Справа № 817/1239/15
08 липня 2015 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ПАТ "Дубенський завод гумово - технічних виробів"
доУправління Пенсійного фонду України в Дубенському районі
про визнання недійсними та скасування розрахунків -
Публічне акціонерне товариство “Дубенський завод гумово - технічних виробів” звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначені відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім працівників безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників) за своєю суттю відповідають усім ознакам податку, а отже як обов'язковий платіж у відповідності до ст. 35 Податкового кодексу України повинні бути передбачені в Податковому кодексі України або законами з питань митної справи. Зазначає, що діючим Податковим кодексом України та іншими законами з питань митної справи не передбачається, що плата встановлена частиною 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” повинна справлятися в Україні.
Представник Публічного акціонерного товариства “Дубенський завод гумово - технічних виробів” в судове засідання не з'явився, подав клопотання в якому просив розглянути справу без його участі.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі позов не визнав, про що подав письмові заперечення. Представник Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі в судове засідання не з'явився, подав клопотання в якому просив розглянути справу без його участі.
У відповідності до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За наведених обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву по суті, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Дубенському районі складено та направлено Публічному акціонерному товариству “Дубенський завод гумово - технічних виробів" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року.
Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За приписами пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.22003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року, які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточною року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Пунктом 6.5 передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
У відповідності до пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат па виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року виключно цим законом визначаються, серед іншого, "принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", а також "організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” .
У відповідності із ч.2 п.1. ст.61 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року до повноважень Правління віднесено затвердження документів нормативного характеру, що регламентують діяльність Пенсійного фонду.
ОСОБА_1 нормі відповідає підпункт 3) пункту 12 Указу Президент від 01.03.2001 року №121, який також надає право Правлінню Пенсійного фонду затверджувати нормативно-правові акти у межах своєї компетенції, яка визначена ст. 61 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року.
Отже, видана правлінням Пенсійного фонду Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.22003р. № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 є підзаконною у питаннях, що регламентують діяльність Відповідача, в тому числі - щодо розрахунку сум відшкодування виплачених органами Пенсійного фонду пільгових пенсій.
При цьому суд не погоджується із твердженням позивача про те, що оспорювані розрахунки порушують його права, оскільки покладають на Позивача обов'язок сплачувати зазначені в них суми відшкодування. Така позиція позивача спростовується ним же у своїх обґрунтуваннях.
Як було встановлено судом, повноваження, визначені статтею 61 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року щодо права видавати нормативні акти, стосуються лише регламентації діяльності власне самого Пенсійного фонду. ОСОБА_1 не містить інших норм, що встановлюють право органів пенсійного фонду регламентувати порядок стягнення плати (на відшкодування пільгових пенсій), яка передбачена до сплати частиною 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року. Також таких повноважень не містить ОСОБА_1 “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року, на який, як на джерело повноважень, теж посилається Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663. Натомість стаття 6 зазначеного Закону України № 400/97-ВР від 26.06.1997 року надає повноваження на таке регулювання Кабінету Міністрів України.
Виходячи з цього судом встановлено, що оспорювані розрахунки не покладають на позивача ніяких обов'язків та не порушують його майнових прав. Натомість, вони являються частиною внутрішньої організаційної роботи Відповідача, здійсненої у порядку реалізації повноважень, визначених статтею 61 та статтею 64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 9 липня 2003 року.
Отже суд вважає, що не існує підстав, з числа тих, що передбачені статтею 6 КАСУ, для оскарження позивачем у порядку адміністративного судочинства наведених розрахунків на виплату та доставку пільгових пенсій за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року, оскільки останні не носять безспірного характеру.
Свої заперечення щодо правильності та обґрунтованості розрахунків управління пенсійного фонду позивач повинен надавати та доводити при розгляді справи про стягнення самостійно не сплачених за такими розрахунками коштів.
Крім того, суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено повноважень суду щодо встановлення повноважень суб'єкта владних повноважень щодо донарахування додаткових сум відшкодування, а тому клопотання позивача про збільшення позовних вимог від 28.05.2015 року не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та довів правомірність прийнятого ним рішення.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки судом у задоволенні адміністративного позову відмовлено та враховуючи, що вимоги позивача носять майновий характер, несплачена сума судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства “Дубенський завод гумово - технічних виробів” до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Дубенський завод гумово - технічних виробів” до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Дубенський завод гумово - технічних виробів” до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.