01 квітня 2009 р.
№ 15/857-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г., -головуючий,
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Яценко О.В.
розглянувши касаційні скарги
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008
у справі господарського суду
№ 15/857-б міста Києва
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонстрой»
про визнання банкрутом
будівельної корпорації «УкрАзіаБуд»
в судовому засіданні взяли участь представники :
від ініціюючого кредитора
не з'явились
від боржника
не з'явились
від ОСОБА_2.
особисто
від ОСОБА_4
ОСОБА_5 (дов. від 16.05.2008 р.)
від ОСОБА_3
особисто
від ОСОБА_1
ОСОБА_6 (дов. від 05.09.2008 р.)
від Генеральної прокуратури України
Спорий І.Г. (посв. №4 від 09.01.2002 р.)
від Головного управління внутрішніх військ
Фесенко В.М. (дов. №3/7-5 від 27.12.2008 р.)
від АЕК «Київенерго»
Полоз І.В. (дов. від 12.11.2008 р.)
від Київського міського центру зайнятості
Гайдай В.М. (дов. №11-758 від 24.01.2009 р.)
від ДПІ у Святошинському районі м. Києва
Яковенко А.Л. (дов. №4/10-021 від 08.01.2009 р.)
Від ДК «Газ України»
Нестеренчук А.П. (дов. №196/10 від 26.12.2008 р.)
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року у справі №15/857-6 судом, відмовлено у задоволенні заяв:
• ОСОБА_7 на суму 881 889, 00 грн.;
• ОСОБА_1 на суму 323 462,00 грн.;
• ОСОБА_8 на суму 1 303 375,00 грн.;
• ОСОБА_9 на суму 483 896,50 грн.;
• ОСОБА_10 на суму 391 012,50 грн.
• ОСОБА_11 на суму 320 054,88 грн.;
• ОСОБА_2 на суму 504 473,00 грн.;
• ОСОБА_12 на суму 412 529 грн.;
• ОСОБА_13 на суму 541 700,37 грн.;
• ОСОБА_14 на суму 942 272,50 грн.;
• ОСОБА_15 на суму 377 893,03 грн.;
• ОСОБА_16 на суму 383 492,00 грн.;
• ОСОБА_17 на суму 606 418,78 грн.;
• ОСОБА_3 на суму 203 130,00 грн.
• ОСОБА_18 на суму 318 200, 00 грн.
• ОСОБА_19 про передачу їй у власність однієї двокімнатної квартири типу 6 загальною площею 72,30 кв. м на 5 поверсі житлового будинку під будівельним номером 4, що входить до комплексу, який складається з шести 34-поверхових житлових будинків з каркасом з монолітного залізобетону, які розташовані на перехресті вулиць Оноре де Бальзака та проспекту Ватутіна у другому мікрорайоні житлового массиву Троєщина Деснянського району міста Києва, або іншої квартири подібного типу, в зв'язку з відсутністю вимог щодо грошових зобов'язань до Будівельної Корпорації "УкрАзіаБуд".
• Судом частково задоволено заяву ОСОБА_20 про визнання його конкурсним кредитором на суму 278 894,00 грн., заяву ОСОБА_21 про визнання її конкурсним кредитором на суму 263 000,00 грн. та заяву ОСОБА_4 про визнання його конкурсним кредитором на суму 137 522,00 грн.
• Припинено провадження у справі № 15/857-6 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 у зв'язку з відкликанням заяв з вимогами до боржника, згідно ст. 10 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу частково, а саме в частині відмови йому у задоволенні заяви про визнання конкурсним кредитором.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_2. звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу частково, а саме в частині відмови їй у задоволенні заяви про визнання кредитором.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу частково, а саме в частині відмови їй у задоволенні заяви про визнання конкурсним кредитором.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 апеляційні скарги залишено без задоволення, ухвалу суду від 23.07.2008 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили:
ОСОБА_1 -скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні його конкурсним кредитором, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону), статей 514, 526 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України;
ОСОБА_2 скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні її конкурсним кредитором, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 14, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону), статей 611, 612, 623 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України;
ОСОБА_3 -скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнанні її кредитором, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 1, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону), статей 526, 611, 612, 623 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог кредиторів ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 та постанову апеляційного суду в цій частині на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, переважають в застосуванні над загальними нормами ГПК України.
За приписами абзацу 7 статті 1 Закону грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідно до частини 15 статті 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Отже, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі дати їм грошову оцінку відповідно до норм цивільного законодавства та звернутися до боржника з грошовими вимогами у справу про банкрутство, якщо такі вимоги виникли до моменту порушення провадження у справі (є конкурсними за своєю правовою природою).
Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення провадження у справі №15/857-б про банкрутство боржника опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№89 від 23.05.2007 року (том 3 а.с. 111).
22.06.2007 року відповідно до частини 1 статті 14 Закону ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про визнання його конкурсним кредитором Боржника на суму 783100,00 грн. (т.22(Д) а.с.157-194). 25.06.2008 р. ОСОБА_1 подано до місцевого суду заяву про уточнення вимог, відповідно до якої останній просить визнати його конкурсним кредитором Боржника та включити його вимоги в сумі 323 462,00 грн. до реєстру вимог кредиторів до вимог четвертої черги та судові витрати в розмірі 125,00 грн. до вимог першої черги.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.05.2004року між Боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алес Буд" було укладено договір № 6А інвестування будівництва житлового будинку (далі -Договір №6А), предметом якого є участь боржника ТОВ "Алес Буд" в інвестуванні будівництва частини житлових будинків під будівельними номерами 1, 2, 4, 6, що включені до житлового комплексу з шести будинків, розташованого у другому мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району міста Києва (далі -Об'єкт). Відповідно до п.п. 4.3.1 Договору №6А ТОВ "Алес Буд" має право передавати свої права та обов'язки за цим Договором третій особі на стадії будівництва без попереднього погодження таких дій з Боржником та додаткового фінансування.
22.07.2004 р. між Боржником та ТОВ "Алес Буд" було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №6А, відповідно до умов якої у ТОВ "Алес Буд" виникло право розпорядження, зокрема, на квартиру НОМЕР_1 (згідно проектної документації) на 6 поверсі в будинку під будівельним номером НОМЕР_2 на перетині АДРЕСА_1 у м. Києві, загальною площею 78,31 кв.м., житловою площею 41,22 кв.м.
13.06.2004 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Алес Буд" було укладено Договір №55 про передачу прав, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав право вимоги до Боржника за Договором №6А в частині нерухомості, а саме квартири НОМЕР_1 (згідно проектної документації) на 6 поверсі в будинку під будівельним номером НОМЕР_2 на перетині АДРЕСА_1 у м. Києві, загальною площею 78,31 кв.м., житловою 41,22 кв.м.. Після здійснення компенсації на користь ТОВ "Алес Буд", що підтверджується платіжним дорученням №1 від 15.06.2005 р. на суму 281 916,00 грн., ОСОБА_1, відповідно до умов Договору №55, став кредитором Боржника (п.1.5 Договору №55).
20.04.2006р. між Боржником та ТОВ "Алес Буд" було укладено додаткову угоду-до договору інвестування житлового будинку від 02.05.2004 р. № 6А (надалі по тексту «Додаткова угода»), яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 4 Додаткової угоди).
Згідно умов договору інвестування житлового будинку від 02.05.2004 р. № 6А з додатковою угодою від 20.04.2006 р. до нього, плановий термін закінчення будівництва Об'єкта - до 31 грудня 2007 року, (пункт 1 Додаткової угоди). Відповідно до п.2 Додаткової угоди Будівельна Корпорація "УкрАзіаБуд" передає Об'єкт або його складові частини ТОВ "Алес Буд" або третім особам, вказаним останнім, в термін не пізніше 31.03.2008 р.
19.06.2007 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Алес Буд" було укладено Додаткову угоду до Договору №55, згідно якої перший набуває майнові права на належну йому частку Об'єкту нерухомості, визначеної Договором №55, з моменту сплати компенсації в повному обсязі.
19.06.2007 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Алес Буд" було підписано акт приймання-передачі майнових (речових) прав по Договору №55.
Зважаючи на викладене судом першої інстанції встановлено, що на момент звернення до суду з заявою про визнання кредитором, ОСОБА_1 набув прав вимоги до Боржника, як власник майнових прав на спірну квартиру відповідно до Договору №55.
Разом з тим, суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_1 про наявність у нього грошових вимог до боржника, еквівалентних 35% вартості недобудованої квартири на суму 323 462,00 грн., мотивуючи недоведенням кредитором строку настання зобов'язання з передачі 100% готової квартири до моменту порушення справи про банкрутство та відсутністю в боржника перед кредитором грошового зобов'язання, оскільки з умов договору випливає наявність зобов'язання з передачі майна в натурі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що зазначені висновки суду першої інстанції не узгоджуються з приписами частини 15 статті 11 Закону, абзацу 7 статті 1 Закону та положень статей 526, 611 Цивільного кодексу України, оскільки виключають виникнення грошових зобов'язань на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України та виключають настання строку виконання всіх зобов'язань боржника (як грошових, так речових) за наслідком публікації оголошення про порушення справи про банкрутство.
З огляду на зазначене, судові акти в частині розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_1 не можна вважати законними та обґрунтованими, а отже, в цій частині вони підлягають скасуванню.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.06.2007 відповідно до частини 1 статті 14 Закону ОСОБА_2 звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про визнання її конкурсним кредитором Боржника (т.23(Д) а.с.82-121) на суму 665 325 грн., а з урахуванням уточнень на суму 504 723 грн., в т.ч. на суму 264 291 грн., на яку Боржник не добудував квартиру кредитора № 111 за договором № 28/1-02-05-Тр інвестування будівництва від 28.02.2005 р.; на суму 192 807 грн., на яку Боржник не добудував квартиру кредитора №109 за договором № 28-02-05-Тр інвестування будівництва від 28.02.2005 р.; 47 250 грн. збитків, які Боржник завдав Кредитору простроченням виконання зобов'язання; 125 грн. судових витрат Кредитора та просила включити вимоги в сумі 504 348 грн. до реєстру вимог кредиторів як вимоги другої черги ( вимоги громадян -довірителів до (вкладників) суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників)), а судові витрати в розмірі 125,00 грн. до вимог першої черги (т ом 40(Д) а.с.298-308).
Між Боржником та ОСОБА_2. було укладено два договори, а саме: договір № 28/1/-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005року з додатковою угодою до нього від 29.09.2006року та договір № 28-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005року з додатковою угодою до нього від 29.09.2006року. Плановий термін закінчення будівництва: 4 квартал 2005 р.
На виконання умов цих договорів, ОСОБА_2. на підставі виставлених Боржником рахунків-фактур здійснила оплату та перерахувала на розрахунковий рахунок Боржника за договором № 28/1/-02-05-Тр - 271 650,00 грн., що підтверджується квитанцією №23 від 05.03.2005 р. та за договором № 28-02-05-Тр - 201 045,00 грн., що підтверджується квитанцією №10 від 05.03.2005 р.
Боржником було передано кредитору майнові права на квартири, що підтверджується актом приймання - передачі майнових прав по договору № 28/1/-02-05-Тр від 29.09.2006 р. та актом приймання - передачі майнових прав по договору № 28-02-05-Тр від 29.09.2006 р., які укладено та підписано ОСОБА_2. та Боржником.
Рішенням третейського суду по справі № 28-02-05-Тр від 21.06.2007 р. та рішенням третейського суду № 28/1/-02-05-Тр від 21.06.2007р. було визнано за ОСОБА_2. право власності на недобудовані квартири, будівництво і передача яких у власність кредитору передбачена умовами договору № 28/1/-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р. та договору № 28-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р.
Разом з тим, суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_2. про наявність у неї грошових вимог до боржника, еквівалентних 37% вартості недобудованих квартир на загальну суму 457098 грн., мотивуючи недоведенням кредитором строку настання зобов'язання з передачі 100% готових квартир до моменту порушення справи про банкрутство та відсутністю в боржника перед кредитором грошового зобов'язання, оскільки з умов договору випливає наявність зобов'язання з передачі майна в натурі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що зазначені висновки суду першої інстанції не узгоджуються з приписами частини 15 статті 11 Закону, абзацу 7 статті 1 Закону та положень статей 526, 611 Цивільного кодексу України, оскільки виключають виникнення грошових зобов'язань на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України та виключають настання строку виконання всіх зобов'язань боржника (як грошових, так речових) за наслідком публікації оголошення про порушення справи про банкрутство.
З огляду на зазначене, судові акти в частині розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_2. не можна вважати законними та обґрунтованими, а отже, в цій частині вони підлягають скасуванню.
Матеріалами справи підтверджується, що 15.06.2007 року відповідно до частини 1 статті 14 Закону ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про визнання її конкурсним кредитором Боржника на суму 205 839,79 грн., відповідно до уточнень наданих 25.06.2008 р. на суму 203 130,00 грн., що становить грошову компенсацію вартості незавершеної будівництвом квартири відповідно до ступеня її готовності (том 40(Д) а.с. 270-296).
Судом першої інстанції встановлено, що між Боржником та ОСОБА_28 було укладено договір інвестування будівництва житлового будинку від 08.06.2005 р. № 8/1/-06-05-Тр. з додатковою угодою до нього від 12.07.2006 р. Плановий термін закінчення будівництва: 4 квартал 2005 р. На виконання договору та додаткової угоди ОСОБА_28 на підставі виставленого Боржником рахунку-фактури №82 від 08.06.2005 р. здійснено повну оплату вартості квартири на розрахунковий рахунок Боржника за договором 205 839,79 грн., що підтверджується квитанцією №1 від 09.06.2005 р.
31.08.2006 р. між ОСОБА_28 та ОСОБА_3 було укладено договір уступки вимоги (цесії) № 31-08-06-У та акт приймання - передачі від 31.08.2006 р. про передачу документів. Довідкою Будівельної Корпорації "УкрАзіаБуд" №7/379 від 04.09.2006 р. підтверджується факт того, що ОСОБА_3 набула права вимоги однокімнатної квартири згідно договору №8/1/-06-05-Тр від 08.06.2005 р.
Судом встановлено, що відповідно до умов вищезазначених договорів Боржник зобов'язувався передати у власність ОСОБА_3 однокімнатну квартиру типу 106 загальною площею 51,46 кв.м на 6 поверсі житлового будинку під будівельним номером 2 у другому мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району міста Києва (надалі по тексту «квартира»), але станом на момент розгляду грошових вимог кредитора будівництво зазначеної квартири не було завершено.
Матеріалами справи підтверджується, що боржником було передано кредитору майнові права на квартиру відповідно до акту приймання - передачі майнових прав по договору №8/1/-06-05-Тр від 08.06.2005 р., який підписано 26.12.2006 р. ОСОБА_3 та Боржником.
За даними КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»станом на 22.04.2008 р., готовність незавершеного будівництвом будинку, в якому знаходиться квартира, становить 63%. ОСОБА_3 просила визнати її кредитором боржника на суму 203 130,00 грн., що становить «величину компенсації за незавершеність будівництвом зазначеної квартири у частці 37%».
Як встановлено судом першої інстанції рішенням третейського суду визнано право власності ОСОБА_3 на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру типу 106 загальною площею 51,46 кв.м на 6 поверсі 34-поверхового житлового будинку під будівельним номером 2 з монолітного залізобетону у другому мікрорайоні житлового масиву «Троєщина»в Деснянському районі міста Києва.
Разом з тим, суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_3 про наявність у неї грошових вимог до боржника, еквівалентних 37% вартості недобудованої квартири на суму 203 130 грн., мотивуючи недоведенням кредитором строку настання зобов'язання з передачі 100% готової квартири до моменту порушення справи про банкрутство та відсутністю в боржника перед кредитором грошового зобов'язання, оскільки з умов договору випливає наявність зобов'язання з передачі майна в натурі та відсутністю доказів "щодо неможливості виконання зобов'язання Боржником, що настало після прострочення".
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що зазначені висновки суду першої інстанції не узгоджуються з приписами частини 15 статті 11 Закону, абзацу 7 статті 1 Закону та положень статей 526, 611 Цивільного кодексу України, оскільки виключають виникнення грошових зобов'язань на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України та виключають настання строку виконання всіх зобов'язань боржника (як грошових, так речових) за наслідком публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, що звільняє кредитора від обов'язку доведення неможливості виконання зобов'язання Боржником, що настало після прострочення за умовами договору та визначає момент настання строку виконання всіх зобов'язань в силу закону (відповідно до частини 15 статті 11 Закону).
Судом апеляційної інстанції зазначена ухвала суду першої інстанції в цих частинах залишена без змін, помилка в застосуванні норм матеріального права виправлена не була.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2008 року в частині відмови у визнанні грошових вимог кредиторів фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року в цій частині прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такими, що підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в цій частині, в решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2008 року слід залишити без змін, оскільки питання щодо скасування зазначених судових актів в цілому в касаційних скаргах не ставилось.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року в частині відмови в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2008 року в частині відмови у визнанні кредиторами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, справу №15/857-б в цій частині направити на новий судовий розгляд.
3. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2008 року залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
О. Яценко