Справа № 2-23/2009 р.
06.05.2009 р.
Голопристанський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого судді Ширінській О.Х.,
при секретарі - Бакай В.В.,
з участю позивача -ОСОБА_1
представника позивача -ОСОБА_2.,
відповідача - ОСОБА_3
представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5.,
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Малокопанівської сільської ради, третьої особи ОСОБА_13 ім. Кірова в особі ліквідатора ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, скасування рішення Малокопанівської сільської ради № 25 від 25.04.2007 р. про оформлення права власності на будинок за ОСОБА_13 ім. Кірова та рішення № 69 від 28.11.2007 р. про оформлення права власності на будинок та свідоцтва про право власності, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
29.10.2007 р. ОСОБА_7. звернулася до суду із позовом до Малокопанівської сільської ради про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
В своєму позові ОСОБА_7. зазначила, що рішенням Малокопанівської сільської ради № 26 від 23.05.1996 р. їй було передано у приОСОБА_13ну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,25 га, яка розташована в межах села Малі Копані по АДРЕСА_1.
11.11.1997 р. рішенням Малокопанівської сільради № 68, надано земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд, площею 0,25 га в с. Малі Копані, по АДРЕСА_1 40-А.
Рішенням № 104 від 24.12.2003 р. сільська рада підтвердила свої попередні рішення щодо передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та будівництва та обслуговування житлового будинку відповідно по 0,25 га по АДРЕСА_1, 40-А.
З 1990 року на цих земельних ділянках, які є суміжними, силами радгоспу-заводу ОСОБА_13 ім. Кірова на підставі наказу № 38 від 27.02.1990 року проводилось будівництво житлового будинку з метою передачі його у її власність як головному спеціалісту господарства. Частина коштів вираховувалась з її заробітної плати. Будівництво вказаного будинку було не завершено.
Під час акціонування радгосп-заводу ім. Кірова та перетворення його на ОСОБА_13 ім. Кірова об'єкти соціальної сфери були передані до відання відповідача для оформлення права власності житлових будинків на ім'я працівників радгоспу, для яких вони будувались, в тому числі
-2-
об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1, 40 «а» мав бути оформлений на її ім'я.
Просить визнати за нею право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці, площею 0, 25 га по вул. Спотривній, 40-А (тобто по АДРЕСА_1, 22- «а», як було з'ясовано в ході розгляду справи) в с. Малі Копані Голопристанського району Херсонської області.
14.01.2008 р. ухвалою суду провадження по даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 2 «а»-108/7 за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Малокопанівської сільської ради про визнання нечинним рішення.
Ухвалою суду від 10.12.2008 р. провадження по справі було відновлено.
06.12.2008 р. ОСОБА_7. звернулася із позовом до ОСОБА_3, Малокопанівської сільської ради Голопристанського району, третьої особи ОСОБА_13 ім. Кірова в особі ліквідатора ОСОБА_8 про витребування майна з чужого володіння.
В даному позові ОСОБА_7. зазначила, що будівництво будинку для спеціаліста радгосп-завод ім. Кірова здійснював з 1990 по 1997 рік як за рахунок коштів господарства та і шляхом відрахування коштів із її заробітної плати. Даний будинок обліковувався на підприємстві під № 228 як будинок ОСОБА_7
В 1997 році відбулася приОСОБА_13изація радгоспу ім. Кірова, який було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство за наказом регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області. Вказаний будинок по АДРЕСА_1 не увійшов до складу майна, яке було передано новоствореному ОСОБА_13 до статутного капіталу, тобто у власність підприємства.
Через відсутність коштів не змогла добудуОСОБА_13и будинок, тому вирішила його продати.
У 2006-2007 рр. до неї неодноразово зверталися члени родини ОСОБА_3 з проханням продати їм недобудований будинок, але оскільки не визначилась щодо продажу будинку, угода не відбулася. Коли подала позов до суду про визнання права власності на недобудований будинок, дізналася, що належний їй будинок ліквідатор ОСОБА_13 ім. Кірова продав як майно ОСОБА_13 ім. Кірова за договором від 07.09.2007 р.
Вважає укладений ліквідатором договір нікчемним відповідно до вимог ст.ст. 657, 656 ЦК України щодо форми укладення правочину( не був нотаріально посвідчений), тому до нього мають бути застосовані наслідки, визначені ст. 216 ЦК України та повернуто їй майно - недобудований будинок по АДРЕСА_1 в с. М.Копані.
Як наслідок, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, вимога про застування яких може бути пред'явлена заінтересованою стороною. Одним із таких наслідків є право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння відповідно до ст. 387 ЦК України.
Спірний будинок не був включений до складу майна, яке було безоплатно передано ОСОБА_13 ім. Кірова під час реорганізації радгоспу, а відповідно і не могло бути включено до ліквідаційної маси ОСОБА_13.
В порядку ст. 388 ЦК України власник майна має право витребуОСОБА_13и майно від добросовісного набувача, придбане за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужуОСОБА_13и в тому числі і у випадках, коли відчужене майно вибуло з володіння власника не з їхньої волі.
Вважає, що недобудований житловий будинок вибув з її володіння
-3-
поза її волею і без її відома, тому має право витребуОСОБА_13и його у набувача.
Крім того, вважає, що набувача не можна назОСОБА_13и добросовісним, оскільки він знав про те, що будинок належить їй.
Просить витребуОСОБА_13и у відповідача ОСОБА_3 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1та зобов'язати відповідача звільнити його.
11.06.2008 р. позивач доповнила свій позов вимогою про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Малокопанівської сільської ради № 69 від 28.11.2007 р. про визнання та оформлення права власності на вказану недобудовану будівлю за відповідачем ОСОБА_3., та свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 652999 від 18.12.2007 р.
В обгрунтування доповнених позовних вимог, позивач посилається на Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого Наказом Мінюсту № 36/5 від 17.05.2004 р., відповідно до якого виконавчі комітети органів місцевого самоврядування мають право виносити рішення про оформлення права власності на підставі правовстановлюючих документів, зазначених в підпункті «а» п.6.1 Положення, вказаний перелік є вичерпним, не містить підстав для оформлення права власності на спірну будівлю, що дає підстави вважати його незаконним, винесеним поза межами компетенції сільської ради.
26.03.2009 р. позивач ОСОБА_7. доповнила позовні вимоги і просила визнати незаконним та скасуОСОБА_13и рішення Малокопанівської сільської ради № 25 від 25.04.2007 р. про оформлення права власності на будинок по АДРЕСА_1за ОСОБА_13 ім. Кірова.
Обгрунтовуючи доповнені позовні вимоги позивач послалася на вище зазначене Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого проводилась ліквідація ОСОБА_13 ім.Кірова, не визначено правоустановчим документом ухвалу господарського суду про затвердження ліквідаційної маси підприємства-боржника.
Крім того, відповідно до п.1 ст. 26 вище вказаного Закону, до ліквідаційної маси не включаються об'єкти житлового фонду, які в разі банкрутства підприємства передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», правовстановлюючим документом на об'єкт незавершеного будівництва може бути лише рішення суду про визнання права власності на вказаний об'єкт за певним суб'єктом. Однак ліквідатор ОСОБА_13 ім.Кірова з позовом до суду не звертався, тому такого рішення не мав.
В судовому засіданні позивач та її представникОСОБА_2. заявлені позовні вимоги підтримали і просили задовольнити в повному обсязі, пославшись на раніше надані обґрунтування.
В підтвердження заявлених вимог в частині визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва послалися на відомість розрахунку відновленої вартості незавершених капітальних вкладень та невизначеного обладнання радгосп-заводу ім.. Кірова, відповідно до якого в п. 10 зазначено «Дом Боровиковой № 228»; на план приОСОБА_13изації цілісного майнового комплексу радгосп-заводу ім. Кірова, в якому серед об'єктів незавершеного будівництва вказано житловий будинок № 228. Відповідно до розділу 6 серед об'єктів соціально-побутового та комунального призначення, вартість яких не увійшла до статутного фонду ОСОБА_13 і не підлягають приОСОБА_13изації, значиться будинок № 228.
-4-
Крім того, позивач послалася на належність їй на праві власності земельної ділянки, за яку сплачує земельний податок та на якій побудований спірний будинок.
Свої вимоги позивач також підтвердила показами свідківОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11, які в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_7. витрачала власні кошти на будівництво, борговою розпискою про отримання будівельних матеріалів.
Відповідач ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_4., ОСОБА_6позовні вимоги не визнали і просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7
ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_13 ім. Кірова дійсно будував будинок для спеціаліста господарства. У 2002 році запропонували придбати недобудований будинок по АДРЕСА_1, на що погодився і вніс передплату у розмірі 2000 грн. Потім почалася процедура банкрутства підприємства. Придбав будинок на біржових торгах, про що було укладено договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку. В подальшому отримано свідоцтво про право власності. Вважає доводи ОСОБА_7безпідставними.
Представник відповідача ОСОБА_4. пояснив, що спірний будинок є власністю ОСОБА_13 ім. Кірова, оскільки підприємство його будувало.
Відповідно до ст. 4 ЖК України недобудовані житлові приміщення не є об'єктами житлового фонду. Вважає, що посилання позивача на порушення її права власності безпідставне, оскільки будинок їй ніколи не належав.
Згідно ст. 70 ЖК України спеціалісти, які працюють в сільській місцевості, мають право на безоплатне проживання у наданому житловому приміщенні, а не право власності на них. Вважає, що у позивача було достатньо часу для звернення до суду про визначення свого права на спірну домобудівлю, враховуючи, що будівництво припинилося у 2002 році. Тому вважає позовні вимоги ОСОБА_7безпідставними, в частині визнання права власності, поданими з порушенням строку позовної давності.
Представник сільської ради Жиліна С.Ф. при винесенні рішення поклалася на розсуд суду і пояснила, що ОСОБА_7. дійсно надавалась на праві власності земельна ділянка, на частині якої було побудовано ОСОБА_13 ім. Кірова житловий будинок для спеціаліста радгоспу. Підтвердила, що вул. Спортивна, 22-а і вул. Спортивна , 228 чи Спортивна, 40-а - є одна і та сама земельна ділянка, зміна нумерації відбулася відповідно до рішення позачергової сесії від 10.11.2006 р. № 81.
На підставі звернення ліквідатора підприємства, виконкомом Малокопанівської сільської ради від 25.04.2007 р. № 25 було прийняте рішення про оформлення права власності на недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1, 22а за ОСОБА_13 ім. Кірова на підставі рішення Господарського суду про включення вказаного об'єкта до ліквідаційної маси.
На підставі договору купівлі-продажу рішенням від 28.11.2007 р. № 69 було вирішено оформити право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_3.
Ліквідатор не приймав участі у справі, оскільки на момент розгляду справи по суті ОСОБА_13 ім. Кірова було ліквідовано, ліквідатор позбавлений права брати участь у розгляді справи.
Будучі присутнім під час попереднього розгляду справи представник ліквідатора ОСОБА_12 пояснив, що спірний недобудований будинок на підставі рішення Господарського суду був
-5-
включений до ліквідаційної маси, виставлений на біржові торги та придбаний ОСОБА_3. на законних підставах.
Крім того, вказаний будинок перебував на балансовому рахунку ОСОБА_13 ім. Кірова і нікому не передавався.
Будь-яких розпоряджень щодо передачі вказаного будинку будь-кому до процедури ліквідації банкрута ОСОБА_13 не приймалося, оскільки на будинок не було технічної документації, була відсутня регістрація в БТІ на нерухомість. Документів про участь у будівництві третіх осіб немає.
Зазначений в якості третьої особи у додаткових позовних вимогах представник Бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи належним чином повідомлений, причина неявки суду не відома.
Ухвалою суду від 27.01.2009 року справи за позовом ОСОБА_7 до Малокопанівської сільської ради, третьої особи ОСОБА_13 ім. Кірова в особі ліквідатора ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, скасування рішення Малокопанівської сільської ради № 25 від 25.04.2007 р. про оформлення права власності на будинок за ОСОБА_13 ім. Кірова та рішення № 69 від 28.11.2007 р. про оформлення права власності на будинок та свідоцтва про право власності та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння були об'єднання в одне провадження.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги як основні, так і додаткові, задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що спірний недобудований житловий будинок будував ОСОБА_13 ім. Кірова для спеціаліста радгоспу з 1990 року по 2002 рік.
Даний факт було підтверджено як показами сторін, свідків, так і письмовими матеріалами справи, а саме: калькуляцією на кам'яні роботи будинку № 228, яка проводилась радгоспом-заводом ім. Кірова; Відомістю розрахунку відновленої вартості незавершених капітальних вкладень та невизначеного обладнання радгосп-заводу ім. Кірова; планом приОСОБА_13изації цілісного майнового комплексу радгосп-заводу ім. Кірова, в якому серед об'єктів незавершеного будівництва вказано житловий будинок № 228.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також набуття права власності на житлові будинки регулюється Житловим Кодексом України та Законом Укрїани «Про приОСОБА_13изацію державного житлового фонду».
Позивач вважає, що недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 належить їй, оскільки він будувався саме для неї як спеціаліста господарства, вона вносила у будівництво власні кошти, будинок побудований на належній їй земельній ділянці.
В обгрунтування своїх вимог послалася на вище вказані письмові документи господарства, рішення сільської ради щодо виділення їй земельної ділянки на праві власності, квітанції щодо сплати земельного податку за користування землею, покази свідків, розписку.
-6-
Так, свідки позивачаОСОБА_9 та ОСОБА_10. пояснили, що ОСОБА_7. витрачала власні кошти на придбання піску, цегли для сараю, робила колодязь, будувала покрівлю, на яку придбавала шифер.
ОСОБА_11, колишній чоловік позивача, пояснив, що надавав кошти дружині саме на будівництво.
Суд не приймає в якості доказу права власності на будинок вище вказані покази свідків позивача, оскільки вважає їх неналежними.
Крім того, покази свідків позивача спростовуються вище наведеними письмовими доказами та письмовими показами свідків відповідача, які посвідченні сільською радою, довідкою, наданою ліквідатором ОСОБА_13 ім. Кірова.
Так, свідок відповідача ОСОБА_13, який був головою ОСОБА_13 ім. Кірова показав, що у 2002 році було запропоновано ОСОБА_3 придбати будинок спеціаліста, який будувався господарством, і ним була внесена передплата за будинок у розмірі 2000 грн. У зв'язку із процедурою банкрутства, будинок не було добудовано підприємством, гроші повернуті ОСОБА_3 не були. Витрати на будівництво понесені виключно підприємством, інші особи грошові кошти не вкладали у будиівництво.
Свідок ОСОБА_14., яка була головою ревізійної комісії ОСОБА_13 ім. Кірова, пояснила, що було рішення правління про будівництво будинків для спеціалістів господарства. Будинок поАДРЕСА_1 був не добудований. Запропоновано було викупити його ОСОБА_7., але вона відмовилась.
Нею було проведено ревізію документів по вказаному будинку. Будь-яких утримань із заробтіної плати ОСОБА_7та ОСОБА_11, які працювали у господарстві, або гршових внесень на погашення витрат на будинок, ними не вносилось. Було запропоновано продати цей будинок, ОСОБА_3, який погодився і вніс 2000 грн. авансу в касу ОСОБА_13.
Відповідно до довікди, наданої ліквідатором ОСОБА_8 недобудований будинок по АДРЕСА_1 знаходився на балансовому обліку ОСОБА_13 ім. Кірова і нікому не передавався. Будь-яких розпоряджень щодо передачі вказаного будинку будь-кому до процедури ліквідації банкрута ОСОБА_13 не приймалося, оскільки на будинок не було технічної документації, була відсутня регістрація в БТІ на нерухомість. Документів про участь у будівництві третіх осіб немає.
Надана позивачем розписка про витрачання коштів на придбання будівельних матеріалів - камень та шифер, суд також не може прийняти як належний доказ, оскільки з розписки не зрозуміло на будівництво якого будинку придбавалися вказані матеріали.
Посилання представника позивача на те, що у Відомості розрахунку відновленої вартості незавершених капітальних вкладень та невизначеного обладнання радгосп-заводу ім. Кірова в п. 10 зазначено «будинок ОСОБА_11№ 228», підтверджує лише те, що будинок будувався для спеціаліста господарстваОСОБА_1але не є підтвердженням того, що він їй належить.
Рішенням сесії № 26 від 23.05.1996 р. та № 104 від 24.12.2003 р. ОСОБА_7. надано право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд у розмірі 0,25 га та 0, 25 га - для ведення особистого селянського господарства.
Вказані рішення підтверджують право позивача на земельні ділянки по АДРЕСА_1, хоча це право не було оформлене позивачем належним чином. За користування земельною ділянкою ОСОБА_7. сплачувала податок, про що надала квитанції. Але ці обставини не дають права на спірний недобудований житловий будинок.
-7-
Будь-яких інших належних доказів, щодо підтвердження своїх прав на спірний будинок, позивач не надала. У колишнього підприємства такі докази відсутні.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок по АДРЕСА_1 є безпідставними та необґрунтованими, що задоволенню не підлягають.
Позивач посилається на порушення вимог закону при оформленні права власності на будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_13 ім. Кірова та за ОСОБА_3. відповідним рішенням виконкому Малокопанівської сільської ради від 25.04.2007 р. № 25 та рішенням сільської ради від 28.11.2007 р. № 69.
Суд вважає, що сільською радою були допущені порушення вимоги діючого законодавства, а саме: Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту № 7/5 від 07.02.2002 р. із змінами.
Відповідно до вказаного Положення виконавчі комітети органів місцевого самоврядування мають право виносити рішення про оформлення права власності на підставі правовстановлюючих документів, зазначених в підпункті «а» п.6.1 Положення, а саме: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;
• - власникам спільних будівель, які на законних підставах
зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні
їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки
добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;
- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного
чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю
внесли свої пайові внески;
• - юридичним особам у разі внесення до статутного фонду
об'єктів нерухомого майна їх засновниками;
• - фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації(реорганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується;
• - фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу
засновників підприємства і за рішенням засновників (власників)
отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за
актом приймання-передавання;
- інвесторам, які у встановленому законодавством України
порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його
частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого
самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини)
інвестору;
• - реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність
належні їм об'єкти нерухомого майна з представленням рішень
комісій з реабілітації про повернення цього майна;
• - у разі виділення окремого будинку зі складу об'єкта
нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків
(будівель);
-8-
• - фізичним та юридичним особам при представленні договору
про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про
прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання
цього об'єкта;
• - фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна,
які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і
навпаки, при наданні рішення відповідного органу;
- фізичним та юридичним особам на підставі документів,
установлених законодавством, які підтверджують їх право власності
на об'єкти нерухомого майна, крім правоустановлювальних
документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового
положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме
майно.
Вирішуючи питання про оформлення права власності на спірну будівлю за ОСОБА_13 ім. Кірова на підставі рішення господарського суду щодо включення майна до ліквідаційної маси, сільська рада діяла в порушення вимог діючого законодавства, оскільки для розгляду даного питання підставою було звернення ліквідатора господарства про підтвердження права власності на недобудований житловий будинок та рішення господарського суду від 02.04.2004 року про включення даного об'єкта до ліквідаційної маси.
Крім того, дійсно відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до ліквідаційної маси не включаються об'єкти житлового фонду, дитячі дошкільні заклади та об'єкти комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому
законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Таким чином, для вирішення даного питання у сільської ради не було правових підстав, спірний об'єкт міг бути переданий до комунальної власності відповідної територіальної громади, а не до ОСОБА_13 ім. Кірова. Вимоги наведеного нормативно-правового акту також стосуються і порядку оформлення права власності на спірний об'єкт за ОСОБА_3., оскільки як було встановлено в судовому засіданні для винесення даного рішення не були представлені належні документи.
Позивач та її представник в обґрунтування заявлених додаткових позовних вимог щодо скасування рішень сільської ради посилається на ст. 393 ЦК України, відповідно до якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника , за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна , права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Однак, дана норма стосується порушених прав власника майна, але ОСОБА_7. не є власником спірного майна і своє право в судовому засіданні на недобудований будинок по АДРЕСА_1 в с. Малі Копані не довела. Тому її вимоги щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Малокопанівської сільської ради № 69 від 28.11.2007 р. про визнання та оформлення права власності на вказану недобудовану будівлю за відповідачем ОСОБА_3., та свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 652999 від 18.12.2007 р.; визнання
-9-
незаконним та скасування рішення Малокопанівської сільської ради № 25 від 25.04.2007 р. про оформлення права власності на будинок по АДРЕСА_1за ОСОБА_13 ім. Кірова та витребування у відповідача ОСОБА_3 недобудованого житлового будинку по АДРЕСА_1- є безпідставними, оскільки у позивача відсутнє право на спірне майно, тому воно не може бути порушено.
З огляду на вище наведене та керуючись ст.ст. 10, 60, 179, 202, 209-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 393 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Малокопанівської сільської ради, третьої особи ОСОБА_13 ім. Кірова в особі ліквідатора ОСОБА_8 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, скасування рішення Малокопанівської сільської ради № 25 від 25.04.2007 р. про оформлення права власності на будинок за ОСОБА_13 ім. Кірова та рішення № 69 від 28.11.2007 р. про оформлення права власності на будинок та свідоцтва про право власності, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства імені Кірова в особі ліквідатора ОСОБА_8 про витребування майна - відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі до районного суду протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: