Копія Справа № 2-а-855/09/1170
Категорія статобліку - 3.4
27 березня 2009 р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Яровій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Маловисківського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання неправомірними бездіяльності та дій відповідачів, а також стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової (вихідної) допомоги при звільнені зі служби, -
30 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі УМВС в Кіровоградській області), Маловисківського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області), в якій просив визнати неправомірною бездіяльність УМВС в Кіровоградській області щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби та стягнути з нього вказану грошову допомогу в сумі 17876,25 грн.; визнати неправомірними дії Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області по ненаданню чергової відпустки за попередні роки у період з 2002 по 2008 рік та визнати неправомірною бездіяльність УМВС в Кіровоградській області по невиплаті грошової компенсації за невикористанні щорічні відпустки при звільненні зі служби й стягнути з останнього на користь позивача 7065,41 грн. зазначеної грошової компенсації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 1991 року по 31 липня 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ. 31 липня 2008 року був звільнений з органів МВС України у відставку за віком. При звільненні йому не виплатили передбачену чинним законодавством одноразову грошову допомогу в сумі 17876,25 грн.
Під час служби позивачу Маловисківське РВ УМВС України в Кіровоградській області відмовляло у наданні йому відпустки, таким чином кількість невикористаних днів відпустки становить у 2002 році - 19 днів, у 2006 році - 25 днів, у 2007 році - 19 днів і у 2008 році - 20 днів. Позивач, посилаючись на абз.1 та абз.2 п.56 „Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженого постановою Кабінет Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення), ст.24 Закону України „Про відпустки” вважає, що він має право на отримання грошової компенсації за всі не використанні ним дні щорічної відпустки. При обрахунку компенсації позивач, вказавши на положення ч.1, ч.7 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995 року, та постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, виходив з наступного обрахунку: 2470 грн. (середньомісячне грошове утримання) / 30 днів x 83 доби (кількість невикористаних днів щорічної відпуски) = 7065,41 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову вказав, що посилання позивача на абз.1 п.56 Положення, є безпідставним оскільки у році звільнення позивач із рапортам про надання відпустки не звертався. Посилання на абз.2 п.56 вказаного Положення також є необґрунтованим, оскільки, на думку відповідача, норми даного Положення не поширюються на осіб старшого начальницького складу, зокрема на позивача який звільнявся у званні майора міліції.
ОСОБА_1також не надано доказів звернення з рапортами про надання відпусток. Наданий рапорт від 28.01.2008 року не відповідає вимогам абз.1 п.52 зазначеного Положення, а саме не використана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року з дозволу прямого начальника, тобто начальника УМВС України в Кіровоградській області, до якого позивач не звертався, а начальник Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області не уповноважений надавати відпустки за минулий рік.
Крім того, позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду. Позивач оскаржує діяння по ненаданню відпустки за 2002-2008 року, але до суду звернувся 18 грудня 2008 року тобто з пропуском річного строку, оскільки відпустки надаються протягом календарного року.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що в січні 2008 року він писав рапорт на начальника райвідділу з проханням надати не використану відпуску за 2007 рік, але йому відмовлено. Також позивач наполіг на стягненні невиплаченої грошової допомоги при звільненні саме з УМВС України в Кіровоградській області.
Представник відповідачів Усатенко В. Ю. (довіреність від 20.01.2009 року №35/252, довіреність від 27.03.2008 року №2/321) та представник УМВС України в Кіровоградській області Кривошея А. М. (довіреність від 27.03.2008 року №2/322) у судовому засіданні заперечили проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зокрема, зазначивши, що на їх думку, заборгованість по вихідній допомозі має бути стягнута лише з Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Судом встановлено, що позивач з 1991 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом тимчасово виконуючого УМВС України в Кіровоградській області від 31.07.2008 року НОМЕР_1 з 31 липня 2008 року його у спеціальному званні майора міліції звільнено з посадиІНФОРМАЦІЯ_1 Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області у відставку за віком (а.с.6).
Згідно ч.1 та ч.4 ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата зазначеної одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.33 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України „Про державну службу”. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України. У даному випадку до спеціального законодавства слід віднести, зокрема, норми Положення.
Хоча нормами Положення не урегульовано питання щодо строку здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, суд вважає, що в даному випадку, за загальним правилом, виплата зазначеної допомоги позивачеві повинна бути проведена в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок, якщо він в день звільнення не працював.
Як вбачається з довідки Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області при звільненні позивача з органів внутрішніх справ йому нарахована вихідна грошова допомога в сумі 17876,25 грн. (а.с.7). Ні при звільненні, ні за першим зверненням позивача належна йому сума одноразової грошової допомоги не була виплачена. Станом на 18 вересня і по дату винесення постанови перед позивачем існує заборгованість по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 17 876,25 грн. Зазначена заборгованість виникла у зв'язку із відсутністю у розписі бюджету (кошторисі) Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області статті по виплаті вихідної допомоги (а.с.10).
Суд не погоджується з позицією представників відповідачів, що зазначена заборгованість має бути стягнута з Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області, оскільки райвідділ виплачував грошове забезпечення та вів бухгалтерську документацію відносно позивача.
Згідно ч.4 ст.9 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виплата зазначеної одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Суд вважає, що вживане у зазначеній нормі закону юридичне поняття „Міністерство внутрішніх справ України” має тлумачитьсь не лише як центральний орган влади, а як цілісна структурна ланка всіх органів МВС України, в тому числі районних відділів та обласних управлінь виходячи з наступного.
Як було встановлено, звільнення позивача з органів внутрішніх справ здійснювалось саме УМВС України в Кіровоградській області, як уповноваженим органом. Таким чином, обов'язок по виплаті всіх належних при звільненні від МВС України сум покладається на УМВС України в Кіровоградській області.
Крім того, як вбачається з довідки від 18.09.2008 року №35/П-65, розпис бюджету (кошторис) Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області складається саме УМВС України в Кіровоградській області (а.с.10).
У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги при звільненні засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка осіб, звільнених з органів МВС України, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що неправомірною належить визнати бездіяльність саме УМВС України в Кіровоградській області щодо невиплати одноразової грошової (вихідної) допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 та стягнути з УМВС України в Кіровоградській області на користь позивача вказану грошову допомогу в сумі 17876,25 грн. і в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 та ч.3 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Абзацом 2 п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 „Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” роз'яснено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України.
Спеціальними нормативно-правовими актами, такими як Закон України „Про міліцію”, Положенням, не визначено строк оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо проходження служби в органах внутрішніх справ. Тому субсидіарному застосуванню підлягають положення КЗпП України.
У відповідності до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивачем оскаржуються дії Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області по ненаданню чергової відпустки з приєднанням невикористаної відпустки за попередній рік у період з 2002 по 2008 рік.
У відповідності до п.52 Положення, чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.
Таким чином, щодо оскарження дій Маловисківського РВ УМВС України в Кіровоградській області по ненаданню чергової відпустки з приєднанням невикористаної відпустки за попередній рік у період з 2002 по 2007 рік, строк звернення до адміністративного суду завершився по закінченню першого півріччя відповідного року.
Згідно абз.1 п. 56 вказаного Положення, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Як встановлено вище, позивач звільнений з органів внутрішніх справ 31 липня 2008 року, таким чином строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження дій по ненаданню чергової відпустки з приєднанням невикористаної відпустки за попередній рік за 2008 рік закінчився 31 жовтня 2008 року.
З штемпелю на позовній заяві вбачається, що позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 30 січня 2009 року, тобто в зазначеній частині з порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач суду причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не навів.
З огляду на вище викладене та з врахуванням наполягання представників відповідача на застосуванні ч.1 ст.100 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову в цій частині належить відмовити.
Щодо позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльність УМВС в Кіровоградській області по невиплаті грошової компенсації за невикористанні щорічні відпустки при звільненні зі служби й стягнути з останнього на користь позивача 7065,41 грн. зазначеної грошової компенсації, то суд не погоджується з позицією представника УМВС в Кіровоградській області про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
У відповідності до ч.2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до зазначеної категорії справ строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
У відповідності до ч.1 ст.18 Закону України „Про міліцію”, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.56 Положення, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Спеціальне звання - майор міліції, відповідно до п.2 зазначеного Положення, віднесено до старшого начальницького складу.
Враховуючи зазначене, позивач - майор міліції при звільненні з органів внутрішніх справ не мав права на отримання компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, оскільки остання для вказаної категорії осіб законодавством не передбачена.
Посилання позивача на ст.24 Закону України „Про відпустки” є безпідставним, оскільки виплата грошової компенсації врегульована Положенням, а тому положення КЗпП України та Закону України „Про відпустки” в цій частині застосуванню не підлягають.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку що позовна вимога про визнання неправомірною бездіяльності УМВС в Кіровоградській області по невиплаті грошової компенсації за невикористанні щорічні відпустки при звільненні зі служби й стягненні з останнього на користь позивача 7065,41 грн., не ґрунтується на вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні адміністративного позову в цій частині належить відмовити.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку слід визнати неправомірною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області по невиплаті позивачеві одноразової грошової (вихідної) допомоги при звільненні зі служби та стягнути знього суму невиплаченої допомоги.
На підставі викладеного та керуючись „Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженим постановою Кабінет Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області по невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової (вихідної) допомоги при звільненні зі служби.
3. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову (вихідну) допомогу при звільненні зі служби в сумі 17876 грн. 25 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень двадцять п'ять копійок).
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 27.03.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 01.04.2009 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.Ю. Флоренко