фізичні особи, з дати набуття чинності змін вказаним Законом незалежно від загальної суми від здійснення ними операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості платників податків на додану вартість на підставі п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону.
Позивач у позові зазначала, що відповідач невірно трактував норми діючого законодавства таким чином, що позивач була зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість в період знаходження на спрощеній системі оподаткування , відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998р. №727. Позивач вважає, що вона як платник єдиного податку самостійно визначає доцільність реєстрації платником податку на додану вартість незалежно від виду діяльності та суми отриманої виручки.
Позивач також не згодна з висновками перевіряючого, щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2815,22 грн., так як вона з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. знаходилась на спрощеній системі оподаткування та проводила нарахування єдиного податку відповідно до вимог Указу Президенту України від 03.07.1998р. №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
За твердженнями позивача, підпунктом 9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України від 23.05.2003р. №889-ІV „Про податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями), передбачено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у пп.9.12.1 цього пункту то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є таким суб'єктами підприємницької діяльності. В 2007 році позивач в своїй діяльності отримувала доходи тільки від торгівельної діяльності (вид діяльності указаний в свідоцтві про сплату єдиного податку - оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі) і не отримувала інші доходи , які б оподатковувалися за загальними правилами. Відповідно до вимог вказаного Указу, якщо обсяги виручки від реалізації товарів за календарний рік перевищують 500 тис. грн., то платник єдиного податку - фізична особа переходить на загальну систему оподаткування в наступному податковому періоді, що було зроблено позивачем, а саме з 01.01.2007 р. позивач є платником податків на загальній системі.
У своєму письмовому запереченні на позовну заяву відповідач, як на доказ правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, посилався на ті обставини, що на підставі наданих на перевірку документів (банківських виписок, даних книг обліку доходів та витрат приватного підприємця - платника єдиного податку) встановлено перевищення позивачем, обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування (500 тис. грн.) з 06.12.2006 року на суму 30519,89 грн. Перевіркою включено до складу річного оподатковуваного доходу на загальній системі оподаткування суму перевищення обсягу виручки понад 500 тис. грн. в сумі 30519,89 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 4862,50 грн.), яка підлягає оподаткуванню відповідно до Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV „Про податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями).
Перевіркою достовірності декларування валового доходу встановлено завищення задекларованого валового доходу на загальну суму 41692,67 грн., в тому числі за 1 квартал 2007 року на суму 8852,37 грн., за 2 квартал 2007 року на суму 32840,30 грн.; та заниження валового доходу на загальну суму 59409,69 грн., в тому числі: за період з 06.12.2006 року по 31.12.2006 року на суму 30519,89 грн.; за 3 квартал 2007 року на суму 28889,80 грн.
Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” позивачем валовий дохід за період з 06.12.2006 року по 31.12.2006 року не задекларовано .
Разом з тим, позивачем пред'явлено на документальну перевірку первинні документи, що підтверджують факт понесення витрат за період з 06.12.2006 року по 31.12.2006 року та за 1, 2, 3 квартали 2007 року, а саме: банківські квитанції про сплату за придбані товари, чеки на придбання товару за готівку, видаткові накладні на придбання продукції.
Згідно вище перерахованих документів та банківських виписок, перевіркою обраховано фактично понесені позивачем валові витрати, що підтверджують факт понесення витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу у відповідних податкових періодах. За результатами перерахунку та на підставі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” позивачеві було обраховано валовий дохід за період з 06.12.2006 року по 31.12.2006 року, зменшено валовий дохід за 1,2 квартали 2007 року, збільшено валовий дохід за 3 квартал 2007 року, та обраховано валові витрати за період з 06.12.2006 року по 31.12.2006 року та зменшено валові витрати за 9 місяців 2007 року, в результаті чого було донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 2815,22 грн.
Відповідно до п. 9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
В порушення вищезазначених вимог закону, позивачем не визнано умовний продаж на суму товарних залишків та не збільшено суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалося анулювання свідоцтва платника ПДВ. Так, 27.07.2005 року позивачем подано до ДПІ у м. Кіровограді ліквідаційну декларацію по податку на додану вартість в якій в колонці А розділу І „Податкові зобов'язання” відображено обсяг поставки в сумі 33460,00 грн.
Згідно наданих на перевірку податкових накладних для підтвердження задекларованого податкового кредиту, позивачем до складу задекларованого податкового кредиту відносилась вартість придбаного товару на загальну суму 100570,00 (без ПДВ) за період з 04.05.2005 року по 27.07.2005 року.
Згідно наданих на перевірку податкових накладних для підтвердження задекларованого податкового зобов'язання, позивачем до складу задекларованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, відносилась вартість реалізованого товару на загальну суму 102520,00 (без ПДВ) за період з 04.05.2005 року по 27.07.2005 року .
Згідно наданих на перевірку документів, а саме: податкових накладних на придбання та реалізацію товару (за період з 04.05.2005 року по 27.07.2005 року), перевіркою обраховано вартість залишку товару придбаного за період з 04.05.2005 року по 27.07.2005 року , але не реалізованого станом на 27.05.2005 року в сумі 10588,68 грн. (без ПДВ).
Таким чином позивачем в порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на 2118,00 грн. за липень 2007 року (10588,68 х 20% = 2118,00 грн.).
Підпунктом 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг), у тому числі з використанням локальної системи або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), то така особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку.
Пунктом 9.3 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом.
Абз. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Абз. 4 п. 9.4 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що особа, яка не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
В ході перевірки достовірності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та згідно наданих на перевірку документів встановлено, що позивачем протягом грудня 2006 року досягнуто граничного розміру виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 500 тис.грн.
Таким чином, відповідно вимог пп. 2.3.1. п. 2.3 ст. 2 та абзацу 2 п. 9.4 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач зобов'язана була зареєструватися платником податку на додану вартість та подавати до ДПІ у м. Кіровограді податкові декларації з ПДВ починаючи з січня 2007 року.
Судом встановлено, що в порушення вимог абз. «а» пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ПІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями), позивачем не подано декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2007 року.
В ході перевірки встановлено, що згідно наданих на перевірку документів, а саме: первинних банківських документів та видаткових накладних, позивачем, в порушення вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 41071 грн. в т.ч.: за січень 2007 року на 4106 грн.; за лютий 2007 року на 11936 грн.; за березень 2007 року на 6201 грн.; за квітень 2007 року на 1702 грн.; за травень 2007 року на 2900 грн.; за червень 2007 року на 6049 грн.; за липень 2007 року на 3510 грн.; за серпень 2007 року на 1904 грн.; за вересень 2007 року на 2763 грн.
На підставі дослідження наданих сторонами доказів, суд вважає, що позивачем було допущено порушення вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2., пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4, п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач надав всі необхідні докази, якими підтверджується правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв правомірно із дотриманням всіх зазначених принципів.
На підставі цього суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді НОМЕР_1 від 06 серпня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання податку на додану вартість на суму 66037,20 грн., в тому числі основний платіж 43189,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 22848,20 грн. та НОМЕР_2від 06 серпня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 2815,22 грн., в тому числі основний платіж 2815,22 грн. - є законними і не підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2., пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4, п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», абз. «а» пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ПІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.10.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.10.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом :
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко
Дата виготовлення постанови в повному обсязі - 21.10.2008 р.