Справа № 2-а-357/09/1170
Категорія статобліку - 3.4
02 червня 2009 р. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.,
суддів: Пасічника Ю.П., Притули К.М.,
при секретарі - Яровій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
22 січня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по заробітній платі в сумі 54286,91 грн., яка утворилася за період з червня 2005 р. по грудень 2005 р.
Згідно поданої суду письмової заяви (а.с. 27-29) позивач зменшив суму позовних вимог до 52141,77 грн.
На підставі поданого суду письмового клопотання (а.с. 75) позивач змінив позовні вимоги та просив суд: стягнути з Державної судової адміністрації України м. Київ вул. Липська 18/5 на свою користь 52141 грн. 77 коп. боргу по заробітній платі, зобов'язавши Державне казначейство України м. Київ вул. Бастіонна 6 провести видатки з Державного бюджету України за рахунок коштів, передбачених Державній судовій адміністрації України; допустити постанову суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, до негайного виконання в сумі 7448 грн. 82 коп. боргу по заробітній платі за один місяць (52141 грн. 77 коп. : 7 місяців = 7448 грн. 82 коп.).
У судових засіданнях позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
В зв'язку з тим, що у судовому засіданні 02.06.2009 р. змінився склад колегії суддів, розгляд справи розпочався спочатку.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 02.06.2009 р. не з'явився. В адресованій суду письмовій заяві (а.с. 104) просив суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача - Міністерства фінансів України у своїх письмових запереченнях (а.с. 18-20, 42-45) просив суд розглянути справу без його участі, а також відмовити позивачеві у задоволенні його адміністративного позову.
Суд ухвалив продовжити розгляд справи у судовому засіданні 02.06.2009 р. за відсутності позивачаОСОБА_1та представника відповідача - Міністерства фінансів України.
Представник відповідача - Державної судової адміністрації України Сметана Л.М. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 94-96).
Представник відповідача - Державного казначейства України Смородіна О.М. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 23-24, 103).
Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він працює на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1Кіровоградської області з 03.09.2002 р по теперішній час.
08 вересня 2005 року за № 865 прийнята постанова Кабінету Міністрів України „Про оплату праці суддів”. Відповідно до пункту 5 ця постанова набирає чинності з 1 січня 2006 року. Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів” визнаний незаконним. Допущений поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів”, визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
За період з червня по грудень 2005 року позивачеві була нарахована і виплачена заробітна плата в старих розмірах без врахування постанови Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року та дати набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів" - 1 червня 2005 року.
Позивач вважає, що у зв'язку із нарахуванням йому заробітної плати у старих розмірах за зазначений період перед ним утворилась заборгованість із заробітної плати в сумі 52141,77 грн., яку необхідно стягнути з Державної судової адміністрації України.
Правомірність вимог позивача, на його думку, підтверджується змістом статті „Фінансове забезпечення судової влади” О. Лощіхіна заступника Голови Державної судової адміністрації України, надрукованої у віснику Державної судової адміністрації України № 3 за 2008 рік, а також рішенням Ради суддів України № 105 від 27 червня 2008 року.
Відповідач - Державне казначейство України, заперечуючи проти задоволення позову, наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду. Відповідач мотивував свою вимогу тим, що позивач, звернувшись до суду із позовом тільки 22.01.2009 р., пропустив загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів щодо своїх позовних вимог про стягнення зоборгованості по заробітній платі, яка утворилася з червня по грудень 2005 року.
Позивач подав до суду письмове клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку (а.с. 51-53).
Згідно ч.2 та ч.3 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Абзацем 2 п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 „Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” роз'яснено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З позовної заяви вбачається, що предметом судового розгляду є невиплата відповідачами позивачеві зоборгованості по заробітній платі, а тому, на думку суду, позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, отже розгляд справи необхідно продовжити.
Судом встановлено, що позивач працює на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1Кіровоградської області з 03.09.2002 р по теперішній час.
Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року за № 865 „Про оплату праці суддів” (назва постанови в редакції на момент її прийняття) вона набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року (а.с. 59-65) пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 „Про оплату праці суддів” визнаний незаконним. Допущений поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 „Про оплату праці суддів”, визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
Згідно з ч. 1 ст. 121 Закону України „Про судоустрій України”, суди фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
На підставі до п. 1 ст. 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин на інший період.
У відповідності до п. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Конституція України визначила початок та кінець бюджетного періоду - 31 грудня поточного року, коли всі бюджетні призначення закінчуються. Винятком з цього правила є лише випадок коли окремим законом передбачується багаторічне призначення, а компенсаційні виплати щодо соціального захисту суддів не є багаторічним призначенням. Тобто дане розпорядження не може носити нормативного характеру при вступі в силу Закону України „Про Державний бюджет України на 2005”.
Відповідно до п. 2 статті 3 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Враховуючи ту обставину, що Постанова Вищого адміністративного суду України, згідно з якою визнано, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 „Про оплату праці суддів” підлягає застосуванню з 1 червня 2005 року, - набрала законної сили лише 16 травня 2007 року, тобто після закінчення бюджетного періоду 2005 року, суд прийшов до висновку, що заборгованість з виплати заробітної плати перед суддями не могла утворитися після закінчення 2005 року, оскільки у відповідності до норм чинного законодавства України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.
Згідно зі своїм рішенням від 27.08.2008 р. №105 (а.с. 30) Рада суддів України, зокрема, вирішила доручити Державній судовій адміністрації України, Конституційному Суду України, Верховному Суду України та вищим спеціалізованим судам України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 р. кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 р. по 31 грудня 2005 р. та за період 2005-2008 рр. у зв'язку з визнанням протиправним та скасування пунктів 4.1, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» відповідно до постанов Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2005 р. і 19 березня 2007 р.
Тобто мова йде про необхідність обрахування і включення до бюджетного запиту на 2009 р. коштів, необхідних для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 р. по 31 грудня 2005 р. Суд вважає, що тільки після здійснення зазначених дій та закладення відповідних коштів у Державний бюджет України можлива виплата зазначених сум суддям у поточному бюджетному періоді.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд дійшов висновку, що Державна судова адміністрація України діяла у даному випадку на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України із дотриманням всіх зазначених принципів. У зв'язку з відсутністю заборгованості по заробітній платі перед позивачем його позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.06.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08.06.2009 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Головуючий - суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.Ю. Флоренко
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Ю.П. Пасічник
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула